Ухвала суду № 57959318, 17.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.05.2016Справа № 910/3269/14За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві

у справі №910/3269/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 12 361,84 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від заявника - ОСОБА_3, представник за довіреністю;

ОСОБА_1, представник за довіреністю;

Від боржника - не з'явився;

Від державного виконавця - не з'явився.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) грн. заборгованості з орендної плати, 163 (сто шістдесят три) грн. 24 коп. 3% річних, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 60 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. оплати послуг адвоката.

16.05.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 (підписане 30.04.2014), яке набрало законної сили 13.05.2014, видано наказ.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, в якій просив суд визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №43712095 від 16.12.2015 незаконною. Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №43712095 від 16.12.2015 та відновити виконавче провадження.

Обґрунтовуючи подану скаргу стягувач вказує на безпідставне винесення державним виконавцем постанови по виконавчому провадженню №43712095 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

Державним виконавцем подані заперечення на скаргу, в яких останній просив суд відмовити в задоволенні скарги з підстав викладених у запереченнях.

Відповідно до п. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд вирішив вказану скаргу позивача задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Надані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження №45987247 судом не досліджуються та до уваги не приймаються, оскільки у межах виконавчого провадження №45987247 виконується рішення №910/19529/14, на виконання якого був виданий відповідний наказ. У даному випадку провадження по розгляду скарги розглядається в межах справи №910/3269/14 по виконавчому провадженню №43712095. Відтак, усі заперечення державного виконавця судом не приймаються до уваги, оскільки стосуються іншого виконавчого провадження №45987247.

Як вбачається з матеріалів доданих до скарги, в межах виконавчого провадження №43712095 заява про примусове стягнення була подана стягувачем 13.06.2014.

16.06.2014 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Надано боржнику строк для добровільного виконання до 23.06.2014.

Згідно відомостей з реєстру обтяжень (спеціальний витяг), постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (провадження №43712095) була винесена ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві 09.07.2014.

Згідно з державного реєстру обтяжень рухомого майна, наявний запис про обтяження (арешт на все рухоме майно) зроблений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.07.2014 ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві (ВП 43712092).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону країни «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до абз 5 п. 2 ч. 3, ст. 57 Закону країни «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Відповідно до ч. 7 ст. 57 Закону країни «Про виконавче провадження» вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Матеріали скарги свідчать про те, що в день винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме 09.07.2014 державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві також було зроблено запит по виконавчому провадженню №43712095 до начальника ВРЕВ №7 та отримана відповідь (на зворотному боці запиту) про те, що за боржником ФОЛ ОСОБА_2 рахується транспортний засіб DAEWOO LANOS 1,6реєстраційний номер НОМЕР_1.

В подальшому державним виконавцем не вчинено жодних дій направлених на належне та своєчасне виконання рішення суду, зокрема вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації, визначення вартості майна, вчинення конкретних дій щодо реалізації арештованого майна, шляхом його продажу на прилюдних торгах (нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах)).

Натомість, 16.12.2015 державним виконавцем була винесена постанова по виконавчому провадженню №43712095 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі того, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, з посиланням на те, що згідно відповіді УДАІ м. Києва за боржником транспортних засобів не зареєстровано, крім того, в постанові є посилання на те, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на боржника відсутні.

На запит суду від регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України надійшла відповідь про те, що згідно наявних автоматизованих інформаційних систем МВС України станом на 12.04.2016 за громадянкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобіль DAEWOO LANOS 1.6, номерний знак НОМЕР_1, №кузова НОМЕР_2, зареєстрованим не значиться.

Одночасно суду повідомлено, що 24.07.2014 вищевказаний транспортний засіб на підставі довідки-рахунок серії ВІА № 678064 від 24.07.2014 року перереєстрований на іншого власника.

Станом на 12.04.2016 автомобіль значиться зареєстрований за громадянином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючим в АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 та ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, зокрема визначених частиною першою статті 90 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, невиконання законних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, порядок притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства під час виконавчого провадження, визначений в Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно якої саме державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону, у разі наявності у діях боржника ознак злочину.

У разі порушення особою вимог Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення.

Підставами для складання протоколу є:

а) невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами;

б) несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника;

в) неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів);

г) неявка без поважних причин за викликом державного виконавця.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Жодних дій направлених на притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт вчинено не було.

Також, не відповідає дійсності та не підтверджено відповідними доказами й посилання державного виконавця на те, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на боржника відсутні, оскільки в матеріалах справи по розгляду скарги наявна інформаційна довідка про те, що 1/2 ч. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого Трубніковою Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотокругу 10.12.2002р., № 1291, зареєстрованого в Бюро 13.12.2002р. за реєстровим №6756 в реєстровій книзі д. 1051-205.

Окрім іншого, саме лише посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові на те, що державний виконавець не може знайти боржника не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до п. 7.14, 7.15 Інструкція з організації примусового виконання рішень, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, а також його місце роботи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Необґрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку та повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускаються.

Отже, скаржником суду доведено, що державним виконавцем порушено вимоги чинного законодавства під час проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №43712095.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві задовольнити.

Визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №43712095 від 16.12.2015 року недійсною.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №43712095 від 16.12.2015 та відновити виконавче провадження.

Суддя І.І. Борисенко