Рішення № 5795492, 06.07.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "06" липня 2009 р. по справі № 6/68-38

Господарський суд Волинської області під головуванням судді

Пахолюк В.А., розглянувши справу

за позовом Підприємця ОСОБА_3

до Приватного підприємства «Простір»

про стягнення 26073, 68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5 дов. від 18.05.2009 р.;

від відповідача: не прибув.

Суть спору:

Позивач Підприємець ОСОБА_3 звернулась з позовом до відповідача Приватного підприємства «Простір»та просить стягнути 26073, 68

грн. заборгованості за неналежне виконання зобовязань за договором купівлі-продажу, в т.ч., 24 860, 00 грн. основного боргу, 539, 41 грн. пені та 674, 27 грн. 30% річних.

В обгрунтування позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу № 04/02-09 від 04.02.2009р., накладні на відпуск товару № 1 від 12.02.2009 р., № 2 від 01.04.2009 р., довіреності серії ЯПР № 051584 від 01.04.2009 р., серії ЯПР №051528 від 12.02.2009 р., рахунок № 2 від 05.03.2009 р., претензію від 24.04.2009 р., платіжне доручення № 89 від 11.02.2009 р. на суму 10000 грн.

Відповідач письмових заперечень по суті та предмету спору не подав, в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. Водночас, на адресу суду надіслав письмове клопотання № 95 від 03.07.2009 р. про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення явку представника, повязане із участю у розгляді справи Львівським апеляційним господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечує, посилаючись на необґрунтованість та недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача приходить до висновку про його відхилення. При цьому виходить з наступного.

Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід врахувати, що згідно вимог ч.2, 3 ст.28 ГПК України крім керівників підприємств і організацій, представником юридичної особи можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. При цьому, довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Судовою практикою визначено (постанова Вищого господарського суду України №2/31/8/345(7/415, 01.08.2006р.), що представництво юридичної особи повязано не з конкретною юридичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Виходячи з зазначеного, директор ПП “Простір” не був позбавлений права видати довіреність іншому представникові для участі у розгляді справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 04/02-09 від 04.02.2009р., укладеного між Підприємцем ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Простір»останній, згідно накладних № 1 від 12.02.2009 р., № 2 від 01.04.2009 р. на підставі довіреностей серії ЯПР № 051584 від 01.04.2009 р., серії ЯПР №051528 від 12.02.2009 р. отримав у позивача товар (цеглу марки М-75) на загальну суму 34860, 00 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов”язки на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцевій), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобовязався оплатити товар протягом 10 календарних днів з моменту його відвантаження.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Позивачем договірні зобовязання по передачі товару виконані належним чином, що підтверджується вищезазначеними накладними.

Між тим, відповідач зобовязання по оплаті товару виконав частково на суму 10000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 11.02.2009 р. Сума боргу на день розгляду справи складає 24 860,00 грн.

Претензія, направлена на адресу відповідача 24.04.2009 р. з вимогою сплатити борг в семиденний термін залишена без реагування.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це становлено договором або законом.

Згідно зі статтею 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0, 5 % за кожен день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

Крім того, пунктом 8.2. договору передбачено що у випадку прострочення виконання грошового зобовязання, покупець зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Виходячи з зазначеного, основний борг за договором купівлі-продажу № 04/02-09 від 04.02.2009р в сумі 24 860,00 грн., пеня в розмірі 539, 41 грн. та 30% річних в розмірі 674, 27 грн. згідно розрахунку позивача підставні і підлягають до стягнення.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 260,74 грн. та витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312, 50 грн. відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 526, 546, 548, 550, 625, 655 ЦК України, ст. 144 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Простір» (45635, Волинська обл.., Луцький р-н, с. Піддубці, вул. Перемоги, 5, р/р 260065520 в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Луцьк, МФО 303569, код ЄДРПОУ 31980014, ІПН 319800103081, Св.№ 02455090) на користь

Підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, інд. № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КБ «Приватбанк», МФО 303440) 26073, 68 грн. заборгованості, т.ч., 24 860, 00 грн. основного боргу, 539, 41 грн. пені та 674, 27 грн. - 30% річних та 260,74 грн. в повернення по оплаті державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.А. Пахолюк