Постанова № 57956511, 08.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 квітня 2016 року 15 год. 20 хв. № 826/22893/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого недержавного пенсійного фонду "Україна" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов відкритого недержавного пенсійного фонду "Україна" (далі - позивач, ВНПФ "Україна") до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення пенсійних активів позивачу у розмірі 2000000,00 грн., розміщених у ПАТ "УПБ" згідно з договором №10 про розміщення коштів на депозит від 31 травня 2006 року (далі - договір);

- зобов'язання відповідача повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 2000000,00 грн., розміщені у ПАТ "УПБ" згідно з договором.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в порушення вимог законодавства не повертаються пенсійні активи.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/22893/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування..

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Український Професійний Банк", як банком, та ВНПФ "Україна", як клієнтом, від імені якого діє ТОВ "Адміністратор пенсійних фондів "Україна-Сервіс", укладено договір, з умовами якого клієнт перераховує, а банк приймає вільні грошові кошти на депозитний рахунок в сумі не менше 380000,00 грн., а банк за користування ними сплачує клієнту проценти.

Крім того, до договору укладались додаткові угоди (договори), за якими вносились зміни до строку розміщення вкладу, процентної ставки та ін.

Згідно банківської виписки залишок коштів на рахунку ВНПФ "Україна" за договором складає 2000000,00 грн.

При цьому, 30 серпня 2012 року між ВНПФ "Україна" та ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Синтакс-Інвест" укладено договір про управління активами недержавного пенсійного фонду №2, за яким фонд доручає, а компанія з управління активами приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління пенсійними активами фонду від імені, в інтересах і за рахунок фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27 травня 2015 року №348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду 27 травня 2015 року прийнято рішення №107 про запровадження з 29 травня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" запроваджено строком на 3 місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452), провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

Поряд з цим, з метою повернення коштів на рахунку за договором, ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Синтакс-Інвест" звернулось до уповноваженої особи Фонду з листами від 11 червня 2015 року №11/06/15-1, від 07 вересня 2015 року №07/09/15-1, від 24 вересня 2015 року №6/15.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що на вказані вище звернення ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Синтакс-Інвест" відповіді не надано.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09 липня 2003 року №1057-IV (далі - Закон №1057), система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 2 Закону №1057 передбачено, що суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди.

Положеннями ст. 1 Закону №1057 вказано, що недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Пенсійними активами є активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати.

Вкладник недержавного пенсійного фонду - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону, а учасник пенсійного фонду - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду згідно із цим Законом.

Статтею 6 Закону №1057 визначено, що пенсійні фонди не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону №1057, до складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством.

Частиною 8 ст. 47 Закону №1057 визначено, що активи пенсійного фонду можуть формуватися виключно внаслідок операцій, пов'язаних з провадженням пенсійним фондом діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 48 Закону №1057 передбачено, що пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, шляхом інвестування відповідно до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону №1057, сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду. Відповідно до статті 1 цього ж Закону України, чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 7 Закону №1057, пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.

Разом з тим, частиною другою статті 48 Закону №1057 передбачено, що пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

На підтвердження факту, що пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, та є власністю такого учасника позивачем надано до матеріалів справи Реєстр фізичних осіб-вкладників ВНПФ "Україна".

З зазначеного вбачається, що недержавний пенсійний фонд від імені якого діє компанія з управління активами, розпоряджається виключно пенсійними активами (коштами), які обліковуються на індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду та являються власністю таких учасників.

Отже, недержавний пенсійний фонд позбавлений будь-якої юридичної можливості бути власником власних активів. Таким чином, фізичні особи-учасники недержавного пенсійного фонду є єдиними власниками чистих активів недержавного пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону №1057, пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону №1057.

Водночас, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фонду відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом №4452.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону №4452, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для, зокрема, виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 30 Закону №4452 визначено, що Фонд здійснює регулювання діяльності банків, зокрема, шляхом виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

З дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку (ч. 1 ст. 50 Закону №4452).

У відповідності до ст. 50 Закону №4452, в редакції що діяла на час виникнення спірних відносин, активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за договором власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні ст. 2 Закону №4452 є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом.

Доводи відповідача про виключення з активів пенсійних фондів, що не включаються до ліквідаційної маси, депозитів на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04 липня 2014 року №1586-VII спростовуються незворотністю дії законів у часі, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності цим законом.

Отже, відповідачем в порушення вимог Закону №4452 та Закону №1057, не повернуті позивачу пенсійні активи, розміщені у ПАТ "УПБ", що порушує права учасників позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов відкритого недержавного пенсійного фонду "Україна" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів відкритому недержавному пенсійному фонду "Україна" у розмірі 2000000,00 грн. (два мільйони гривень нуль копійок), розміщених у публічному акціонерному товаристві "Український Професійний Банк" (код ЄДРПОУ 19019775) згідно з договором №10 про розміщення коштів на депозит від 31 травня 2006 року.

3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути відкритому недержавному пенсійному фонду "Україна" пенсійні активи у розмірі 2000000,00 грн. (два мільйони гривень нуль копійок), розміщені у публічному акціонерному товаристві "Український Професійний Банк" (код ЄДРПОУ 19019775) згідно з договором №10 про розміщення коштів на депозит від 31 травня 2006 року.

4. Присудити на користь відкритого недержавного пенсійного фонду "Україна" (код ЄДРПОУ 33105154) здійснений ним судовий збір у розмірі 31378,00 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин