Постанова № 57956217, 16.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2016 року № 826/26519/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Національна поліція України провизнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015, поновлення на посаді О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Національна поліція України про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015 №2338 о/с, поновлення на службі та переведення в Національну поліцію України на рівнозначну посаду; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням норм Кодексу законів про працю України та Закону України «Про Національну поліцію», отже підлягає скасуванню.

Відповідач та третя особа заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №2338 о/с полковника міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України згідно з п. 10 та 11 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пп «г» п 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Відповідно до п. 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно п "г" п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015 прийнято Закон України "Про національну поліцію", який опубліковано 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до п. 8-10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби органах національної поліції не було вирішено в порядку п. 9-10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про національну поліцію", отже при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Закону України "Про національну поліцію".

Щодо посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України суд зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Закон України "Про національну поліцію" є спеціальним по відношенню до Кодексу законів про працю України, отже застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми згадуваного Закону.

Правомірність та обґрунтованість наказу від 06.11.2015 №2338 о/с в частині звільнення позивача прямо вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині поновлення на службі та переведення в Національну поліцію України на рівнозначну посаду; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур