Ухвала суду № 57956899, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27642/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Бесараб В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 30.11.2015, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30.11.2015 № 3292/03 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення», поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2015 по 29.02.2016 в сумі 10 399 грн 35 коп.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 відповідно до наказу №1170/03 від 27.05.2015 переведено на посаду заступника начальника відділу державної реєстрації на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 34).

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення» від 30.11.2015 №3292/03 до ОСОБА_3 застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, звільнено з посади заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.49).

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві В.М. Сигидина від 30.11.2015 (а.с. 27).

Зі змісту подання вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до позивача за неналежне виконання посадових обов'язків, яке виявилось у порушення п. 2.5.7 частини другої посадової інструкції заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а саме: у неналежній організації розгляду заяв/запитів про надання інформації з Державного реєстру прав та враховуючи п. 4.1.2 частини четвертої, відповідно до статей 147-149 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ні у поданні, ні в оскаржуваному наказі не визначено, в чому саме полягає порушення п. 2.5.7 частини другої Посадової інструкції заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, розгляд яких саме звернень/запитів не організовано позивачем, та не обґрунтовано підстав для звільнення позивача із займаної посади, визначених нормами Закону України «Про державну службу», тому оскаржуваний наказ є безпідставним, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються спеціальні закони, що регулюють спірні правовідносини. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно, на трудові відносини позивача розповсюджуються вимоги Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (Закон №3723-ХІІ) та КЗпП України.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно статті 5 вищевказаного Закону державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 Закону №3723-ХІІ передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Частиною першою статті 14 Закону №3723-ХІІ встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно з частиною третьою вказаної статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Оскільки порядок застосування таких заходів впливу у Законі України «Про державну службу» не передбачено, тому має застосовуватись порядок застосування дисциплінарних стягнень, що визначений Кодексом законів про працю України.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з частиною першою та другою ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Приписами статті 149 Кодексу законів про працю України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття Наказу №3292/03 від 30.11.2015 слугувало подання заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві В.М. Сигидина від 30.11.2015.

Згідно з п. 2.5.7 частини другої Посадової інструкції заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві затвердженої в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві 20.07.2015 завданням заступника начальника відділу є, зокрема: організація розгляду заяв/запитів про надання інформації з Державного реєстру прав.

Однак, ні у поданні, ні у Наказі №3292/03 від 30.11.2015 не визначено, в чому саме полягає порушення п. 2.5.7 частини другої вказаної Посадової інструкції, розгляд яких саме звернень/запитів не організовано позивачем, не обґрунтовано підстав для звільнення позивача із займаної посади.

Заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сигидин В.М. при підготовці вказаного подання щодо застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до позивача не отримав від останньої письмових пояснень, не провів службового розслідування та не з'ясував причин неналежного виконання своїх посадових обов'язків заступником начальника відділу державної реєстрації на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Таким чином, при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не були дотримані вимоги ст.ст. 148, 149 КЗпП України, тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування Наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30.11.2015 № 3292/03 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення» підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи №2354 від 15.01.2016 середньомісячний заробіток позивача становить 3359 грн 82 коп., а середньоденний заробіток позивача становить 159 грн 99 коп. (а.с. 46), отже, суд першої інстанції правомірно визначив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2015 по 29.02.2016 у розмірі 10 399 грн 35 коп.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем не підтверджено неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, відтак вказане свідчить про протиправність та необхідність скасування Наказу № 3292/03 від 30.11.2015 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення», доцільність поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2015 по 29.02.2016 в сумі 10 399 грн 35 коп.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.