Постанова № 57954892, 18.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 р. Справа № 804/1396/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Борисенко Н.В.

при секретарі Татаренко Ю.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт» (далі позивач, ПАТ «Дніпронафтопродукт») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форма «Р» від 29.12.2015 № НОМЕР_1 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 458 055, 00 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят п'ять грн.) та штрафи (фінансові) санкції в розмірі 364 513, 74 грн. (триста шістдесят чотири тисячі п'ятсот тринадцять грн. 11 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у звязку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надали до суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення винесене в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 12.10.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт №1915/04-62-22-2/03481879 від 12.10.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Дніпронафтопродукт» (код за ЄДРПОУ 03481879) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014» (далі Акт перевірки №1915/04-62-22-2/03481879).

Висновками акту перевірки №1915/04-62-22-2/03481879 встановлено порушення пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 та п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку контролюючого органу, підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 1458055, 00 грн. в тому числі за IV квартал 2012 року у сумі 67 271, 82 грн., за 2013 рік у сумі 77 241,08 грн., за 2014 рік у сумі 1 313 542, 08 грн.

Підставами для вказаних висновків, в акті перевірки вказується на те, що господарські операції в період з 01.10.2012 по 31.12.2014 з такими контрагентами як ТОВ «Капітал X», ТОВ «Фортуна X»,ТОВ «Азонтес», ТОВ «Антарес», ТОВ «Віконд ОСОБА_4», ТОВ «Праус»,ТОВ «Нафтова компанія «Партнер», ТОВ «Грифф-Н», ТОВ «ОСОБА_4, ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Донмас», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Парма ЛТД» не мали та не могли мати юридичного змісту, а грошові кошти, які було отримано на розрахунковий рахунок ПАТ «Дніпронафтопродукт» від цих підприємств за укладеними договорами у зв'язку з відсутністю факту реальності здійснення поставки товарів є безповоротною фінансовою допомогою.

В акті перевірки вказується, що в порушення приписів пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 та п. 137.10 ст. 137 ПКУ, ПАТ Дніпронафтопродукт» безпідставно занижено показники рядку 01 Декларацій за певні період відповідно вказаних контрагентів, оскільки кошти, які отримав позивач на розрахункові рахунки від перелічених контрагентів за послуги, які фактично, на думку контролюючого органу, не були надані, а саме: ТОВ «Капітал X» усього на суму 349 120, 00 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Фортуна X» усього на суму 374 985, 00 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Азонтес» в акті перевірки суми не відображено взагалі, ТОВ «Антарес» в акті перевірки суми не відображено взагалі, ТОВ «Віконд ОСОБА_4» усього на суму 14 700, 00 грн. у тому числі за IV кв. 2012 року 14 700, 00 грн., ТОВ «Праус» усього на суму 4 116 107, 00 грн. у тому числі за IV кв. 2012 року на суму 100 000, 00 грн., за 2014 рік у сумі 4 016 107, 00 грн., ТОВ «Нафтова компанія «Партнер» усього на суму 700 002, 00 грн. у тому числі за 2014 рік на суму 700 000, 00 грн.,ТОВ «Грифф-Н» усього на суму 44 275, 56 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Ювента Ойл» усього на суму 235 599, 96 грн. в тому числі у 2012 році на суму 128 211, 04 грн., на суму 107 388, 92 грн. у тому числі за 2013 рік, ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум» усього на суму 67 500, 00 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Барилит Плюс» усього на суму 1 045 500, 00 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Донмас» усього на суму 699 968, 00 грн. у тому числі за 2014 рік, ТОВ «Престиж 10» усього на суму 299 143, 57 грн. у тому числі за 2013 рік, ТОВ «Парма ЛТД» усього на суму 77 431, 45 грн. у тому числі за 2012 рік.

12.01.2016 ПАТ «Дніпронафтопродукт» отримано податкове повідомлення рішення форма «Р» від 29.12.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 458 055, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 364 513, 75 грн. усього -1 822 568, 75 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення прийнято за результатами розгляду первинної скарги ПАТ «Дніпронафтопродукт» Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області.

ПАТ «Дніпронафтопродукт» оскаржило вказане податкове повідомлення рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24.02.2016 р. № 397816/99-99-10-01-01-25 Державної фіскальної служби України яке отримано поштою 01.03.2016 р., податкове повідомлення рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.12.2015 р. № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарги ПАТ «Дніпронафтопродукт» - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час господарських взаємовідносин).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цьогоКодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що відповідно до укладених договорів зберігання, оренди, суборенди, надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, лабораторних досліджень ПАТ «Дніпронафтопродукт» надавало послуги в тому числі ТОВ «Капітал X», ТОВ «Фортуна X», ТОВ «Азонтес», ТОВ «Антарес», ТОВ «Віконд ОСОБА_4», ТОВ «Праус», ТОВ «Нафтова компанія «Партнер», ТОВ «Грифф-Н», ТОВ «Ювента Ойл», ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Донмас», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Парма ЛТД».

Вартість вказаних послуг у 2012 році за такими контрагентами як ТОВ «Віконд ОСОБА_4» на суму 14 700, 00 грн.; ТОВ «Праус» на суму 100 000, 00 грн.; ТОВ «Ювента Ойл» на суму 128 211, 04 грн.; ТОВ «Парма ЛТД» на суму 77 431, 45 грн. було включено до рядку 02 «Доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Вартість вказаних послуг у 2013 році за такими контрагентами як ТОВ «Ювента Ойл» на суму 107 388, 92 грн.; ТОВ «Престиж 10» на суму 299 143, 57 грн. було включено до рядку 02 «Доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Вартість вказаних послуг у 2014 році за такими контрагентами як ТОВ «Капітал X» на суму 349 120, 00 грн.; ТОВ «Фортуна X» на суму 374 985, 00 грн.; ТОВ «Праус» у сумі 4 016 107, 00 грн.; ТОВ «Нафтова компанія «Партнер» на суму 700 000, 00 грн.; ТОВ «Грифф-Н» на суму 44 275, 56 грн.; ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум» на суму 67 500, 00 грн.; ТОВ «Барилит Плюс» на суму 1 045 500, 00 грн.; ТОВ «Донмас» на суму 699 968, 00 грн. було включено до рядку 02 «Доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Враховуючи те, що рядок 01 Декларацій з податку на прибуток підприємств відповідно до форм, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011, яка діяла у 2012 та 2013 роках та наказом Міністерства доходів і зборів України № 872 від 30.12.2013, яка діяла у 2014 році визначає доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03), заниження цього рядка декларацій за відповідні періоди 2012, 2013, 2014 років підприємство не допускало оскільки правомірно відносило отримані від реалізації послуг зберігання, перевезення вантажів автомобільним транспортом, оренди, суборенди та інших саме до рядку 02 таких декларацій.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що у 2012 році ТОВ «Парма ЛТД» надавались позивачу послуги зберігання за договором № 2455 від 01.06.2011 року та послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором № 2458 від 01.06.2011 року. До перевірки було надано в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, що безпосередньо підтверджують факт здійснення господарських операцій як за договором зберігання так й за договором послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом. Натомість в акті перевірки відображено факт відсутності господарських операцій з визначенням відповідної суми в розмірі 77 431, 45 грн. у тому числі за 2012 рік лише з тих підстав, що операції з надання послуг вказаному господарюючому суб'єкту, на думку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, фактично не були надані оскільки ДПІ отримано від Основ'янської ОДПІ м. Харкова довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «ПАРМА ЛТД» щодо проведення господарських відносин з контрагентами за вересень-грудень 2012 року, січень лютий 2013 року якою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками за вересень 2012 року лютий 2013 року на суму 3 166 902, 00 грн.

Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку послуг зберігання за укладеними договорами а саме: господарські договори за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 року повністю в оригіналах та копіях; протоколи узгодження ціни за послуги зберігання в обліковий період (місяць) по кожному контрагенту за період з 01.10.2012 р. о 31.12.2014 р. повністю в оригіналах та копіях; помісячні акти наданих послуг зберігання по кожному контрагенту за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 р. повністю в оригіналах та копіях; рахунки-фактури вартості послуг за зберігання по кожному контрагенту за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. повністю в оригіналах та копіях; акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання в яких вказується кількість та асортимент нафтопродуктів помісячно за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. повністю в оригіналах та копіях; акти приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання в яких вказується кількість та асортимент нафтопродуктів помісячно за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. повністю в оригіналах та копіях; податкові накладні за фактом надання послуг зберігання за кожним контрагентом за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р. Вказані документи складались за фактом надання послуг зберігання кожному контрагенту, якому надавались послуги зберігання та є безпосередньо первинними документами які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Також представник позивача зазначив, що до перевірки надавались також й договори, за якими ПАТ «Дніпронафтопродукт» надаються послуги з приймання, розміщення та відпуску нафтопродуктів з іншими суб'єктами господарювання. За вказаними договорами, та первинними ( бухгалтерськими документами, що складались за результатами надання таких послуг видно, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» мав реальний факт з надання послуг зберігання в тому числі й на складах інших господарюючих суб'єктів таким підприємствам як ТОВ «Капітал X»; ТОВ «Фортуна X»; ТОВ «Азонтес»; ТОВ «Антарес»; ТОВ «Віконд ОСОБА_4»; ТОВ «Праус»; ТОВ «Нафтова компанія «Партнер»; ТОВ «Грифф-Н»; ТОВ «Ювента Ойл»; ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум»; ТОВ «Барилит Плюс»; ТОВ «Донмас»; ТОВ «Престиж 10»; ТОВ «Парма ЛТД».

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені між ПАТ «Дніпронафтопродукт» та контрагентами ТОВ «Капітал X», ТОВ «Фортуна X», ТОВ «Азонтес», ТОВ «Антарес», ТОВ «Віконд ОСОБА_4», ТОВ «Праус», ТОВ «Нафтова компанія «Партнер», ТОВ «Грифф-Н», ТОВ «Ювента Ойл», ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Донмас», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Парма ЛТД» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В своєму акті №1915/04-62-22-2/03481879 відповідач посилається на: лист застереження Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.12.2014 № 39235/7/04-64-22-03-9 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Азонтес» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період - вересень 2014 року; лист - застереження Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.2014 № 37233/7/04-64-22-03-9 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Азонтес» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період - жовтень 2014 року; акт від 16.01.2015 № 27/223/38361657 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про відсутність ТОВ «Азонтес» за податковою адресою та на підставі наявної податкової інформації зафіксовано за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 року, яким встановлено, що операції з продажу товарів по ланцюгу постачання де постачальник ТОВ «Азонтес» до покупців за вересень-жовтень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту; акт від 22.01.2015 №279/04-62-22-1/03481879 позапланової перевірки ПАТ «Дніпронафтопродукт» про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Азонтес» по зберіганню ПММ за вересень-жовтень 2014 року на загальну суму 799 952, 04 грн. в т.ч. ПДВ 133 325, 34 грн.; акт від 21.08.2014 №175/04-61-22-2/31037491ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Антарес» з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 р. так як по ТОВ «Антарес» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.07.2014 по 31.07.2014; акт від 27.11.2012 № 245/224/36440244 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, за яким не підтверджено господарських операцій ТОВ «Віконд ОСОБА_4» з ПАТ «Дніпронафтопродукт» у жовтні 2012 року; акт від 11.06.2014 №627/223/37276126 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами зустрічної звірки ТОВ «Праус» про не підтвердження реальності господарських операцій та повноти їх відображення в бухгалтерському обліку за квітень 2014; лист від 23.09.2014 №26667/223/37276126 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за яким «...відповідно до наявної податкової інформації, що міститься у аналітичних електронних базах даних органу ДПІ, операцій з продажу товарів по ланцюга постачання - ТОВ «Праус» - покупці за період 01.07.2013-31.07.2014 р. не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту в зв'язку з наведеним вище»; лист від 23.09.2014 №26772/7/223 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки на підставі п.73.5. ст. 73 ПКУ проведено аналіз наявної податкової інформації відповідно до інформації баз даних органу ДПІ стосовно ТОВ «НК Партнер» за серпень 2014 року за яким вказується, що підписантом ТОВ «НК Партнер» не було подано декларацію з ПДВ за серпень 2014 р., граничний термін подання 22.09.2014, у зв'язку з чим було призначено документальну позапланову виїзну перевірку за період з 01.08.2014 по 31.08.2014; акт від 01.04.2015 № 1909/04-62-22-1/37149180 за результатами документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Гріфф-Н» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 по взаємовідносинам з ТОВ «НК Партнер» за період з 01.12.2014 по 21.12.2014 по взаємовідносинам з ТОВ «Донмас», за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 по взаємовідносинам з ТОВ «Делюкс Компані» за яким не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Гріфф-Н» за серпень, грудень, січень 2015 року по ланцюгу постачальників - ТОВ «НК Партнер», ТОВ «Донмас», ТОВ «Делюкс Компані» - ТОВ «Гріфф-Н» - контрагенти-покупці та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів; акт Кіровоградської ОДПІ від 23.05.2013 № 74/22-2/37096772 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ювента Оил» за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 , яким не підтверджено господарські взаємовідносини з ПАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Ювента-Оил»; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2014 № 1609/26-55.-22-08/38544588 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.04.2014 у зв'язку з чим, податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум» за квітень 2014 року та податковий кредит з ПДВ підприємства за квітень 2014 року не підтверджено; акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.07.2014 № 2022/04-66-22-03/28361609 за результатами зустрічної звірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року; податкова інформація ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька від 06.02.2015 №3/05-66/15-01/37086680 в якій вказано «Аналізом баз даних та податкової звітності ТОВ «Донмас» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за грудень 2014 р.; лист Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 17.09.2014 № 5646/20-38-22-01-04/37093991 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Престиж 10» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень 2013 у зв'язку з чим не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій вказаного підприємства за серпень 2013 р.; довідка Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 25.04.2013 № 123/22/37298925 щодо не підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень-грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, в якій вказується про те, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками за вересень 2012 року - лютий 2013 року на суму ПДВ 3 166 902, 0 грн.

Суд зазначає, що реальність поставок нафтопродуктів за період з червня 2014 року по грудень 2014 року між такими контрагентами як ТОВ «Капітал X», ТОВ «Фортуна X», ТОВ «Антарес», ТОВ «Азонтес», ТОВ «НК Партнер», ТОВ «Донмас», та реальність зберігання нафтопродуктів вказаних контрагентів на складах ПАТ «Дніпронафтопродукт» встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р. у справі 820/7636/15 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 р. у справі 820/7636/15.

Щодо використання податковим органом вищевказаних актів перевірки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, зазначені акти, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючого законодавства не можна застосовувати до ПАТ «Дніпронафтопродукт», оскільки вони (Акти перевірки) не мають обов'язкового характеру для даного суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рухтоварів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «Капітал X», ТОВ «Фортуна X»,ТОВ «Азонтес», ТОВ «Антарес», ТОВ «Віконд ОСОБА_4», ТОВ «Праус»,ТОВ «Нафтова компанія «Партнер», ТОВ «Грифф-Н», ТОВ «ОСОБА_4, ТОВ «ОСОБА_5 Петролеум», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Донмас», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Парма ЛТД» були зареєстровані як юридичні особа, що відповідачем не спростовано.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язок позивача контролювати дії контрагента і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань, тому позивач не може відповідати за дії його контрагента, що не звітує перед податковими органами або не перебуває за своєю юридичною адресою.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, отже і наявність підстав для формування доходу від реалізації товарів вище наведеним контрагентам - в діях позивача відсутні порушення п.п.14.1.36 та п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 378 379,00 грн. за 2013 рік.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, що є підставою для формування доходу від реалізації товарів вище наведеним контрагентам , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 29.12.2015 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 458 055, 00 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят п'ять грн.) та штрафи (фінансові) санкції в розмірі 364 513, 74 грн. (триста шістдесят чотири тисячі п'ятсот тринадцять грн. 11 коп.) прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду на викладену норму, суд вважає за необхідне стягнути із Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03481879) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 27338,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 29.12.2015 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 458 055, 00 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят п'ять грн.) та штрафи (фінансові) санкції в розмірі 364 513, 74 грн. (триста шістдесят чотири тисячі п'ятсот тринадцять грн. 11 коп.).

Присудити із Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03481879) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 27338,53 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 21.04.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_6 ОСОБА_6 ОСОБА_7