Рішення № 57952706, 23.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/5792/2016 Головуючий в 1 інстанції - Маринченко М.М.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Качана В.Я.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-29/8360 від 21 серпня 2008 року, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-29/8360 від 21 серпня 2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №10-29/8360, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 47730 доларів США шляхом видачі кредитних коштів в іноземній валюті, з позичкового рахунку боржника з наступною конвертацією через обмінну касу кредитора в гривню з подальшим перерахуванням їх на поточний рахунок ВАТ «ЗВН КІФ «Перший інвестиційно-будівельний», зі сплатою 13,50% річних, з кінцевим терміном погашення до 20 серпня 2033 року.

Договір кредиту був забезпечений згідно іпотечного договору №02-10/3492 від 21.08.2008 року переданими в іпотеку майновими правами на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

З метою забезпечення виконання договору кредиту між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №02-10/3494, згідно з яким поручитель ОСОБА_2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником: зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.

Відповідачі, всупереч умов договору, не виконують свої зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 03 червня 2015 року утворилась заборгованість за договором на загальну суму 1570749 грн. 31 коп., з яких 990002 грн. 48 коп. - заборгованість за кредитом, та 580746 грн. 83 коп. - заборгованість за відсотками.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 1570749 грн. 31 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-29/8360 від 21 серпня 2008 року - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вказував на те, що рішення ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення ст. 254. 256. 261, 264, 525, 526, 610, 612, ЦК України. Суд безпідставно посилався на пропуск позивачем строків позовної давності. Суд взагалі не взяв до уваги думку Верховного суду України стосовно подібних правовідносин (постанови від 06.11.2013р. у справі № 6-116пс13, від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14 та від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14). Також зазначив, що судом було проігноровано пункт 7.3. договору кредиту, в якому зазначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Суд, своїм рішенням від 10.02.2016 року фактично дозволив Боржнику не тільки уникати виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами, а й взагалі підштовхує позичальника ухилятися від сплати кредитних коштів у майбутньому, що може призвести до руйнування всієї банківської системи України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 21 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредиту №10-29/8360, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти на інвестування житла шляхом видачі кредитних коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку позичальника НОМЕР_2 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу кредитора в гривні з подальшим перерахуванням їх на поточний рахунок ВАТ «ЗВН КІФ «Перший інвестиційно-будівельний», в розмірі 47730 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення до 20 серпня 2033 року.

Відповідно до п. 1.1.1 договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами до 20 числа кожного місяця згідно графіку, починаючи з вересня 2009 року, останній платіж в серпні 2033 року.

Відповідно до п.2.4.5 договору сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті кредиту на рахунок НОМЕР_2 у КМФ АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.п. 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 1.1, 2.4, 2.9 цього договору, та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором, та своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1, 2.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником, обов'язків, передбачених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 1.3 договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, банк в день укладення цього договору уклав з позичальником іпотечний договір та договір застави іменних безпроцентних (цільових) облігацій бездокументарних, а також з ОСОБА_2 договір поруки.

За умовами іпотечного договору №02-10/3492, укладеного 21 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), та ОСОБА_1 (іпотекодавець), іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором: кредиту №10-29/8360 від 21 серпня 2008 року майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною проектною площею 41,70 кв.м., житловою - 18 кв.м.

Згідно договору поруки №02-10/3494, укладеного 21 серпня 2008 року між Акціонерно- комерційним банком, соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), та. ОСОБА_1 (позичальник), та ОСОБА_2 (поручитель), поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується заявою на. видачу готівки №10 від 21 серпня 2008 року.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань, станом на 03 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним: договором на загальну суму 1570749 грн. 31 коп. (74546,20 дол. США), з яких 990002 грн. 48 коп. (46984,53 дол. США) - заборгованість за кредитом, та 580746 грн. 83 коп. (27561,67 дол. США) - заборгованість за відсотками.

Крім того, відповідно до пунктів 3.3.8, 4.4 договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати ануїтетні платежі за фактичний час його використання та можливі штрафні санкції в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору.

У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки останній платіж відповідачем було сплачено 11.01.2011 року, тоді як з позовом банк звернувся 01.07.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання»(статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із пунктом 4.4 кредитного договору, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.7. (сплата процентів), 3.3.8 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 11.01.2011 року, тобто відповідач допустила неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, не сплатила черговий платіж до 20.02.2011 року, внаслідок чого з 21.02.2011 року порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим відповідно до п.4.4 кредитного договору через 90 календарних днів - 21.05.2011 року сплив строк користування кредитом, і протягом наступного дня - 22.05.2011 року відповідач ОСОБА_1 була зобов'язана погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню), проте цього не зробила. А тому за визначенням пункту 4.4. договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 23.05.2011 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено - на 23.05.2011 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 01.07.2015 р., тобто зі спливом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що кінцевий термін погашення кредиту встановлений до 20 серпня 2033 року, а тому строк позовної давності щодо частини щомісячних платежів за кредитом не сплив, є необґрунтованими.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що у зв'язку з неналежним виконання умов договору, змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.4. договору), та банк мав право з 23.05.2011 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав до суду лише в липні 2015 року.

Після зміни строку виконання зобов'язання 23.05.2011 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 23.05.2011 року не підлягали виконанню.

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню у межах строку позовної давності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 6-249 цс15), яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватись судом при застосуванні таких норм права.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованість по процентам в межах строку позовної давності з 23 липня 2012 року по 02 червня 2015 року (відповідно до наданого позивачем розрахунку а.с. 204) становить 10 871,03 доларів США, а тому вказана сума підлягає стягненню. Відповідач жодних доводів з приводу проведення невірного розрахунку боргу за процентами суду не навела.

Посилання відповідача на необхідність застосування до даних правовідносин практики Європейського суду з прав людини в справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії, відповідно до якої відповідач вважає, що вона має бути звільнена від переслідування та притягнення до суду, так як кредитор пропустив строк звернення до суду, колегія суддів враховує, та стягує з відповідача лише відсотки в межах строку позовної давності за останні три роки. При цьому відповідач звільняється від обов'явзку сплачувати всю суму боргу.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Тобто сума заборгованість по процентам стягується у дол. США із зазначенням еквіваленту станом на дату ухвалення рішення суду.

Курс НБУ станом на 23.05.2016 року становить 2520.1506грн. за 100 дол. США, таким чином сума відсотків в гривневому еквіваленті становить 273966, 32 грн.

При вирішенні питання щодо солідарного стягнення вказаної заборгованості з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року між позивачем, ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №02-10/3494.

За умовами вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконанням позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту (п.1.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 6.2 договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою, визначених п.п. 2.1.1 -2.1.3 цього договору.

Отже, договором поруки не встановлено строку її припинення.

У зв'язку з тим, що внаслідок невиконання боржником взятого на себе зобов'язання відбулась зміна строку виконання основного зобов'язання - до 23.05.2011 року, з цього часу починається відлік шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.

Враховуючи ту обставину, що вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання позивач не пред'явив, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_2 припинилась.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції цього не врахував та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, рішенням апеляційного суду позов задовольняється частково то судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частини вимог.

З відповідача на користь позивача стягненню підлягає судовий збір в сумі 1118 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-29/8360 від 21 серпня 2008 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість по процентам в сумі 10871,03 долари США, що в еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 23 травня 2016 року становить 273 966 грн. 32 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1118грн. 77 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: