Ухвала суду № 57970375, 25.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

секретар: Костюк Л.С.

з участю сторін: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на рухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на рухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 вересня 2008 року вона з відповідачем ОСОБА_3, домовилися про купівлю-продаж автомобіля марки «TOYОТА НІАСЕ», який відповідач зобов'язувався перевезти з-за кордону за її кошти у розмірі 15 000, 00 доларів США, які були передані ОСОБА_3. Свідками передачі грошових коштів відповідачу були ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

23 жовтня 2008 року, між сторонами укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця транспортний засіб марки «TOYОТА НІАСЕ» 2004 р.в., а Покупець приймає транспортний засіб і зобов'язується сплатити за нього грошові кошти, передбачені договором.

_______________________

Справа № 22ц/794/582/2016р. Головуючий у І інстанції: Цуркан В.В.

Категорія: 20 Суддя-доповідач: ОСОБА_7

Відповідно п. 2.7. Договору, на виконання його умов, продавець - ОСОБА_3 зобовязується видати довіреність протягом одного року з дня укладення даного договору посвідчену нотаріально.

На виконання умов договору, 07 квітня 2009 року, відповідач надав позивачу доручення та передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і ключі від автомобіля

Зі змісту п. 2.8. Договору вбачається, що підписанням даного договору, продавець засвідчує, що він належним чином повідомлений про обов'язок з'явитися 07 травня 2009 року до державного нотаріуса другої Чернівецької державної нотаріальної контори для посвідчення даного договору,однак, відповідач - ОСОБА_3 виконавши одні умови договору, за якими видав довіреність, не виконав умови п.2.8. договору, зокрема відмовився від нотаріального посвідчення договору.

Пізніше вона дізналася, що автомобіль, власником якого фактично вона являється, 29 грудня 2008 року передано відповідачем у заставу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», для забезпечення виконання зобов'язань за договором, чим порушив права позивача на володіння користування і розпорядження власністю.

Враховуючи, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення даного правочину та має зобовязання перед фінансовими установами, вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення навмисно з власних корисливих мотивів, оскільки предмет купівлі-продажу останній продав позивачу знаючи про те, що транспортний засіб являється предметом застави та не може бути відчуженим третіми особами.

Просила визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.10.2008 року, дійсним та визнати за нею право власності на вищевказаний автомобіль.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1Г відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року скасувати, оскільки вона ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляєапеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержаннямнорм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу «ТОУОТА НІАСЕ» 2004 р.в., реєстраційний номер СЕ 8003 AM.

Згідно копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23.10.2008 року, наданого позивачем, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 транспортний засіб «ТОУОТА НІАСЕ» 2004 р.в., реєстраційний номер СЕ 8003 AM, вартістю 15000 доларів США.

07 квітня 2009 року нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_1 представляти інтереси з питань розпорядження вищевказаним транспортним засобом, управляти, розпоряджатися, зняти з обліку в органах ДАІ, продати, обміняти, укласти договір позики, оренди. Довіреність видана строком на 20 років з правом передоручення та виїзду за кордон.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 4 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

Частиною 1 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно п.3 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена чинним на час виникнення правовідносин між сторонами Порядком державної реєстрації (перереєстрації), з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженим постановою КМУ за № 1388 від 07.09.1998 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України вказують, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наданий позивачем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу, незважаючи на те, що він був укладений у письмові формі, у ньому є підписи двох сторін, не може бути визнаний укладеним, оскільки він не засвідчений підписом відповідної посадової особи, не скріплений печаткою, а тому не вважається таким який би містив усі істотні умови, необхідні для чинності такого договору.

Крім того, договір купівлі-продажу транспортного засобу, у вигляді встановленому Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, (далі - Порядок від 07.09.1998 року №1388 року), сторони не укладали, інших дій що підтверджували б правомірність придбання автомобіля не вчиняли, а саме: ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб в установленому законом порядку з обліку в підрозділах Державтоінспекції не знімала, сплату передбачених п.8 Порядку від 07.09.1998 року №1388 року податків і зборів. А також реєстрацію автомобіля на своє ім'я не здійснювала.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, судом першої інстанції враховано п. 8 Порядку від 07.09.1998 року №1388 року, яким передбачено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах, копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску, акт приймання-передачі транспортних засобів, вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Як вбачається з п.2.6.договору купівлі-продажу транспортного засобу (а.с.10), вартість транспортного засобу за даним договором становить 15 тисяч доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 02 вересня 2008 року становить 72705 гривень, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

За таких обставин, договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами в даній справі підлягав укладенню не лише в письмовій формі а і державній реєстрації.

Оскільки момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до ст. 210 ЦК України повязується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обовязків для сторін.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наданий договір купівлі-продажу не може бути визнаний судом укладеним, оскільки відсутні підстави для цього, тому також відсутні підстави вважати, що позивач набула права власності на автомобіль у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що дії, які згідно законодавства свідчать про укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу сторони не вчинили, укладений договір купівлі-продажу здійснений з недотриманням усіх істотних умов, а тому визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_1 являється помилковим, суперечить обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: