Ухвала суду № 57970156, 17.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3734/16 Головуючий 1-ої інст.: Сугачова О.О.

Справа № 643/18831/15-ц Доповідач: Хорошевський О.М.

Категорія: право власності

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Пилипчук Н.П.,

ОСОБА_1

за участю секретаря - Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про присудження грошової компенсації за належну частину квартири,-

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому просив визначити частки у квартирі № 40 у будинку № 139 - Г по Салтівському шосе у м. Харкові, що на праві спільної сумісної власності належить сторонам, а саме, 1/2 частина квартира належить позивачу та 1/2 частина квартири відповідачу; припинити право власності відповідача на 1/2 частину квартири; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину та присудити на користь позивача грошову компенсацію за належну відповідачу 1/2 частину квартири у розмірі 236250грн. з депозитного рахунку, на який позивачем буде внесено вказану суму коштів, що становить ринкову вартість частки відповідача.

В подальшому позивач уточнив вимоги позову і остаточно просив присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй 1/2 частину квартири № 40 у будинку № 139 - Г по Салтівському шосе у м. Харкові у розмірі 138100грн. з депозитного рахунку, на який позивачем буде внесено вищевказану грошову суму коштів, що становить ринкову вартість частки відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що квартира № 40 по Салтівському шосе, 139 - Г належить на праві спільної сумісної власності сторонам по справі.

28.01.2010 року шлюб між сторонами розірвано і з 28.10.2015року відповідач мешкає за іншою адресою, перешкоджає позивачу користуватися квартирою, участі у комунальних витратах не приймає тощо. Між співвласниками виникли неприязнені стосунки, тому позивач звертався до відповідача з пропозицією про грошову компенсацію вартості частини квартири, що їй належить, однак остання з жодною пропозицією не погодилась.

Вищенаведене свідчить про неможливість спільного проживання та володіння квартирою. Оскільки у відповідача у власності є приватний будинок, припинення права власності на частку відповідача з виплатою компенсації, не завдасть шкоди останній.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою.

Вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав ті ж самі доводи, що і у позовній заяві.

На думку позивача, суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, так як відповідач протягом тривалого часу має інше постійне місце проживання, що знаходиться у її приватній власності, та отримає значну грошову компенсацію, тому їй не буде завдано шкоди від припинення права на частку у спільному майні.

Пояснює, що він судом був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та обовязки, передбачені ч. 2 ст. 365 ЦК України, щодо сплати вартості 1/2 частки у спільному майні через не надання йому достовірної інформації про реквізити депозитного рахунку суду.

На підтвердження наявності у позивача грошових коштів для здійснення оплати за частку у спільному майні додав Довідку від ПАТ «Укрсоцбанк» до матеріалів справи про наявність в нього депозитного рахунку № 26300011854782, де станом на 08.04.2016 року знаходяться кошти у розмірі 5000 доларів США (а.с. 141).

Просить рішення Московського районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені в суді першої інстанції судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до правил ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Підстави для припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України.

Своє звернення до суду позивач повязує з тим, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належним йому майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача жодним доказом не доведено, що відповідач чинить будь-які перешкоди щодо користування власністю, що спільне володіння та користування квартирою є неможливим, а також і той факт, що відповідач має інше житло у власності і припинення її частки у спільній квартирі не завдасть істотної шкоди для неї, як для співвласника майна.

Також, відповідно до ч 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, що позивачем зроблено не було.

Оскільки ОСОБА_4 не було надано доказів щодо неприязнених стосунків між сторонами, здійснення будь яких перешкод з боку відповідача у користуванні спірної квартири, а також з огляду на ту обставину, що позивачем так і не було внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд першої інстанції дійшов правильних висновків у неможливості задоволенні позову, з чим і погоджується судова колегія.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - Н.П. Пилипчук

ОСОБА_1