Ухвала суду № 57970162, 25.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2161/16 Головуючий 1 інст. - Короткий І.П.

Справа № 643/16824/15-ц

Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє у власних в інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відшкодування збитків,

у с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2, яка діє у власних в інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відшкодування збитків.

На обґрунтування позивач вказав, що він був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17 серпня 2015 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради за реєстровим № 5-15-319378-Ц1.

24 вересня 2015 року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого він передав у власність, а покупці - ОСОБА_6, яка діяла як законний представник від імені своєї малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняли квартиру по ? частці кожен, у рівних долях, та сплатили за неї обговорену грошову суму, а саме 521700 грн. 00 коп. Правочин посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2330.

Для приватизації вказаного житла він оформлював довіреність на імя ОСОБА_4

22 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомив, що витрати на приватизацію склали 10000 доларів США 00 центів і якщо він не віддасть цю суму, то буде здійснено продаж вказаного житла.

Побоюючись за своє життя, він 24 вересня 2015 року прийшов до нотаріальної контори, де йому повідомили про те, що продаж квартири здійснено. Він поставив свій підпис на договорі купівлі-продажу.

ОСОБА_4 передав йому 10000 доларів США 00 центів з поясненнями, що решту 10000 доларів США 00 центів (на 24 вересня 2015 року це становить суму в розмірі 221700 грн. 00 коп.) він бере собі та іншим особам, які допомагали здійснювати приватизацію житла.

Посилаючись на те, що він не мав наміру продавати квартиру, продаж житла здійснено під впливом насильства з боку ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2230, повернути сторони у попередній стан та стягнути з ОСОБА_4 на його користь 221700 грн. 00 коп.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Справа розглянута за відсутності відповідача та третіх осіб, які письмових заперечень проти позову не надали.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в особі свого представника ОСОБА_7 просить ухвалити рішення в інтересах неповнолітньої дитини.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України).

За загальним правилом, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Спірною є квартира АДРЕСА_1.

Дане житло належало ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17 серпня 2015 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради за реєстровим № 5-15-319378-Ц1.

Згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2330, ОСОБА_1 передав у власність, а покупці - ОСОБА_6, яка діяла як законний представник від імені своєї малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняли квартиру по ? частці кожен, у рівних долях, та сплатили за неї обговорену грошову суму, а саме 521700 грн. 00 коп. Правочин посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (а. с. 4-5).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсним даний договір купівлі-продажу з підстав, передбачених статтями 229, 230, 231 ЦК України.

Положення статей 229, 230, 231 ЦК України встановлюють правові наслідки вчинення різних правочинів з вадами волі, які відмінні між собою за правовою конструкцією та передумовами вчинення таких правочинів.

Підставами позову, які відповідно до вимог статей 31, 214 ЦК України суд не може змінити за власною ініціативою, є не саме по собі посилання на певну норму закону, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тому суд уточнює підстави й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

В суді апеляційної інстанції представники позивача пояснили, що позов предявлено з підстав визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичної сили чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (частина 1 статті 231 ЦК України).

Згідно розяснень, які викладено в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обовязково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сімї, родичів або їх майна.

Факт насильства не обовязково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

Як на доказ вчинення правочину під впливом насильства представники позивача посилалися лише на пояснення ОСОБА_8, допитаного в суді першої інстанції в якості свідка, про те, що ОСОБА_1 був наляканий, пригнічений та не хотів здійснювати продаж спірного житла.

Заперечуючи проти позову, відповідач та її представник ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції пояснили, що в літку 2015 року ОСОБА_10 звернулася до Агентства нерухомості «Адрес», працівники якого сприяли продажу існуючого на той момент у її власності житла. В серпні 2015 року вона звернулася до Агента нерухомості «Квартал» з метою сприяння в придбанні іншого житла. Остання декілька разів зустрічалася з позивачем. Під час огляду квартири та оформлення угоди ОСОБА_1 був один. Розрахунок за продаж відбувався у присутності нотаріуса. ОСОБА_1 особисто отримав гроші в розмірі 18000 доларів США та в день посвідчення угоди вивіз усі речі з житла.

Відповідно до вимог статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази того, що правочин вчинено під впливом насильства, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого 24 вересня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2330, недійсним.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

ОСОБА_11