Постанова № 57955251, 23.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2016 року Справа № 810/1418/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ФІРМА МІЗАН" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "ФІРМА МІЗАН" звернулось до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2016 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" у сумі 128035,00 грн.

Позивач під час судового розгляду визнав факти порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, однак в обґрунтування позовних вимог стверджував, що податковий орган незаконно застосував до нього фінансові санкції, адже це рішення прийнято поза межами визначеного статтею 250 Господарського кодексу України граничного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування відсутні, оскільки положення статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне підприємство "ФІРМА МІЗАН" є юридичною особою, що зареєстрована 26.09.2000 (запис в ЄДР № 13281200000000357), як платник податків перебуває на обліку в Тетіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У лютому 2016 року посадовими особами Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту від 22.04.2014 №1-51-EXP-K з індивідуальним підприємцем Газаковим Овезгельди Доркулієвичем (Туркменістан) за період з 20.11.2014 по 15.02.2016 (акт перевірки від 18.02.2016 № 42/220/31100856).

У ході перевірки посадові особи контролюючого органу встановили, що між приватним підприємством "ФІРМА МІЗАН" (продавець) та нерезидентом - індивідуальним підприємцем Газаковим Овезгельди Доркулієвичем (Туркменістан, покупець) укладено зовнішньоекономічний експортний контракт від 22.04.2014 №1-51-EXP-K на поставку товару (меблі).

На виконання умов контракту від 22.04.2014 №1-51-EXP-K позивач здійснив поставку на користь нерезидента Газакова Овезгельди Доркулієвича меблів з ламінованої ДСП у розібраному стані на загальну суму 75262,00 доларів США, факт поставки підтверджується митними деклараціями:

№ 125130006/2014/575459 (дата вивезення за межі України - 20.11.2014) на суму 20000,00 доларів США або 304002,20 грн. (курс НБУ 15,20011), граничний термін розрахунків - 18.02.2015;

№ 125130006/2015/570256 (дата вивезення за межі України - 13.02.2015) на суму 55262,00 доларів США або 1387028,79 грн. (курс НБУ 25,099142), граничний термін розрахунків - 14.05.2015.

У судовому засіданні позивач визнав, що Газаков Овезгельди Доркулієвич свої зобов'язання за контрактом від 22.04.2014 №1-51-EXP-K не виконав, загальна сума заборгованості становить 76291,31 доларів США.

У травні 2015 року позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з нерезидента Газакова Овезгельди Доркулієвича заборгованості у сумі 76291,31 доларів США. Відповідно до постанови від 07.05.2015 позовну заяву прийнято до розгляду Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

На підставі викладених фактів посадові особи контролюючого органу дійшли висновку що позивач порушив вимоги статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 1 Постанови правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України", що виявилось у порушенні встановленого законодавством терміну розрахунків за експортною операцією в сумі 20000,00 доларів США.

Згідно з розрахунком пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по експортному контракту від 22.04.2014 №1-51-EXP-K загальний розмір пені становить суму 128035,00 грн., яка обчислена виходячи з суми заборгованості в іноземній валюті та кількості днів прострочення одержання валютної виручки від законодавчо встановленого терміну завершення експортної операції до дня прийняття до розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості.

За результатами перевірки Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 № НОМЕР_1, згідно з яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" у сумі 128035,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно, оскільки контролюючий орган пропустив визначений статтею 250 Господарського кодексу України граничний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення строку розрахунків за експортною операцією позивач визнав.

Таким чином, суд констатує, що у даній справі предмет спору становить лише питання правомірності застосування відповідачем адміністративно-господарських санкцій на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення у контексті дотримання контролюючим органом строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України. З таким висновком суду погодились й сторони під час судового засідання, тим самим, визначили обставини, які підлягають з'ясуванню під час судового розгляду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" був прийнятий Верховною Радою України в 1994 році з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у звязку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Так, статтею 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період з 21.08.2014 по 21.11.2014 (в якому позивач відвантажив товар на користь нерезидента) Національний банк України постановою правління від 20.08.2014 № 515, зменшив визначений статтею 1 Закону № 185/94-ВР строк та встановив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, до яких належить відповідач, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Приписами статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 01.01.2011, статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, якою передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Це зумовлено тим, що Податковий кодекс України містить спеціальні норми, які встановлюють строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

При цьому, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 145 ПК України).

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач порушив вимоги статті 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; факт порушення термінів розрахунків за експортними операціями позивачем не заперечується; розмір пені, що застосовуються до суб'єктів господарювання за таке порушення визначено відповідачем правильно і правомірно, адміністративно-господарську санкцію застосовано контролюючим органом до позивача в межах строку, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що положення статті 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають в силу обмеження, що містить частина друга цієї статті, тому посилання позивача на вказану норму є безпідставним.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 травня 2016 р.