Рішення № 57973994, 25.05.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3621/15-ц

Провадження № 2/337/24/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2016 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Громова І.Б.,

секретаря Богачової А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив у позові, що 13.08.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір № К-5255672 про надання кредиту у розмірі 299990 гривень. ПАТ «Дельта Банк» свої зобовязання за Договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 299990 гривень. В порушення умов договору позичальник свої зобовязання належним чином не виконав в наслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 416366 гривень 42 копійки, що складається з суми заборгованості за кредитом 269505,66 грн., суми заборгованості за відсотками 28894,51 грн., пені 117004,57 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 499,16 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 462,52 грн. Позивач простить стягнути суму заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково. Просить зменшити суму нарахованої пені, як такої, що не відповідає засадам справедливості та розумності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір № К-5255672 про надання кредиту у розмірі 299990 гривень. Цей факт підтверджується копією договору наданого суду (а.с.5-12). ПАТ «Дельта Банк» свої зобовязання за Договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 299990 гривень, що не заперечує відповідач.

Попри взяті на себе зобовязання позичальник не виконав умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 526, 530 ЦПК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк.

Згідно з ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання(неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 16.06.2015 року вона складає 416366 гривень 42 копійки, що складається з суми заборгованості за кредитом 269505,66 грн., суми заборгованості за відсотками 28894,51 грн., пені 117004,57 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 499,16 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 462,52 грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, за відсотками та штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу та простроченої заборгованості по відсотках обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

При цьому, позовні вимого щодо стягнення з ОСОБА_2 пені за порушення строків сплати Ануїтентних платежів підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.ч.І, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 22 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та громадянами.

Згідно приписів ст. 23 Закону України «Про Конституційний Суд України» невиконання рішення Конституційного Суду України тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Тому при розгляді даної справи суд враховує правові позиції, викладені в рішенні Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Судом встановлено, що правовідносини між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 виникли з приводу надання останньому фінансовою установою споживчого кредиту.

Зі змісту рішення Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року вбачається, що правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Цивільного Кодексу України про зобовязання та договір, так і приписи ч.2 ст. 627 ЦК України щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

В розділі 3.2 рішення Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року зазначено: «Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15~рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень ЦК України вважаються, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання)».

В останньому абзаці мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 7- рп/2013 від 11.07.2013 року вказано: «Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності».

Згідно ч.З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Банку з проханням зменшити суму нарахованої пені. Але йому в цьому було відмовлено (а.с. 144).

При зменшенні розміру неустойки суд враховує розмір кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_2, суму заборгованості яка утворилась за кредитним договором, час невиконання відповідачем свого обовязку за кредитним договором, а також відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання, що у відповідності з п.27 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року є істотними обставинами в розумінні ч.З ст.551 ЦК України, та вважає необхідним зменшити розмір пені до суми, яка буде відповідати засадам законності та розумності та дорівнює 17004,57 гривень.

При подачі позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати 3654 гривні. Згідно ч.1 п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір», який діяв на час звернення до суду, було встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». У звязку з цим позов було подано без сплати судового збору.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору у розмірі 2776,31 грн.

Керуючись ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 611, 616, 627, 629, 1048, 1054 ЦК України, рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитом у розмірі 316 366 (триста шістнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 42 копійки, що складається з суми заборгованості за кредитом 269505,66 грн., суми заборгованості за відсотками 28894,51 грн., пені 17004,57 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 499,16 грн., суми штрафу за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 462,52 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави суму судового збору у розмірі 2776,31 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання рішення апеляційної скарги.

Суддя: І.Б. Громов