Постанова № 57955521, 17.05.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17 травня 2016 року Справа № 814/523/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (К.Лібкнехта, 9),Миколаїв,54001

доВідділу Держгеокадарстру у Кривоозерському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 19,Криве Озеро,Кривоозерський район, Миколаївська область,55104

провизнання протиправними дій,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії Відділу Держгеокадастру Кривоозерському районі Миколаївської області щодо відмови у видачі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки яка розташована в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, на якого у силу закону покладено обов'язок здійснювати розгляд відповідних заяв та звернень, протиправно відмовив у виготовлення і видачі запитуваних даних з державного земельного кадастру.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованим, свої дії проворними та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, внаслідок смерті ОСОБА_3 та відкриття спадщини, до позивача, як спадкоємця, перейшла земельна ділянка, яка розташована в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658.

З метою юридичного оформлення спадщини (земельної ділянки), позивач 25.02.2016 року звернувся до відповідача із заявою про надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658.

29 лютого 2016 року відповідачем надіслано лист-відповідь за №134/о/33-16, яким відповідач повідомив, що дані про нормативно грошову оцінку окремих земельних ділянок оформляється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, яка затверджується районними радами та запропонував позивачу замовити технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель, затвердити в установленому законом порядку, а лише потім звернутися до відповідача для отримання витягу.(арк.с. 15).

Таким чином, у задоволені заяви ОСОБА_1 відповідачем було відмовлено. Позивач з такою відмовою категорично не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Так, Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (стаття 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»)

Статтею 194 Земельного кодексу встановлено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів

Приписи статті 194 Земельного кодексу кореспондують положенням статті 2 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якої, державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами;організації раціонального використання та охорони земель;здійсненні землеустрою;проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно статті 3 Закону України «Про державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються.

Статтею 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відомості Державного земельного кадастру, відповідно до статті 20 Закону України «Про державний земельний кадастр», є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно до статті 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Отже, у ході здійснення центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів ведення Державного земельного кадастру утворюється інформація про відповідну земельну ділянку, її місцезнаходження, площу, обмеження у використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земельної ділянки, її оцінку.

Зміст зазначених положень законодавства свідчить, що оброблення, систематизація та видача відомостей про земельні ділянки є обов'язком центрального органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно статті 7 Закону України «Про державний земельний кадастр», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у тому числі, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

Статтею 38 цього ж Закону встановлено порядок користування відомостями Державного земельного кадастру.

Так, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі, зокрема, витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно частини 5 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:

-власник (власники) та користувачі земельної ділянки або уповноважені ними особи;

-спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) осіб, зазначених в абзаці другому цієї частини, або уповноважені ними особи.

Частиною 7 Статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, визначених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб); документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

Державний кадастровий реєстратор протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або надає мотивовану відмову у наданні такого документа.

Вичерпними підставами для відмови є відсутність інформації, звернення про отримання інформації неналежною особою та подання документів не у повному обсязі.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, Законом передбачена можливість власника або спадкоємця земельної ділянки отримати відомості з Державного земельного кадастру у формі витягу.

Як вбачається з листа Відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області №29.02.2016 року №134/о/33-16 від 29.02.2016 року, з заявою про видачу Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо земельної ділянки позивач звернувся 25.02.2016 року.

Разом з тим, вказаним листом відповідач запитуваних відомостей про земельну ділянку не надав, про причини неможливості надати Витяг та довідку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивача не повідомив.

Суд наголошує, що надання вищезазначених відомостей про земельну ділянку уповноваженим особам є обов'язком відповідача, водночас відмова у видачі відповідних документів можлива виключно за наявності передбачених законом підстав, про що заявнику надається мотивоване рішення із зазначенням обставин, що перешкоджають у видачі (виготовлені) запитуваних документів, шляхів усунення таких обставин.

Зміст листа Відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області свідчить про те, що відповідачем не було належним чином надано відповідь на заяву позивача та не надано доказів на підтвердження існування передбачених законом підстав для залишення заяви позивача без задоволення.

Зокрема, частиною 2 статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Поземельна книга, згідно статті 24 цього ж закону, відкривається під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Водночас, державна реєстрація земельної ділянки передбачає виготовлення відповідної землевпорядної документації, що містить, у тому числі, дані про місцезнаходження земельної ділянки, внесення таких даних до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру.

Доказами наявними у матеріалах справи підтверджується, що земельна ділянка, щодо якої позивачем надано заяву про отримання витягу, зареєстрована у державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив у наданні ОСОБА_1 відомостей, відповідно до заяви від 25.02.2016 року та не надав мотивованої відповіді про причини неможливості надання відповідних відомостей.

Водночас, матеріалами справи підтверджується наявність у Державному кадастрі відомостей про земельну ділянку на підставі яких територіальними органами Держземагенства формуються Витяги про земельні ділянки та наявність необхідної технічної документації для здійснення розрахунку нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача про надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658, з урахуванням обставин встановлених у даному рішенні суду.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх і належних доказів, які б спростовували твердження позивача, в частині правомірності відмови у наданні інформації з Державного земельного кадастру, отже не доведено правомірності своїх рішень та дій (бездіяльності).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру Кривоозерському районі Миколаївської області щодо відмови у видачі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки яка розташована в межах території Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658.

3. Зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача про надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району, площею 3,61 га кадастровий номер діл. 1 4823981000:02:000:0759 та діл. 2 4823981000:02:000:0658, з урахуванням обставин встановлених у даному рішенні суду.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Держгеокадастру Кривоозерському районі Миколаївської області в сумі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич