Постанова № 57955253, 24.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року 810/357/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "СПЕКТР" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

3 лютого 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося мале приватне підприємство "Спектр" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2015 р. № № 0001522201/3600, 0001512201/3599.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки неповернута сума авансового платежу за договором оренди не може вважатися поворотною фінансовою допомогою, оскільки строки повернення авансового платежу погоджені сторонами згідно додаткових угод до договору. Крім того, позивачем було сформовано показники фінансової звітності по господарських взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1Ю.) на підставі первинних документів, оформлених належним чином.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що позивач в перевіряємому періоді не повернув отримані кошти у вигляді авансових платежів, що має ознаки поворотної фінансової допомоги, а відповідно умовно нараховані відсотки на суму такої фінансової допомоги є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, зазначив, що позивачем по господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 не було надано звітів про надані послуги, які б підтверджували виконання останнім послуг, які входять до складу щомісячної абонентної плати, а надані до перевірки акти надання послуг не містять інформації щодо періоду протягом якого такі послуги надавалися (т. 2 а.с. 8-19).

19 травня 2016 р. представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 4 по 24 вересня 2015 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 1 жовтня 2015 р. складено акт перевірки № 1959/10-16-22-01/13731068 (далі - акт перевірки № 1959/10-16-22-01/13731068) (т. 1 а.с. 18-43).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, п.п. 138.8.1, п.п. 138.8.5, п.п. 138.10.2 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено від"ємне значення об"єкта оподаткування на загальну суму 986 952 грн 00 коп., в тому числі за І квартал 2014 р. - 251 957 грн 00 коп., півріччя 2014 р. - 539 525 грн 00 коп., ІІІ квартали 2014 р. - 772 926 грн 00 коп., за 2014 рік - 986 952 грн 00 коп.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1, п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 209 221 грн 00 коп., в тому числі за: січень 2014 р. - 2000 грн 00 коп., лютий 2014 р. - 2000 грн 00 коп., березень 2014 р. - 2000 грн 00 коп., квітень 2014 р. - 2000 грн 00 коп., травень 2014 р. - 2000 грн 00 коп., червень 2014 р. - 311 090 грн 00 коп., липень 2014 р. - 401 910 грн 00 коп., серпень 2014 р. - 217 333 грн 00 коп., вересень 2014 р. - 262 888 грн 00 коп., жовтень 2014 р. - 2000 грн 00 коп., листопад 2014 р. - 2000 грн 00 коп., грудень 2014 р. - 2000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 42 на звороті).

19 жовтня 2015 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000152201/3600, яким зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 986 952 грн 00 коп. (далі - податкове повідомення-рішення № 000152201/3600) (т. 1 а.с. 14);

- № 0001512201/3599, яким нараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 511 526 грн 25 коп., з яких: 1 209 221 грн 00 коп. - за основним платежем, 302 305 грн 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001512201/3599) (а.с. 15).

У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Як убачається з п. 138. 2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з вимогами п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до вимог п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Як убачається з п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського облік.

Згідно з вимогами п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності"; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами.

Відповідно до вимог п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Визначення безповоротної та поворотної фінансової допомоги наведені у п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Як убачається з п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Як убачається з п.п.192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І. Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 000152201/3600, судом встановлено таке.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з посиланням на п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, п.п. 138.8.1, п.п. 138.8.5, п.п. 138.10.2 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Так, судом встановлено, що 1 вересня 2009 р. між позивачем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" (далі - ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс") (орендар) укладено угоду про оренду № 0109/2 (далі - угода № 0109/2) (т. 1 а.с. 65-67).

Як убачається з п. 1.1 названої угоди, орендодавець зобов'язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов'язується прийняти придатні для використання складські та офісні нежитлові приміщення.

Згідно з п. 2.1 угоди № 0109/2 строк оренди починається з дня підписання сторонами акту прийому-передачі та діє протягом наступних 35 календарних місяців.

Відповідно до п. 3.3 названої угоди на підтвердження зобов"язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо оренди приміщення та своєї платоспроможності, орендар зобов"язується сплатити орендодавцю авансовий платіж в розмірі 1 800 000 грн 00 коп., строком до 31 грудня 2009 р. (т. 1 а.с. 65).

1 жовтня 2009 р. між названими сторонами було укладено додаткову угоду, якою збільшено розмір авансового платежу до 30 000 000 грн 00 коп. та визначено строки його сплати (т. 1 а.с. 70).

16 листопада 2009 р. орендодавець здав, а орендар прийняв складські та офісні приміщення, які є об"єктом угоди № 0109/2, що підтверджується актами приймання- передачі (т. 1 а.с. 68-69).

29 квітня 2011 р. між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" було укладено додаткову угоду, згідно з якою було достроково припинено угоду № 0109/2, та встановлено строк на повернення частини авансових платежів до 31 грудня 2012 р. (т. 1 а.с. 74).

1 травня, 31 липня та 31 серпня 2011 р. орендар здав, а орендодавець прийняв офісні та складські приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі (т. 1 а.с. 75, 76,78).

Додатковою угодою від 23 листопада 2012 р. було продовжено строк на повернення авансових платежів до 30 червня 2014 р., додатковою угодою від 26 червня 2014 р. - до 31 грудня 2014 р., а додатковою угодою від 25 грудня 2014 р. - до 31 грудня 2015 р. (т. 1 а.с. 81, 84, 87).

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено, що фактично частина неповернутих авансових платежів є поворотною фінансовою допомогою.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням враховуючи таке.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.257 КАС України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Водночас, судом встановлено, що жодного договору про надання фінансової допомоги між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 транс Сервіс" укладено не було.

Між названими сторонами було укладено лише угоду № 0109/2 та додаткові угоди до неї.

Кошти, які надійшли до позивача за названим договором, є авансовими внесками за угодою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Як убачається з ч. 3 ст. 214 ЦК України, відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 214 ЦК України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Так, судом встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 214 ЦК України між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 Сервіс" було укладено додаткові угоди, якими визначено правові наслідки відмови від правочину, а саме, строк повернення невикористаних авансових платежів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Аналіз угоди № 0109/2 та додаткових угод до неї свідчать, що угода № 0109/2 за своєю суттю є договором оренди, а факт виникнення у позивача обов"язку щодо повернення отриманих за цим договором авансових внесків зумовлено тим, що сторони вирішили достроково її розірвати і уклали додаткову угоду, якою передбачено повернення позивачем відповідних коштів.

Крім того, факт відстрочення повернення отриманих авансових внесків не може бути підтвердженням факту отримання позивачем поворотної фінансової допомоги.

При вирішенні справи судом також враховано, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України є безповоротною фінансовою допомогою і повинна включатися до складу інших доході платника податку відповідно до вимог п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Тобто, якщо платник податку протягом перебігу позовної давності не виконав зобов'язання по поверненню авансових внесків, то після закінчення строку позовної давності від граничного строку для такого повернення вартість неповернутих авансових внесків включається до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

Наявні матеріали справи свідчать, що додатковою угодою від 25 грудня 2014 р. продовжено строк повернення авансових внесків до 31 грудня 2015 р., строк позовної давності складає три роки з граничної дати повернення коштів.

Тобто, станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення № 000152201/3600 сума неповернутих авансових внесків за угодою № 0109/2 не є поворотною чи безповоротною фінансовою допомогою, а тому на неї не повинні нараховуватися проценти, умовно нараховані на суму поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 000152201/3600 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

ІІ. Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001512201/3599, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення № 0001512201/3599 винесено з посиланням на п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1, п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Так, позивачем було віднесено до адміністративних витрат щомісячну абонентську плату за послуги по адмініструванню програмного забезпечення.

Крім того, судом встановлено, що 2 січня 2014 р. між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 0201/3-ІТ (далі - договір № 0201/3-ІТ) (т. 1 а.с. 127-128).

Згідно з п. 1.1. названого договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надати послуги по адмініструванню програмного забезпечення, по технічному обслуговуванню, ремонту техніки замовника, надання консультацій в усній та письмовій формі.

Відповідно до п. 3.1 договору № 0201/3-ІТ замовник щомісяця, до 10-го числа поточного місяця, сплачує виконавцю абонентну плату у розмірі, визначеному у додатку № 1 до даного договору.

Як убачається з додатку № 1 до названого договору, у ньому встановлено розмір щомісячної абонентської плати в розмірі 10 000 грн 00 коп. та визначено перелік послуг, які вона в себе включає, а також, встановлено інші види послуг та вартість за їх надання (т. 1 а.с. 129).

На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду:

- акти надання послуг (т. 1 а.с. 130-141);

- податкові накладні (т. 1 а.с. 145-156);

- оборотно-сальдову відомість (т. 1 а.с. 157).

На підтвердження оплати за надані ФОП ОСОБА_1 послуги позивачем надано суду банківські виписки, завірені печаткою ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" (т. 1 а.с. 142-144).

Проте, при вирішенні справи судом встановлено, що позивачем не надано суду жодних документів, які б підтверджували надання ФОП ОСОБА_1 послуг по адмініструванню програмного забезпечення (фото або звіти, проекти, плани роботи та проведення консультацій). Відтак, не можливо встановити, які саме послуги були надані позивачу, в якому обсязі, якими особами тощо.

Тобто, позивачем не підтверджено спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги та тривалість робочого часу), оскільки перелік послуг, які надавалися ФОП ОСОБА_1 позивачу є широким та невичерпним (обслуговування оргтехніки, оптимізація роботи комп'ютерів тощо).

Крім того, з наданих позивачем актів надання послуг та податкових накладних не убачається можливості конкретизувати надані послуги.

До того ж позивачем не доведено, що ФОП ОСОБА_1 має відповідні спеціальні знання та повноваження для надання таких послуг.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем протиправно віднесено до адміністративних витрат щомісячну абонентську плату за послуги, які були надані ФОП ОСОБА_1

Наведене свідчить, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

А отже, податкове повідомлення-рішення № 0001512201/3599 винесено правомірно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем лише в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001522201/3600.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем лише в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512201/3599.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19 жовтня 2015 р. № № 0001522201/3600.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.