Рішення № 57952786, 25.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Тітов М.Ю.

№ 22-ц/796/7865/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар: Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 05 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель і логістики ПАТ «ДПЗКУ».

Стягнуто з ПАТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_2 188 422,26 грн.

Стягнуто з ПАТ «ДПЗКУ» в дохід держави судові витрати 2321,42 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ДПЗКУ» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно службової записки директора департаменту закупівель та ЗЕТ ОСОБА_3 встановлено факти грубого порушення ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків та нормативно-правових актів ПАТ «ДПЗКУ», яка не забезпечила своєчасне інформування юридичного департаменту про існуючу заборгованість ТОВ «Улюс» перед ПАТ «ДПЗКУ» та не передала до юридичного департаменту оригінал договору ОДН 085 Я-С від 13 червня 2014 року, що спричинило ПАТ «ДПЗКУ» збитки. ОСОБА_2 відмовилась від дачі письмових пояснень по даному факту, про що був складений відповідний акт. На підставі вищезазначених документів згідно наказу від 18 травня 2015 року № 231-К позивачці була оголошена догана. Згідно службової записки директора департаменту закупівель та логістики ОСОБА_3 виявлено факти відсутності первинної документації по закупівлям та не поставки товару за перерахованими передплатами на суму 254 531 739,95 грн. за вказаний період .Відповідальним за надання первинної документації та здійснення контролю за виконанням договорів поставки крім інших працівників ПАТ «ДПЗКУ» була також ОСОБА_2 Остання відмовилась від дачі пояснень за даною службовою запискою, про що був складений відповідний акт від 19 травня 2015 року. На підставі вищезазначених документів згідно наказу від 19 травня 2015 року № 234-К позивачці була винесена догана. Ненадання юридичному департаменту інформації про заборгованість та оригіналу договору № ОДН 085 Я-С від 13 червня 2015 року по боржнику-контрагенту ТОВ «Улюс» є порушенням Положення про ведення претензійно-позовної роботи в ПАТ «ДПЗКУ», який затверджено наказом ПАТ «ДПЗКУ» від 10 квітня 2014 року. На порушення вимог Положення про ведення договірної роботи ПАТ «ДПЗКУ», затвердженого наказом № 108 від 28 травня 2014 року, ОСОБА_2 як керівник відповідального структурного підрозділу, який ініціював та супроводжував виконання укладених договорів, не надала для зберігання до юридичного департаменту оригінал договору по боржнику-контрагенту ТОВ «Улюс» та не проінформувала відповідні структурні підрозділи Товариства про наявну дебіторську заборгованість. Відтак щодо ОСОБА_2 було правомірно застосовані дисциплінарні стягнення. Заперечує правильність висновків суду про наявність підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі з тих підстав, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності. 19 травня 2015 року ОСОБА_2 перебувала на робочому місці і виконувала свої трудові обов'язки, також вона не повідомляла ПАТ «ДПЗКУ», що перебуває на лікарняному. Вважає, що ОСОБА_2 отримала листок після того, як дізналася про своє звільнення. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції неправильно обрахував середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу. На порушення положень Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» суд виходив із заробітної плати позивача за квітень та травень 2015 року, хоча мав виходити із заробітної плати за березень та квітень 2015 року. Також суд неправильно обрахував кількість днів вимушеного прогулу з 20 травня 2015 року по 05 квітня 2015 року - 233 дні замість 223 днів.

В апеляційній інстанції представник ПАТ «ДПЗКУ» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом голови правління ПАТ «ДПЗКУ» від 21 травня 2014 року №330-к ОСОБА_2 було прийнято на посаду начальника відділу спотових закупівель управління закупівель департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ДПЗКУ» (а. с. 31, т. 1).

01 квітня 2015 року ОСОБА_2 переведено з посади начальника відділу спотових закупівель управління закупівель департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності на посаду начальника управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель/логістики ПАТ «ДПЗКУ».

23 квітня 2015 року на ім'я заступника голови Правління ПАТ «ДПЗКУ» заступником начальника управління економічної безпеки ОСОБА_4 була подана службова. В ній йшлося про те, що 16 квітня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про визнання ТОВ «Улюс» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури щодо даного товариства. ТОВ «Улюс» є контрагентом ПАТ «ДПЗКУ», з яким протягом 2014 року було укладено 15 спотових договорів на поставку зерна. За вказаною кількістю договорів ТОВ «Улюс» було перераховано коштів на загальну суму 137 466 368,79 грн. По договорах №ОДН 085 Я-С від 13 червня 2014 року щодо поставки ячменю та №ДН012К-С від 12 травня 2014 року щодо поставки кукурудзи ТОВ «Улюс» має заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» у сумі 5301700,28 грн. Договори укладались від імені ПАТ «ДПЗКУ» директором регіонального департаменту ОСОБА_5 Платежі по зазначеним договорам узгоджувались працівниками відділу спотових закупівель Департаменту закупівель та ЗЕД ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В порушення вимог Положення про ведення претензійно-позовної роботи та Положення про відділ спотових закупівель ОСОБА_6 не забезпечено своєчасне інформування департаменту про існуючу заборгованість ТОВ «Улюс» та не передано до юридичного департаменту оригіналу договору №ОДН 085 Я-С від 13 червня 2014 року. Також на виконання доручення колишнього заступника голови правління ОСОБА_8 від 24 березня 2015 року за результатами розгляду інформації юридичного департаменту щодо необхідності надання інформації по дебіторах, ОСОБА_2 підготувала службову записку №4/4-1-2/69 від 30 березня 2015 року із списком контрагентів-боржників, не ТОВ «Улюс» зазначено не було (а.с.37-38).

Також на ім'я в.о. голови Правління ПАТ «ДПЗК» за результатами розгляду пояснювальної головного бухгалтера ОСОБА_9 директором департаменту закупівель та логістики ОСОБА_3 була подана службова (без дати), в якій він ініціював застосування заходів дисциплінарного впливу щодо працівників ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю первинної документації по закупівлям та непоставки товару за перерахованими передплатами на суму 254 531 739,95 грн., які призвели до значних збитків ПАТ «ДПЗКУ» (а.с.42).

14 травня 2015 року працівниками ПАТ «ДПЗКУ» було складено акт про відмову ОСОБА_2 надавати будь-які пояснення стосовно фактів викладених у службовій записці директора департаменту закупівель і логістики ОСОБА_3 (а. с. 35, т. 1).

Наказом в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» №231-к від 18 травня 2015 року за несвоєчасне інформування юридичного департаменту про заборгованість ТОВ «УЛЮС» та ненадання оригіналу договору №ОДН 085 Я-С від 13 червня 2014 року, що могло привести до нанесення збитків ПАТ «ДПЗКУ» у великих розмірах, ОСОБА_2 оголошено догану (а. с. 34, т. 1).

19 травня 2015 року працівниками ПАТ «ДПЗКУ» складено акт про відмову ОСОБА_2 надавати будь-які пояснення стосовно фактів, викладених у службовій записці директора департаменту закупівель і логістики ОСОБА_3.

Наказом в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» №234-к від 19 травня 2015 року за допущення відсутності первинної документації по закупівлі та не поставки товару за перерахованими передоплатами ОСОБА_2 оголошено догану (а. с. 41).

Наказом в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» №236-к від 19 травня 2015 року ОСОБА_6 було звільнено з посади начальника управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель і логістики у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП України).

17 червня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, в якому просила поновити її на роботі, стягнути з ПАТ «ДПЗКУ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в сумі 60 000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 за п.3 ст.40 КЗпП України. Суд також урахував те, що звільнення ОСОБА_2 мало місце в період її тимчасової непрацездатності, що є додатковою підставою для поновлення на роботі.

З висновками суду першої інстанції в цій частині колегія суддів повністю погоджується.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків,покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для накладення на ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення згідно наказу в.о. голови правління ПАТ «ДПЗКУ» №231-к від 18 травня 2015 року було несвоєчасне інформування позивачкою юридичного департаменту про заборгованість ТОВ «УЛЮС» та ненадання оригіналу договору №ОДН 085 Я-С від 13 червня 2014 року, що могло привести до нанесення збитків ПАТ «ДПЗКУ» у великих розмірах.

Відповідно до п.9.1. Положення про ведення претензійно позовної роботи ПАТ «ДПЗКУ» з метою аналізу дебіторської заборгованості та вчасного реагування головний бухгалтер щоквартально до 5 числа місяця, наступного за звітним, надає голові правління та Відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту інформацію про стан дебіторської заборгованості. Цим же положенням передбачено складання керівником філії або відповідального структурного підрозділу, що ініціював укладення та супроводжує виконання договору, службової записки на ім'я голови Правління про наявність факту невиконання або неналежного виконання іншою стороною договору взятих зобов'язань та необхідність проведення претензійно-позовної роботи.

Відповідно до Положення про відділ спотових закупівель до його завдань відноситься регулювання взаємовідносин з контрагентами за договорами, що стосуються закупівельної діяльності, в процесі їх виконання, в т.ч. спільно з юридичним департаментом ведення роботи по врегулюванню суперечок . Функцією відділу спотових закупівель є контроль своєчасного і повного виконання зобов'язань за укладеними договорами щодо закупки сільськогосподарської продукції.

Як встановлено судом, договір поставки № ОДН 085-Я від 13 червня 2015 року укладений від імені ПАТ «ДПЗКУ» з ТОВ «Улюс» директором регіонального департаменту ОСОБА_5 За поясненням сторін оригінал даного договору в ТОВ «Улюс» відсутній.

В ПАТ «ДПЗКУ» відсутня посадова інструкція начальника управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель і логістики ПАТ «ДПЗКУ». Положення про Положення про відділ спотових закупівель ПАТ «ДПЗКУ» не містить даних про зберігання оригіналів у відділі укладених з контрагентами договорів та визначення відповідальної за це особи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2, порушила свої трудові обов'язки ненаданням юридичному департаменту оригіналу договору з ТОВ «Улюс».

Підставою для оголошення ОСОБА_2 догани згідно наказу в.о.голови правління ПАТ «ДПЗКУ» №234-к від 19 травня 2015 року стало допущення відсутності первинної документації по закупівлі та не поставки товари за перерахованими передоплатами. Даний наказ не містить визначення, яка саме первинна документація по закупівлі та не поставки товару за передоплатами була відсутня у ПАТ «ДПЗКУ». Наказ № 234-к від 19 травня 2015 року виданий на підставі службової записки директора департаменту закупівель та логістики ОСОБА_3 за результатами розгляду доповідної головного бухгалтера ОСОБА_9 про відсутність в управлінні бухгалтерського обліку документів з придбання, переміщення та зберігання зерна за 2014 р. Відповідач не довів, що саме ОСОБА_2 відповідала за таку документацію та була зобов'язана в певний строк передавати її до управління бухгалтерського обліку.

Положення про управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель і логістики або відповідна посадова інструкція начальника управління координації та оперативного обліку закупівельної діяльності департаменту закупівель і логістики у ПАТ «ДПЗКУ» розроблені не були.

Згідно з п. 9.1 Положення про ведення претензійно-позовної роботи ПАТ «ДПЗКУ» визначено, що з метою аналізу дебіторської заборгованості та вчасного реагування головний бухгалтер щоквартально, до 5 числа місяця, наступного за звітним періодом надає голові правління та Відділу претензійно позовної роботи юридичного департаменту інформацію про стан дебіторської заборгованості.

Під час розгляду справи представник відповідача суду пояснив, що вказана інформація про стан дебіторської заборгованості за період з січня 2015 по травня 2015 року головним бухгалтером ПАТ «ДПЗКУ» до голови правління та відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту не надавалася.

Поновлюючи ОСОБА_2 на роботі в ПАТ «ДПЗКУ», суд першої інстанції правильно врахував вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) у період його тимчасової непрацездатності.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Судом встановлено, що з 19 травня 2015 року по 22 травня 2015 року ОСОБА_6 перебувала на лікарняному відповідно до листка непрацездатності серії АГЧ №824592 (а. с. 17, т. 1).

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не повідомляла ПАТ «ДПЗКУ» про те що вона перебуває на лікарняному колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони не спростовують факт видачі лікарняного листка позивачці у вказаний період.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням вимог КЗпП України, поновив її на роботі, та з урахуванням положень ст. ст. 235, 237 КЗпП України стягнув з ПАТ «ДПЗКУ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з визначеним судом розміром середнього заробітку, який підлягає стягненню з ПАТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_2, оскільки його обраховано з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно даного нормативного акту середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Обраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд виходив із даних про нараховану заробітну плату за квітень та травень 2015 року. Разом з тим, суд не врахував, що ОСОБА_2 пропрацювала в травні 2015 року неповний місяць, та була звільнена 19 травня 2015 року.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 має бути обрахований, виходячи із нарахованої заробітної плати за березень та квітень 2015 року.

Крім цього розрахунок середнього заробітку ОСОБА_2 здійснений за період з 20 травня 2016 року по 05 квітня 2016 року, виходячи з 233 робочих днів. Проте вказаний період включає 223 робочі дні (лист Мінсоцполітики від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13, від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13).

Таким чином сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_2 має становити 135 548,00 грн. ((12 066,97 грн. + 4 360,00 грн.) / 27 х 223, де: 12 066,97 грн. - заробітна плата за березень 2015 року, 4 360,00 грн. - заробітна плата за квітень 2015 року, 27 - кількість відпрацьованих днів, 223 - кількість днів вимушеного прогулу). Оскільки обов'язок по сплаті податків та інших обов'язкових платежів згідно з податковим законодавством покладається на роботодавця, суд мав зазначити про стягнення вказаних сум з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.

В резолютивній частині рішення суду першої інстанції суд зазначив загальну суму присуджених на користь ОСОБА_2 коштів, до якої увійшла сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральна шкода.

Враховуючи вищевикладене, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року підлягає зміні в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «ДПЗКУ» на користь ОСОБА_2, та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди із визначенням окремо кожного розміру виплати.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року змінити в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_2 та спільного стягнення середнього заробітку й моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 135 548,00 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді