Ухвала суду № 57952767, 24.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/7094/2016 Головуючий в 1 інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі: Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про стягнення депозитного вкладу та відсотків,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Український професійний банк» про стягнення депозитного вкладу та відсотків. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просила суд стягнути з відповідача суму банківського вкладу у розмірі 30 888,30 Доларів CШA, та суму нарахованих процентів за договором банківського вкладу «Лояльний» № 322251 від 16.01.2015 року в розмірі 784,57 доларів CШA.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16.01.2015 року з відповідачем було укладено Договір банківського вкладу «Лояльний» № 322251 на суму 40 000,00 Доларів CШA, з процентною ставкою 12 %. Відповідно до якого вкладник розміщує тимчасово вільні кошти на строк 12 місяців. Днем повернення вкладу є 18 січня 2016 року. Відповідачу 21.07.2015 року була направлена вимога про повернення коштів, яка не була виконана.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про стягнення депозитного вкладу та відсотків - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказував на те, що судом не вірно застосовано ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI чим порушено ст. 213 ЦПК України. Судом також не враховано положення статті 41 Конституції України, де закріплено положення про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У своєму рішенні суд не надав правової оцінки тому факту, що банк проігнорував вимогу позивачу, щодо повернення коштів. Зазначив, що оскільки вимога про дострокове повне або часткове повернення вкладу (депозиту), була направлена 21.07.2015 року, тобто до дня прийняття Правління НБУ від 28 серпня 2015 р. № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 28 серпня 2015 р. № 158, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», а отже і застосування норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неправомірним. Суд не зробив ніяких висновків стосовно порушеного майнового права позивача та не врахував позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник доводи скарги підтримали.

Представник відповідача доводи скарги не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 16.01.2015 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір банківського вкладу «Лояльний» № 322251 в іноземній валюті, згідно умов якого Вкладник надає Банку, а банк приймає від Вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 40 000, 00 дол. США. Процентна ставка по Вкладу встановлюється у розмірі 12, 00% річних. Термін повернення Вкладу - 18.01.2016 року. (а.с. 7- 8,9).

Судом встановлено, що Вкладником 16.01.2015 року на виконання умов Договору банківського вкладу «Лояльний» № 322251 було надано Банку, а Банком прийнято грошові кошти в сумі 40 000 дол. США.

13.07.2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до відповідача в якій просила достроково повернути їй суму Вкраду та нараховані відсотки (а.с. 10).

В судовому засіданні встановлено, що Фондом гарантування вкладів через банк агент ПАТ «Альфа Банк» позивачу виплачено 197 599,39 грн., та через банк агент «Укрсиббанк» суму у розмірі 2 400,61 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Український професійний банк» від 22.09.2015 року, виданій ОСОБА_2 .(а.с. 29) та заявами про видачу готівки .(а.с. 55,56).

Також відповідно до листа від 13.01.2015 року № 01-10/37 ПАТ «Український професійний банк», Кредиторська вимога ОСОБА_2 була отримана 15.09.2015 року банком та акцентована у сумі 883 449,59 грн., в результаті чого вимогу позивача буде задоволено в четвергу чергу, так як сума її вкладу перевищує суму виплачену Фондом, а саме 200 000,00 грн., що не заперечувалось в судовому засіданні сторонами по справі.

28.05.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л.О.

28.08.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про припинення здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» та відкликано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л.О.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Український професійний банк»(а.с. 20)

З викладеного вбачається, що з 28.05.2015 року в ПАТ «Український професійний банк» була введена тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку із віднесенням банку до категорії неплатоспроможних, що означає спеціальний порядок роботи банківської установи в тому числі із наданням права тимчасовій адміністрації на обмеження права власності Вкладників.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач знаходиться в стадії ліквідації, а тому кошти позивачу можуть бути повернуті тільки в порядку, передбаченому спеціальним законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Доводи скарги про те, що судом порушено принцип верховенства права та помилково не застосована ст. 41 Конституції України та практика європейського Суду не відповідають дійсності, оскільки відповідач в даній справі, в період ліквідації банку, за законом, обмежений в повноваженнях, щодо виплати грошових коштів вкладникам. Позивач частину коштів вже отримала, решта заборгованості визнана відповідачем та буде повернута в порядку черговості, передбаченому спеціальним законом.

Доводи скарги про те, що до спірних правовідносин не застосовується Закон «Про банки і банківську діяльність», а також Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є помилковими.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Факт віднесення банку до категорії неплатоспроможних є загальновідомим та не потребує доказування.

Так, згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Частинами 4 та 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно з ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Відтак, вимоги кредиторів банку після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку підлягають задоволенню в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отримані під час виконання ліквідаційної процедури кошти, спрямовуються у визначеній чинним законодавством черговості, задоволення вимог кредиторів банку поза її межами Законом не передбачено.

Як встановлено судом, Фондом гарантування вкладів через банк агент ПАТ «Альфа Банк» позивачу виплачено 197 599,39 грн., та через банк агент «Укрсиббанк» суму у розмірі 2 400,61 грн. та включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів в четвергу чергу, які мають право на задоволення своїх кредиторських вимог, що перевищує виплачену за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму.

На момент звернення позивача з позовом(серпень 2015 року) та ухвалення рішення судом першої інстанції (23 березня 2016 року) в банку вже було введено тимчасову адміністрацію, відкликано ліцензію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, а ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: