Постанова № 57956165, 23.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

копія

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/545/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України про визнання вимоги нечинною,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 22.03.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області (далі Ніжинська ОДПІ) та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати вимогу відповідача про сплату боргу від 25.01.2016 № 408-17 нечинною.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в 2011 2013 роках він, відповідно до розрахунків УПФУ у м. Ніжині та Ніжинському районі, мав заборгованість по сплаті єдиного страхового внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 10 116,75 грн. У звязку з чим ВДВС Ніжинського МРУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення вищевказаної суми. З липня 2013 року по січень 2014 року зазначений борг був ним сплачений в повному обсязі. Крім того, одночасно із здійсненням вказаних сплат ним, починаючи з липня 2013 року, здійснювались поточні платежі по сплаті єдиного внеску.

В 2015 році ним було отримано оскаржувану вимогу про сплату боргу, однак вона складена відповідачем без посилань на відповідний акт перевірки. Також документальні підтвердження наявності в нього заборгованості, зокрема акт перевірки, не отримував.

Додатково зазначив, що з вини УПФУ у м. Ніжині та Ніжинському районі було невірно підраховано суму його заборгованості з єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 та сплачені ним кошти зараховані на його персональний рахунок із порушенням чинного законодавства не в повному обсязі, відповідно заборгованості з єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 він немає, а тому вимога про сплату боргу не відповідає фактичним обставинам справи та складена з порушенням її формування.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що заборгованість у позивача виникла в результаті несплати ним сум єдиного внеску, а саме: станом на 01.10.2013 Пенсійним фондом України до Міністерства доходів і зборів України було передано борг з єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 7488,93 грн.

За період з 01.10.2013 по 31.12.2013 по особовому рахунку ФОП ОСОБА_3 нараховано єдиного соціального внеску у сумі 1194,03 грн., сплата за цей період відсутня.

В 2014 році, відповідно до даних облікової картки платника податку, у ФОП ОСОБА_1 залишився борг у сумі 706,06 грн. Станом на 31.12.2015 згідно даних картки особового рахунку позивача по платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) обліковувалась загальна сума боргу в розмірі 687,38 грн.

Також зазначив, що заборгованість за вказані періоди виникла у звязку з невчасною сплатою позивачем єдиного внеску, та по своїй суті є недоїмкою.

Отже, Ніжинська ОДПІ при формуванні оскаржуваної вимоги діяла в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а саме відповідно до: Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, на підставі того, що позивачем, як платником єдиного внеску, не виконано обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі в справі було залучено Ніжинське обєднане управління Пенсійного фонду України (далі Ніжинське ОУПФ), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, справу просив розглянути без його участі, надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо сплати єдиного соціального внеску і станом на 01.05.2013 мав заборгованість за період з 01.01.2011 по 22.04.2013 в сумі 9776,75 грн. Крім того, за порушення законодавства до нього було застосовано штрафні санкції, а тому загальна сума заборгованості за вказаний період складала 10 116,75 грн. Після відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення вищевказаних коштів позивачем було сплачено 4 540,03 грн.

11.08.2013 набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи», яким урегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Згідно акту передачі боргу станом на 01.10.2013 до Ніжинської ОДПІ передано суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 6998,02 грн. та нарахованої пені в сумі 490,91 грн., всього 7488,93 грн.

Позивач сплачував єдиний внесок, однак його зарахування відбувалось у відповідності до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: за 2011, 2012, І квартал 2013 та частково за ІІ квартал 2013 років, в порядку черговості.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), працює на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування з 01.01.2011.

В період з 01.01.2011 по 31.03.2013 позивач мав заборгованість із сплати єдиного соціального внеску, у звязку з чим УПФУ у м. Ніжині та Ніжинському районі (Ніжинське ОУПФ) було прийнято вимогу про сплату боргу від 17.05.2013 № 1570 на суму 10 116,75 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску 9 776,75 грн. та штраф 340,00 грн) (а.с. 75).

Вказана вимога була направлена ФОП ОСОБА_1 22.05.2013 та ним не оскаржувалась.

22.07.2013 ВДВС Ніжинського МРУЮ було відкрито виконавче провадження № 38978103 з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 17.05.2013 № Ф-1570 (а.с. 25).

Як вбачається з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1 протягом 2013 року позивачем було сплачено заборгованість по єдиному соціальному внеску на загальну суму 4540,03 грн. (а.с. 77).

11.08.2013 набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи». У звязку з наведеним, з 01.10.2013 обовязки з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування перейшли до Ніжинської ОДПІ.

УПФУ у м. Ніжині та Ніжинському районі було складено акт передачі боргу ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Ніжинської ОДПІ станом на 01.10.2013, а саме: 7488,93 грн. (6430,75 грн. недоїмка, 567,27 грн. штрафні санкції та 490,91 грн. пеня), в тому числі 5576,72 грн. залишок несплати за вимогою від 17.05.2013 № Ф-1570.

Позивач протягом 2013-2014 року поступово сплачував заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску та поточні внески, однак заборгованість залишалась і 20.11.2015 Ніжинською ОДПІ було прийнято вимогу по сплату боргу (недоїмки) № Ф-408 на суму 687,38 грн. (а.с. 30).

Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач оскаржив її в адміністративному порядку, але рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.12.2015 № 1053/Д/25-01-00-04-15 вказана вимога залишена без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1- без задоволення (а.с. 26-28, 50-51).

25.01.2016 Ніжинською ОДПІ, у звязку з тим, що відповідно до даних податкового органу на особовому рахунку позивача станом на 31.12.2015 обліковувалась заборгованість із сплати єдиного соціального внеску, було прийнято вимогу по сплату боргу (недоїмки) № Ф-408-17 на суму 687,38 грн. (а.с. 24).

Вважаючи таку вимогу протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) та «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція), в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин 5, 8, 11 та 12 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, позивач за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 мав заборгованість із сплати єдиного соціального внеску в сумі 10 116,75 грн. В 2013 році ним було сплачено 4540,03 грн., залишок несплаченої суми боргу становив 5576,72 грн.

У звязку із порушенням термінів сплати Ніжинським ОУПФ ФОП ОСОБА_1 було нараховано пеню в сумі 490,91 грн., штрафні санкції в сумі 567,27 грн. Також, за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 1194,03 грн., однак сплати за цей період ним не здійснювались. Загальна сума недоїмки станом на кінець 2013 року становить 6430,75 грн., що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 77-78).

11.08.2013 набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи». У звязку з наведеним, з 01.10.2013 обовязки з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування перейшли до Ніжинської ОДПІ.

Зокрема, частин 5, 8, 11 та 12 ст. 9 Закону № 2464 викладено в такій редакції: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Статтею 13 Закону № 2464 визначено права органів доходів і зборів.

Так, відповідно до пунктів 1, 6 та 7 ст. 13 Закону № 2464 органи доходів і зборів мають право:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

- стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;

- застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Судом встановлено, що протягом серпня 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості з єдиного соціального внеску, а саме: 16.08.2013 в сумі 796,02 грн., 28.08.2013 в сумі 400,00 грн., 02.09.2013 в сумі 1071,29 грн. Однак, у звязку з тим, що заборгованість по вимозі від 17.05.2013 № Ф-1570 позивачем повністю сплачена не була (станом на вересень 2014 року недоїмка складала 6430,75 грн.), Ніжинським ОУПФ нараховано платнику штрафні санкції в сумі 567,27 грн. та пеню в сумі 490,91 грн.

Таким чином, станом на 01.10.2013 Ніжинським ОУПФ було передано до Ніжинської ОДПІ заборгованість по єдиному соціальному внеску ФОП ОСОБА_1 в сумі 7488,93 грн. Крім того, 21.10.2013 Ніжинською ОДПІ позивачу на виконання вимог Закону № 2464 було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 1194,03 грн.

У звязку з наведеним станом на 31.12.2013 по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 обліковувався борг в сумі 8682,96 грн. (7488,93 грн. борг за вимогою від 17.05.2013 № Ф-1570 та 1194,03 грн. нарахованого внеску).

В 2014 році Ніжинською ОДПІ автоматично (щоквартально) нараховано ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальну суму 5022,52 грн. Всього за вказаний період позивачем сплачено 12 999,42 грн. (з врахуванням коштів перерахованих з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 7057,68 грн., що надійшли за КБК 71040000 на рахунок Ніжинського району). У звязку з наведеним, станом на 31.12.2014 на обліковій картці позивача рахувався борг (недоїмка) в сумі 706,06 грн. (8682,96 + 5022,52 12 999,42).

За період з 01.01.2015 по 31.10.2015 відповідачем в автоматичному режимі проведено щоквартальне нарахування єдиного соціального внесу ФОП ОСОБА_1 в сумі 5127,32 грн. За вказаний період позивачем сплачено 5146,00 грн. Таким чином, станом на 31.12.2015 за позивачем обліковувався борг (недоїмка) в сумі 687,38 грн. (706,06 + 5127,32 - 5146,00).

Вищевказане підтверджується обліковою карткою ФОП ОСОБА_1 за зазначені періоди (а.с. 56-61).

Згідно із ч. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

Нарахування пені, передбаченої цим законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією.

Відповідно до п. 2 Розділу VI Інструкції у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Враховуючи наведене суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено право податкового органу формувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) не лише виключно за результатами проведеної перевірки, а тому посилання позивача на те, що Ніжинською ОДПІ не проводилась його перевірка та акт не складався, є необґрунтованим.

Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 в неповному обсязі здійснювалось погашення заборгованості за вимогою від 17.05.2013 № Ф-1570 та невчасно проведено сплату нарахованого автоматично щоквартального єдиного соціального внеску, на кінець 2013, 2014 та 2015 років на його обліковому рахунку постійно обліковувалась недоїмка.

За наведених обставин суд вважає, що Ніжинською ОДПІ було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, нараховано пеню та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2016 № 408-17.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, позивачем не було надано доказів, на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддяпідпис ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Постанова суду від 23.05.2016 не набрала законної сили.

Суддя С.В. Бородавкіна

27.05.2016