Постанова № 57959596, 24.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р. Справа № 917/96/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

сторони не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (вх.№ 1284 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/96/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Козельщина Полтавської області

про стягнення 12350,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016р. позивач, ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача, ФОП ОСОБА_1 12350,43 грн., з яких: 2336,87 грн. заборгованості за кредитом, наданим згідно договору банківського рахунку від 26.02.2008р. № PL1VPZ, 4359,83 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 5653,73 грн. пені.

15.02.2016р. відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про застосування позовної давності, в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності.

16.03.2016р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1726,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р., з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КУБ «Приватбанк» 1726,56 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1378,00 грн. судового збору.

ФОП ОСОБА_1 з рішенням суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. по справі №917/96/16, винести ухвалу, якою припинити провадження у справі №917/96/16 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судові витрати по апеляційній скарзі стягнути з позивача на користь відповідача.

Обґрунтовуючи свою скаргу, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця №12 від 15.02.2016р. та відповідно до запису №2567060004000269 підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена з 15.02.2016р., тому, відповідач вважає, що наявні підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п.п. 1, 6 ст. 80 ГПК України. До того ж, апелянтом зазначено, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю за спливом строку позовної давності, оскільки строк виконання зобовязань обумовлений строком дії кредитної картки і кредитної лінії, а строк погашення позичальником заборгованості за договором до 15 числі місяця, в якому закінчується строк дії картки. Враховуючи, що доказів перевипуску кредитної картки банком не надано, тому відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитом. Крім того, апелянт вважає, що позивач не довів первинними документальними доказами наявність заявленої до стягнення суми заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2016р.

23.05.2016р. від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд скарги без її участі (вх.№5215), яке задоволено колегією суддів.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали суду повноважним представником позивача. Зважаючи на достатність доказів наявних в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.02.2008 р. між ЗАТ «КБ «Приватбанк» в особі Козельщинського відділення (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) укладено договір банківського рахунку № РL1VPZ, відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору (п. 1.1).

Відповідно до п.1.2. Договору банківського рахунку банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.4.1. Договору банківського рахунку за допомогою наданих банком програмних продуктів клієнт надає банку розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків), відкриття якого передбачене цим Договором.

09.04.2008р. між сторонами був підписаний додаток № 7 до договору - Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, відповідно до п.1.1. якого, позивач (банк) зобов'язався здійснювати овердрафтові обслуговування відповідача (клієнта), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами відповідача з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку відповідача № 26051054600325, відкритого в Полтавському відділенні ГРУ ПриватБанку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, установленого відповідно до п. 1.3 цього додатку, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За п. 1.2 Регламенту кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагород в обговорені цим додатком до Договору терміни.

Відповідно до п. 1.3 Регламенту ліміт даного кредитного договору становить 2500,00грн. Ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карток, залишок коштів на його картковому рахунку. Номер корпоративної картки 4246005400889890, проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до Договору, здійснюється банком у термін до 09 квітня 2009р

Пунктом п. 1.4 Регламенту визначено період безперервного користування кредитом - не більше 30 днів.

Згідно з п.1.5 Регламенту відповідач сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 3.1, 3.2., 3.3. цього додатку до договору.

За п. 2.2 Регламенту банк зобов'язується при наявності вільних грошових ресурсів і відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з карткового рахунку клієнта або накладення арешту, проводити платежі клієнта понад залишок коштів на його картрахунку в межах ліміту, установленого згідно п.1.3, 1.12 і термінів, обумовлених п.п.1.3, 1.4, а також при виконанні клієнтом зобов'язань по п.1.17

Згідно пунктом 2.3 Регламенту при закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на картковому рахунку клієнта фактично є сумою використовуваного клієнтом кредиту цього дня.

Відповідно до умов договору, позивач надавав відповідачу кредитні кошти у вигляді овердрафтового кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку №26051054600325 (а.с. 70-128).

Відповідач скористався цими коштами, проте в порушення договірних зобов'язань не повернув позивачу 2336,87 грн. Зазначене підтверджується випискою банку з рахунку (а.с.69).

Отже, виходячи з наведеного, банк звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 2336,87 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4359,83 грн., та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 5633,73 грн.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановив наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1726,56 грн., в межах заявленого строку позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами збільшено термін позовної давності, зокрема, у п.5.2 Регламенту, встановлено, що терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до Договору установлюються сторонами тривалістю 5 років.

Згідно п.3.10 Регламенту нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач в заяві вказав, що зобовязання сплачувати відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, тим самим, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу та заявив до стягнення 1726,56 грн. процентів за користування кредитом за період з 22.01.2011р. по 22.01.2016р., тобто в межах пятирічного строку позовної давності.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

До того ж, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015р. у справі №6-31цс15, де зазначено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів справи заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитом, а також те, що нарахування відсотків за користування кредитом за умовами кредитного договору передбачено щодня починаючи з дати утворення на картковому рахунку дебетового сальдо за кількість днів користування кредитом виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, колегія суддів погоджується з вимогою банку про стягнення з відповідача 1726,56 грн. відсотків за користування кредитом, оскільки зобовязання щодо сплати відсотків за користування кредитом мають строковий (періодичний) характер, а тому повинні бути сплачені починаючи з моменту їх виникнення.

Тому, доводи апелянта стосовно наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог за спливом строку позовної діяльності спростовуються вищенаведеним.

Що стосується розміру нарахованих банком відсотків у сумі 1726,56 грн., колегія суддів ретельно перевіривши розрахунок суми боргу, та виходячи з інформації, викладеної у виписці по особовому рахунку відповідача, погоджується з правильністю заявленої до стягнення суми відсотків, а тому позовні вимоги банку, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Що стосується тверджень відповідача щодо припинення провадження у справі оскільки його підприємницьку діяльність припинено 15.02.2016р., колегія суддів вважає їх хибними, та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 4 п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі.

Враховуючи, що припинення підприємницької діяльності відповідача відбулось після подання позову -15.02.2016р. (позов подано 26.01.2016р.), у колегії суддів відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі у звязку з втратою відповідачем статусу субєкта господарської діяльності.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення Господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/96/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідач без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. по справі №917/96/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.05.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.