Постанова № 57963471, 25.05.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17259/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника Рівненської міської ради ОСОБА_3,

представника міського голови міста Рівне ОСОБА_4,

представника приватного підприємства-фірми «Абрис» ОСОБА_5,

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне

спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру у місті Рівному Рівненської області ОСОБА_7 та приватне підприємство - фірма «Абрис», до Рівненського міського голови ОСОБА_8, Рівненської міської ради про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та необхідність виконання дій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав, уточнив позовні вимоги і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради (52 сесія, 6 скликання) від 16 липня 2015 року № 5469 «Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул.Млинарській,9» щодо відмови у передачі безоплатно у спільну сумісну власність йому, ОСОБА_2, та позивачу ОСОБА_6 земельної ділянки площею 495 м? на вулиці Млинарській,9 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (далі спірна земельна ділянка) та зобовязати Рівненську міську раду вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі позивачам у спільну сумісну власність (приватизації) спірної земельної ділянки у встановлений частиною другою статті 118 ЗК України місячний строк.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що він та ОСОБА_6 є власниками житлового будинку, що знаходиться в місті Рівне по вулиці Млинарській,9.

Рішенням виконкому Рівненської міської ради депутатів трудящих № 295/55 від 26 березня 1953 року земельна ділянка по вулиці Млинарській,9 міста Рівне площею 495,6 кв.м. була передана у користування та зареєстрована за домоуправлінням № 5.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці по вулиці Млинарській,9 міста Рівне був присвоєний кадастровий номер та була здійснена державна реєстрація цієї земельної ділянки.

06 квітня 2015 року він та ОСОБА_6 звернулися до міського голови Рівного із заявою встановленої форми про приватизацію спірної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до вимог частин першої та другої статті 118 ЗК України. До заяви додали всі необхідні матеріали та документи. 21 серпня 2015 року позивачі поштою отримали від Рівненської міської ради рішення № 5469 від 16 липня 2015 року про відмову у передачі їм у спільну сумісну власність спірної земельної ділянки без повідомлення про будь-які вмотивовані підстави для відмови.

Рішення Рівненської міської ради № 5469 від 16 липня 2015 року вважає протиправним, оскільки воно порушує право позивачів на приватизацію землі, закріплене Конституцією України та Земельним кодексом України.

Позивач ОСОБА_6 подала суду письмову заяву, в якій позов підтримала повністю і просить суд розглянути справу за її відсутності.

Представник Рівненської міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_6 просить суд відмовити повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

На заперечення позовних вимог посилається на правомірність рішення Рівненської міської ради № 5469 від 16 липня 2015 року. Позивачам було відмовлено у передачі у спільну сумісну власність спірної земельної ділянки, оскільки землевпорядна документація на цю земельну ділянку була оформлена з порушенням норм земельного законодавства України, що було встановлено під час розгляду проекту рішення про скасування рішення № 5469 від 16 липня 2015 року. У звязку з цим, 25 лютого 2016 року Рівненська міська рада прийняла рішення № 283 про відмову у скасуванні рішення від 16 липня 2015 року № 5469.

Також вважає, що суд не вправі приймати рішення про надання позивачам земельної ділянки у власність, оскільки вирішення такого питання віднесено до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Представник міського голови міста Рівне ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, а позовні вимоги вважає безпідставними.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позовна заява не містить жодних вимог до міського голови міста Рівне, який, до того ж, перешкод позивачам у приватизації земельної ділянки не чинить. Оскільки рішення про передачу земельної ділянки у власність приймає Рівненська міська рада, міський голова не може бути належним відповідачем у справі.

Представник приватного підприємства-фірми «Абрис» (далі ППФ «Абрис») ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вважає обґрунтованими, а рішення Рівненської міської ради про відмову у передачі їм у власність земельної ділянки протиправним.

Виготовлена ППФ «Абрис» землевпорядна документація на спірну земельну ділянку, на підставі якої була здійснена державна реєстрація цієї земельної ділянки, відповідає вимогам земельного законодавства України, ніким не оскаржувалась і є чинною, а тому, на його думку, заперечення Рівненської міської ради не заслуговують на увагу.

Крім того зазначає, що згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр», оцінку землевпорядній документації вправі давити лише державний кадастровий реєстратор, який перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства при державній реєстрації земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор Управління Держгеокадастру у місті Рівному Рівненської області ОСОБА_7 в судове засідання не зявилась, про дату, місце і час судового розгляду повідомлялась належним чином, будь-яких пояснень з приводу спірних правовідносин суду не подала.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_6 є співвласниками одноквартирного житлового будинку, який знаходиться в місті Рівне по вулиці Млинарській,9, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 08 травня 2007 року, свідоцтвами про право на спадщину за законом від 19 грудня 2014 року, а також відповідними витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

26 березня 1953 року виконкомом Рівненської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 295/55 «Про затвердження пропозицій комісії про реєстрацію документів на право землекористування по кварталу № 81», яким вирішено передати у користування, серед інших, і земельну ділянку по вулиці Млинарській,9 міста Рівне площею 495,6 кв.м. Вказана земельна ділянка була зареєстрована за домоуправлінням № 5.

Пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

У 2014 році ППФ «Абрис», на підставі договору з позивачами, було розроблено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в місті Рівне, вулиця Млинарська,9.

На підставі вказаної технічної документації державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у місті Рівному ОСОБА_7 було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки площею 495 кв.м. (0,0495 га) та присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:041:0487, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 березня 2015 року, номер витягу НВ-5601371132015.

06 квітня 2015 року позивачі звернулися до міського голови Рівного із заявою встановленої форми про приватизацію спірної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до вимог частин першої та другої статті 118 ЗК України та додали до заяви всі необхідні матеріали та документи.

16 липня 2015 року Рівненською міською радою (52 сесія, 6 скликання) було прийнято рішення № 5469 «Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул.Млинарській,9», яким відмовлено у передачі безоплатно у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 495 м? на вулиці Млинарській,9 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як слідує з тексту згаданого рішення, в ньому не наведено жодної підстави для відмови у передачі безоплатно у спільну сумісну власність позивачів спірної земельної ділянки.

Рішення Рівненської міської ради (52 сесія, 6 скликання) від 16 липня 2015 року № 5469 «Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул.Млинарській,9» суд визнає протиправним виходячи з наступного.

Згідно статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, позивачі, звертаючись із заявою про приватизацію спірної земельної ділянки, додали до неї всі необхідні документи, а саме: заяву на імя міського голови, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно вимог частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів місцевого самоврядування із заявою щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

У відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). При цьому, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Враховуючи наведені положення Закону України «Про звернення громадян» та вимоги статті 118 ЗК України, у разі відмови у задоволенні заяви позивачів про приватизацію спірної земельної ділянки, Рівненська міська рада у своєму рішенні від 16 липня 2015 року № 5469 повинна була навести відповідні мотиви та підстави, однак, цього не зробила.

На заперечення позовних вимог представник Рівненської міської ради посилається і на те, що після відмови позивачам у передачі безоплатно у спільну сумісну власність спірної земельної ділянки згідно рішення від 16 липня 2015 року № 5469 та їх повторного звернення, був підготовлений проект рішення про скасування рішення від 16 липня 2015 року № 5469 та про передачу позивачам у власність спірної земельної ділянки.

Однак, на згаданий проект були подані зауваження спеціалістами Управління містобудування та архітектури, Управління земельних відносин та Головного управління Держземгеокадастру у Рівненській області, у звязку з чим Рівненська міська рада (2 сесія, 7 скликання) 25 лютого 2016 року прийняла рішення № 283 «Про відмову у скасування рішення Рівненської міської ради від 16.07.2015 № 5469».

Як слідує зі згаданого рішення від 25 лютого 2016 року № 283, Рівненська міська рада вирішила не скасовувати рішення від 16 липня 2015 року № 5469 у звязку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Саме на це рішення посилається представник Рівненської міської ради, як на підтвердження тієї обставини, що подана позивачами технічна документація не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини девятої статті 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд звертає увагу на те, що статтею 118 ЗК України визначено підстави для відмови лише у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не у передачі земельної ділянки у власність.

Крім того, частина девята статті 118 ЗК України однозначно приписує, що після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Щодо спірних правовідносин суд вважає необхідним звернути увагу на те, що позивачами до Рівненської міської ради подавалася технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі розробленої та виготовленої ППФ «Абрис» технічної документації державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у місті Рівноум ОСОБА_7 10 березня 2015 року було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки площею 495 кв.м. (0,0495 га) та присвоєно цій земельній ділянці кадастровий номер 5610100000:01:041:0487.

На переконання суду, посилання представника Рівненської міської ради на невідповідність технічної документації вимогам чинного законодавства не заслуговують на увагу.

Відповідно до визначення термінів, наведених у частині першій статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.

Державний кадастровий реєстратор, серед іншого, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

З наведених положень статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» слідує, що лише державному кадастровому реєстратору, який перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства при державній реєстрації земельної ділянки, законодавцем надано право давати оцінку землевпорядній документації, а в разі невідповідності її вимогам законодавства, надано право відмовити у державній реєстрації земельної ділянки.

Оскільки державним кадастровим реєстратором була проведена державна реєстрація спірної земельної ділянки, відповідно, подана технічна документація була визнана нею такою, що відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, посилання представника Рівненської міської ради на зауваження спеціалістів Управління містобудування та архітектури, Управління земельних відносин та Головного управління Держземгеокадастру у Рівненській області щодо невідповідності технічної документації чинному законодавству, при вирішенні спору до уваги не приймаються.

При цьому суд враховує, що виготовлена ППФ «Абрис» землевпорядна документація на спірну земельну ділянку, на підставі якої була здійснена державна реєстрація цієї земельної ділянки, на теперішній час ніким не оспорювалася і є чинною, як і сама державна реєстрація земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у Рівненської міської ради не було підстав для відмови у наданні позивачам безоплатно у спільну сумісну власність спірної земельної ділянки, а тому прийняте Рівненською міською радою 16 липня 2015 року рішення № 5469 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачі в повній мірі довели ті обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги, в той час як Рівненська міська рада правомірність оспорюваного рішення не доведена.

Згідно положень частини десятої та частини одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи встановлену очевидність порушення прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, суд визнає, що для реального відновлення порушеного права, крім визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, необхідно зобовязати Рівненську міську раду вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі у спільну сумісну власність (приватизації) спірної земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

Не заслуговують на увагу і посилання представника Рівненської міської ради на те, що суд не вправі приймати рішення про надання позивачам земельної ділянки у власність, оскільки вирішення такого питання віднесено до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Оскільки судом приймається рішення не про визнання за позивачами права власності на спірну земельну ділянку і не про надання їм цієї земельної ділянки у власність, а лише про зобовязання Рівненської міської ради прийняти відповідне рішення, суд, таким чином, не вирішує питання та не приймає рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Керуючись ст.ст.11,17,18,71,72,94,160,161,162,163,186 КАС України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради (52 сесія, 6 скликання) від 16 липня 2015 року № 5469 «Про відмову в передачі безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки на вул.Млинарській,9» щодо відмови у передачі безоплатно у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 495 м? на вулиці Млинарській,9 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобовязати Рівненську міську раду вчинити дії по перегляду питання (рішення) щодо необхідності безоплатної передачі у спільну сумісну власність (приватизації) земельної ділянки площею 495 м? на вулиці Млинарській,9 та прийняти рішення про безоплатну передачу у спільну сумісну власність (приватизацію) громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 495 м? на вулиці Млинарській,9 з числа земель житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у встановлений частиною другою статті 118 Земельного кодексу України місячний строк.

Стягнути з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_2 243 (двісті сорок три) гривні 20 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова складена в повному обсязі 27 травня 2016 року.

Суддя: Куцоконь Ю.П.