Рішення № 57971568, 30.05.2016, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/794/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGA0000002097 від 16 квітня 2008 року. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 11 256 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 травня 2023 року. Відповідач своє зобов'язання по щомісячному платежу для погашення заборгованості по кредиту, процентів та інших витрат належним чином не виконувала, а тому Банк, користуючись своїм правом на дострокове стягнення кредиту, 15 вересня 2015 року звернувся до суду з вимогою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом станом на 19 серпня 2015 року на загальну суму 8839,45 доларів США, в тому числі: 7145,01 долара США заборгованість за кредитом, 1019,06 долара США заборгованість по процентах за користування кредитом, 126,78 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 116,89 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 11,32 доларів США штраф (фіксована частина), 420,39 доларів США штраф (процентна складова).

17 вересня 2015 року суддею відкрито провадження у справі і призначено справу до попереднього судового засідання (а.с. 30).

01, 12, 26 жовтня, 09 та 23 листопада 2015 року судові засідання відкладалися або ж оголошувалася перерва за клопотання то однієї, то іншої сторони.

23 листопада 2015 року за клопотанням відповідача у справі було призначено судово-економічну експертизу (а.с. 71-72), а на підставі п. 5 ч. 1 ст. 202 ЦПК України зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Ухвалою судді від 18 березня 2016 року від сторін додатково витребувано докази для експерта.

17 травня 2016 року на адресу суду із Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення експерта про неможливість надання висновку через відсутність документів, необхідних для її проведення, та у звязку з несплатою вартості експертних послуг (а.с. 105-106).

Ухвалою судді від 17 травня 2016 року відновлено провадження у справі і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 107).

Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи (а.с. 108, 109), не повідомив про причину неявки. Враховуючи думку відповідача, наявність у справі заяви представника позивача ОСОБА_2 (а.с. 38, 39-40) про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог, судом, з врахуванням прав, передбачених ст. 27 та ч. 2 ст. 158 ЦПК України, ухвалено про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 26 жовтня 2015 року представник позивача ОСОБА_3 (а.с. 56) підтримав позов у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково і суду в судовому засіданні 26 жовтня 2015 року пояснила, що вона дійсно 16 квітня 2008 року отримала кредит у ПАТ КБ «Приват Банк» і з часу отримання кредиту і до грудня 2014 року вона вчасно, у строки та у визначеному розмірі здійснювала погашення кредиту. Починаючи з січня 2015 року у звязку із збільшенням курсу долара до гривні, зменшенням розміру заробітної плати вона вносила на погашення кредиту меншу суму, ніж передбачено договором, в результаті чого у неї утворилась заборгованість. На неодноразові клопотання про кредитні канікули чи інше обопільно вигідне врегулювання відносин Банк не йде. В судовому засіданні 30 травня 2016 року відповідач додатково пояснила, що 11 травня 2016 року Банк самостійно списав на погашення штрафів за кредитним договором 20 тисяч російських рублів, які їй вислала дочка. Просить на цю суму зменшити розмір боргу.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено право кожної особи у порядку встановленому цивільно-процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час укладення сторонами кредитного договору у ньому зазначається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGA0000002097 від 16 квітня 2008 року (а.с. 10-13). Предметом договору є кредит в сумі 11256 доларів США, які відповідач отримала готівкою через касу, з яких: 8427,50 доларів США на споживчі цілі, 240 доларів США на сплату винагороди та надання фінансового інструменту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту (п. 1.1. Договору).

Для виконання умов договору Банк відкрив позичальникові рахунок, для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди та ін.

На ствердження виконання свого зобовязання по наданню валютного кредиту позивачем подано розпорядження № VIUWGA0000002097 від 16 квітня 2008 року (зворот а.с.14) про перерахування коштів ОСОБА_1 згідно умов кредитного договору та докази правомірності надання відповідачу кредиту в іноземній валюті (а.с.57-60).

Позичальник ОСОБА_1 зобовязувалася погашати заборгованість за кредитним лімітом, сплачувати нараховані за період користування кредитом відсотки, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інші витрати на умовах передбачених дійсним договором. Щомісячний платіж складав 143 долара 97 центів США.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є неналежне виконання, зокрема порушення умов, визначених змістом зобов'язання. В разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а, отже, порушення зобов'язання.

Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Щомісяця у період сплати із 20 по 25 число ОСОБА_1 повинна була надавати банку кошти у сумі 143 долара 97 центів США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (п. 1.1. Договору, абзац 4).

Договором передбачено, що у випадку виникнення фінансових чи інших труднощів позичальник має право подати ОСОБА_4 клопотання про перенесення строку платежу.

Письмових чи інших належних доказів про те, що ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_4 із відповідними клопотаннями, суду не надано.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-8) доведено, що відповідач позичальник ОСОБА_1, своєчасно не надавала ОСОБА_4 грошові кошти для погашення заборгованості у розмірі передбаченому договором та з грудня 2014 року почала вносити обовязковий щомісячний платіж у меншому розмірі, ніж передбачено договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Такий факт не заперечує і сама відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 та ч. 2 ст. 1050, ст. 1052 ЦК України, Банк - позивач у справі -має право в разі порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, створенні простроченої заборгованості, чи створенні реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором, вимагати дострокового виконання боргових зобовязань у цілому або у визначеній банком частині. Таке право ОСОБА_4 передбачено і в п. 2.3.7. Договору.

Отже, у разі невиконання, або неналежного виконання зобовязань за договором, на вимогу ОСОБА_4 позичальник зобовязаний виконати зобовязання з повернення кредиту, оплатити винагороди банку, комісію та пеню, а тому грошова вимога позивача до ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою що відповідає вимогам закону.

Такі умови договору відповідач і позивач визначили добровільно, про що свідчить підписання сторонами кредитного Договору (а.с. 10-13) (ст. 627 ЦК України).

Отже, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 7145,01 доларів США підлягає до повного задоволення.

Однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, що за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 1056-1 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

За користування кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за Кредитом за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом. Відсотки нараховуються щомісяця за період з першої дати попереднього періоду сплати по дату, що передує першій даті поточного періоду сплати (включно). Дата погашення кредиту у розрахунок не включається, а повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня погашення кредиту в повному обсязі (п. 3.3 Договору).

Розрахунком заборгованості (а.с. 4-8) доведено, що ОСОБА_1, починаючи із грудня 2014 року і до моменту звернення ОСОБА_4 в суд із цим позовом, допустила заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 1019,06 долара США.

У абзаці 4 п. 1.1 кредитного договору передбачено зобовязання Позичальника щомісяця надавати ОСОБА_4 кошти в сумі 143,97 доларів США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії.

Станом на 19 серпня 2015 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 126,78 доларів США (а.с. 4-8).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 1.4 кредитного Договору визначено, що у разі порушення позичальником зобовязання з погашення кредиту він сплачує ОСОБА_4 пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні (а.с.10).

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

У результаті неналежного виконання ОСОБА_1 забовязання у неї утворилась заборгованість по пені в розмірі 56,39 доларів США.

Пунктом 5.3 кредитного Договору, передбачено, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених договором більше, ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний сплатити ОСОБА_4 штраф у розмірі 250 гривень + 5 % від суми позову.

Суд вважає, що така умова Договору не суперечить принципу притягнення до одного виду покарання (стягнення) лише один раз, оскільки Договором визначено як санкцію за невиконання чи неналежне виконання зобовязання лише один штраф, розмір якого визначається шляхом суми фіксованої частини (250 гривень) та процентної (5%) в залежності від суми заборгованості.

Сторони погодили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені та штрафів за даним договором встановлюються тривалістю у 5 років (п. 5.5 Договору).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, пояснень сторін слідує, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої зобовязання за кредитним договором, не ліквідовує заборгованість, яка виникла, чим порушує зазначені више норми законодавства та умови кредитного договору.

Отже, у разі невиконання, або неналежного виконання зобовязань за договором, на вимогу ОСОБА_4 позичальник зобовязаний виконати зобовязання з повернення, оплатити винагороди банку, комісію та пеню, а тому грошова вимога позивача до ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою що відповідає вимогам закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дійсно станом на 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 мала заборгованість за кредитним договором № VIUWGA0000002097 від 16 квітня 2008 року на загальну суму на загальну суму 8839,45 доларів США, в тому числі: 7145,01 долара США заборгованість за кредитом, 1019,06 долара США заборгованість по процентах за користування кредитом, 126,78 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 116,89 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 11,32 доларів США штраф (фіксована частина), 420,39 доларів США штраф (процентна складова).

Одночасно, при визначенні суми стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суд враховує, що в рахунок погашення санкцій за кредитним договором із карткового рахунку відповідача ОСОБА_4 11 травня 2016 року автоматично списав 20 тисяч російських рублів (а.с. 110) або 7420 гривень (а.с. 111). Тому суд вважає, що на суму 7420 гривень сума загальної заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 має бути зменшена.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях, а якщо грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, то сплаті підлягає сума, визначена за офіційним курсом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного ОСОБА_4 України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, ОСОБА_1 прийняла на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мала будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Щодо визначення валюти стягнення, суд виходить із положень ч. 1 ст. 1054, 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також із висновків Верховного Суду України, викладених у судових рішеннях, зокрема, в постанові від 24 вересня 2014 року, на основі яких стягненню з ОСОБА_1 підлягає грошова сума в іноземній валюті (доларах США), а сплаті підлягає її еквівалент в гривні, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а в даному випадку: на день винесення судового рішення.

Відповідно до інформації Національного ОСОБА_4 України, розміщеної на його офіційному сайті, на 30 травня 2016 року встановлено офіційний курс гривні до долара США як 2513,60:100 (а.с. 113).

Станом на день автоматичного погашення простроченої заборгованості, вчиненої ОСОБА_4 щодо коштів ОСОБА_1 на її картрахунку 11 травня 2016 року, офіційний курс гривні до долара США було встановлено 2519,61:100 (а.с. 112). Отже, 11 травня 2016 року ОСОБА_1 автоматично погасила прострочену заборгованість в сумі 294 долара 49 центів США (7420 гривень : 25,196 долара США = 294 долара 49 центів США).

Таким чином, станом на день винесення цього судового рішення ОСОБА_1 має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 8544 долара 96 центів США (8839,45 доларів США, які нарахував Банк станом на 19 серпня 2015 року 294,49 долара США, які списано 11 травня 2016 року = 8544,96 долара США), що за офіційним курсом валюти станом на 30 травня 2016року становить 214786,11 гривні (8544,96 х 25,136)

Отже, позовна вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є повністю обґрунтованою, доведеною, а тому підлягає до задоволення.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2927 гривень 63 копійки судового збору (а.с. 1), а тому саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись: кредитним договором № VIUWGA0000002097 від 16 квітня 2008 року ст.ст. 251, 252, 267, 525, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 559, 610, 611, 612, 626, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 (паспорт серії АА № 816310, виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 26 жовтня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості) суму заборгованості по кредиту в розмірі 8544 (вісім тисяч пятсот сорок чотири) долара 96 центів, що за курсом гривні до іноземної валюти станом на 30 травня 2016 року складає 214786 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 11 копійок, а також судові витрати в сумі 2927 (дві тисячі девятсот двадцять сім) гривень 63 копійки.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ______