Ухвала суду № 57950775, 27.05.2016, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/9506/14-к

Провадження № 1-кп/676/252/16

№ 12014240160000706

ч.ч.1,3, 4 ст.368 КК України

УХВАЛА

27 травня 2016 року м. Кам'янець-Подільський

Кам»янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Драча І.В., прокурора Кам»янець-Подільської місцевої прокуратури Пронозюка В.І., захисника - адвоката Мельника А.І., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12014240160000706 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.ч. 1,3,4 ст. 368 КК України, -

встановив:

До суду надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом, реєстром та додатками про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.ч.1, 3, 4 ст.368 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачують у тому, він обіймаючи посаду старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, будучи службовою особою VII категорії 13-го рангу, в порушення діючого законодавства 4 грудня 2012 року, 3 січня 2013 року, 26 квітня 2013 року, 8 серпня 2013 року повторно одержував неправомірні вигоди.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні орієнтував суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Захисник та обвинувачений просили суд повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки вважали, що він не відповідає вимогам КПК України.

Суд заслухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, вважає, що обвинувальний акт слід повернути прокурору з наступних правових підстав.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Так, вичерпні вимоги до обвинувального акту викладені в ст. 291 КПК України. Згідно з вимогами п.п.3,5, ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, з поміж іншого, повинен містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) КК України, формулювання обвинувачення та відомості про кожного з потерпілих. При цьому, обвинувачення, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

В силу припису, викладеного у п.«а» ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, зазначено також у рішеннях Європейського Суду у справах «Маттоціа проти Італії», «Ващенко проти України», «Абрамян проти Росії».

Зазначених вище вимог слідчий та прокурор не врахували, допустились помилок при складанні і затверджені акту, у зв'язку з чим цей документ підлягає поверненню через невідповідність вимогам КПК України.

Так, обвинувальний акт повинен містити формулювання обвинувачення (п.5,ч.2,ст.291 КПК України).

В обвинувальному акті про обвинувачення ОСОБА_3 викладена лише інформація про висунуту підозру та обставини встановлені досудовим слідством. Слід зазначити, що виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення. Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію ( час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Формулювання обвинувачення у будь-якому випадку має ґрунтуватися на обставинах, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначених ч.1ст.91 КПК України. Про формальність при складенні обвинувального акту свідчить і той факт, що фактичні обставини за змістом є повністю копією підозри.

Очевидно, що складення акту без формулювання обвинувачення порушує право ОСОБА_3 на захист і право бути чітко і зрозуміло поінформованим про характер і причини обвинувачення, право на роз'яснення суті обвинувачення , як цього вимагає ст.348 КПК України. Також, це процесуальне порушення слідчого перешкоджає ухвалити законне і справедливе рішення, оскільки ч.1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Таким чином, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатись незаконним, адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений - правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Надісланий до суду акт не містить формулювання обвинувачення, а тому не відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, наявність права у прокурора змінити обвинувачення в майбутньому, не можуть бути прийнятими до уваги, зважаючи на відсутність формулювання обвинувачення в обвинувальному акті.

Обвинувальний акт повинен містити точну і зрозумілу правову кваліфікацію (п.5 ч.2 ст.291 КПК України).

25 грудня 2014 року слідчий при складенні обвинувального акту, а прокурор при його затвердженні не звернули увагу, що в час інкримінованих ОСОБА_3 злочинів діяли різні редакції ст.368 КК України.

Так, станом на момент складення акту (25 грудня 2014 року) ст. 368 КК України зазнавала змін згідно із : Законами № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Законів № 3207-VI від 07.04.2011, № 221-VII від 18.04.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013; в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014.

Згідно ст. 5 КК України: ч.1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість; ч.2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі; ч.3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи; ч.4.Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Цих вимог закону слідчий і прокурор не врахували, а кваліфікували дії ОСОБА_3 за Законом в редакціях, які діяли на час вчинення злочину, без врахування того, що наступні редакції ч.ч.1,3,4 ст.368 КК України на момент складення і затвердження акту були більш м'які.

Правова кваліфікація діяння ОСОБА_3 викладена в обвинувальному акті по епізоду 4 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 368 КК України, по епізоду 3 січня та 26 квітня 2013 року за ч. 3 ст. 368 КК України і по епізоду 7 серпня 2013 року за ч. 4 ст. 368 КК України, викладена без врахування дії більш м'якої норми, а також того, що 18 квітня 2013 року в ст. 368 КК України були внесені зміни відповідно до яких поняття «хабар» було змінено на «неправомірну вигоду», однак, по епізоду за 26 квітня 2013 року, тобто після внесення змін в КК України, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 одержав хабара, а не «неправомірну вигоду», як це передбачено у диспозиції нової редакції.

Обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості про потерпілого (п.3 ч.2 ст.291 КПК України).

З обвинувального акту та реєстру, вбачається, що кримінальне провадження було розпочате на підстав повідомлень ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діяли в інтересах ФОП «ОСОБА_7», згідно їх свідчень було внесено відомості до ЄРДР. В силу ч.ч.1, 2 ст.55 КПК України, ці особи мали право бути потерпілими. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ст.56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має, зокрема, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди (п.4 ч.1), право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження (п.11 ч.1), та інші, виписані, у тому числі у цій нормі закону права. Проте, відомості щодо цих осіб як потерпілих, внесені не були, їх права, як потерпілих органами досудового розслідування дотримані не були.

Доводи прокурора про відповідність обвинувального акту нормам процесуального закону не спростовують викладеного вище і є голослівними.

В зв'язку з встановленим в ході підготовчого судового засідання невідповідностям обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, суд вважає за необхідне обвинувальний акт повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291,314 КПК України, суд -

постановив:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12014240160000706 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.ч.1, 3, 4 ст.368 КК України прокурору Кам»янець-Подільської місцевої прокуратури.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя Кам'янець-Подільського

міськрайонного суду І.В. Драч