Ухвала суду № 57949752, 24.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/1105/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Номер провадження 11-кп/788/453/16 Суддя-доповідач - Яременко Г. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Олійника В. Б., Шунька Г. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Паливоди Л.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

захисника - Кругляка В.В.,

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників потерпілих - Сапіча В.М., Тетьякова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Слинька І.В. зі змінами внесеними заступником прокурора Сумської області Маслюком С.В., представників потерпілих - Третьякова С.М. та Сапіча В.М. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 08 червня 2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Краснопілля, Краснопільського району, Сумської області, мешканка: АДРЕСА_1,

визнана невинуватою та виправдана за ч. 1 ст. 135 КК України в зв'язку з відсутністю в її діях складу даного кримінального правопорушення; визнана винною за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами постановлено виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4 матеріальні збитки в розмірі 3 936 грн. 40 коп. по 1 312 грн. 14 коп. кожному.

Постановлено стягнути з ПАТ "ХДІ страхування" на користь ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4 витрати на загальну суму 9 923 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 5 216 грн. 50 коп. за проведення транспортно-трасологічної, судово-автотехнічної, комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз та 10 360 грн. за проведення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи,

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що вона 22.09.2012 р. близько 17-00 год., рухаючись на автомобілі «МІТSUBISHI Outlender» д.н. НОМЕР_1 на автодорозі «Суми-Полтава-Олександрія» в напрямку м. Суми, при виконанні маневру обгону автомобіля «АLFА Romeo» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11, останній почав виконувати обгін невстановленого автомобіля ІЖ, і водій ОСОБА_2 в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки, продовжила виконання маневру обгону, що призвело до зіткнення автомобілів «АLFА Romeo» та «МІТSUBISHI Outlender», внаслідок чого автомобіль «АLFА Romeo» виїхав в правий кювет і перекинувся, а ОСОБА_2, не відчувши цього зіткнення, продовжила рух автомобілем. В результаті дорожньо-транспортної пригоди від отриманих тяжких тілесних ушкоджень водій автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_11 помер, а пасажирам цього автомобіля ОСОБА_10, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що після зіткнення автомобілів 22.09.2012 року вона залишила без допомоги ОСОБА_11, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

В частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.135 КК України виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу цього злочину.

У поданій апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції. За змістом доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної оцінки висновкам судово-автотехнічних експертиз в частині визначення ступеню вини обвинуваченого та потерпілого окремо, показанням експертів ОСОБА_13 і ОСОБА_14, зокрема не розкрито їх суті, висновкам комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи з посиланням на наявність припущень у вказаних висновках без їх конкретизації, а також висновкам транспортно-трасологічної, комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, разом з тим безпідставно зазначено про заподіяння потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, окрім того наголошує, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ч.1 ст.135 КК України, допустивши при цьому ряд суперечностей, не надавши належної оцінки показам потерпілих і свідка, висновкам експертиз про її винуватість, крім того вказує, що при призначенні покарання за ч.2 ст.286 КК України судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, невідворотні наслідки у виді заподіяння смерті потерпілого, часткове визнання вини та думку потерпілих, призначивши занадто м'яке покарання та безпідставно застосувавши ст. 75 КК України, між тим допущено неправильне застосування матеріального права при вирішенні цивільного позову потерпілих.

У поданій апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат Сапіч В.М. порушує питання про скасування вироку суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у межах санкцій вказаних статей, при цьому стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду в межах заявлених позовних вимог. За змістом доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно визначив ступінь вини в процентному відношенні обвинуваченої та потерпілого, вважає, що вина ОСОБА_2 повністю підтверджується показаннями потерпілих, які були очевидцями ДТП, даними протоколу огляду місця події, даними відеореєстратора, комплексної судової фототехнічної експертизи, комплексної автотехнічної експертизи №360/361, цим доказам суд не дав належної оцінки, вважає необґрунтованими висновки суду, що ОСОБА_2 не чула удару зіткнення автомобілів, оскільки дані висновки суперечать показанням потерпілих, свідка, висновкам судових експертиз, та вважає, що дії обвинуваченої необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 135 КК України, при цьому посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину.

У поданій апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат Третьяков С.М. порушує питання про скасування вироку суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої через м'якість та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, при цьому задовольнивши позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4 в повному обсязі. Свої вимоги представник мотивує тим, шо докази обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України викладені таким чином, що зменшують її вину, судом проігноровано наявність інших доказів, при цьому посилається на необгрунтованість висновків суду про визначення вини обвинуваченої в процентному відношенні, виправдуючи обвинувачену за ч.1 ст.135 КК України, суд поклав в основу показання ОСОБА_2, які є суперечливими і не взяв до уваги наявність інших доказів, а саме показів потерпілих, свідків, висновків судових експертиз, вважає, що суд невірно вирішив цивільний позов, оскільки є всі підстави для стягнення всіх заявлених вимог, окрім того зауважує, що призначаючи покарання, судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, наявність обтяжуючих обставин та безпідставно застосовано ст. 75 КК України та призначено занадто м'яке покарання.

У поданому на апеляційні скарги прокурора та представників потерпілих запереченні захисник обвинуваченої ОСОБА_2 - адвокат Кругляк В.В. вважає, що оскаржуваний вирок суду відповідає вимогам діючого законодавства України, його висновки з приводу відсутності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.135 КК України є вірними та обґрунтованими, а призначене ОСОБА_2 покарання є законним та об'єктивним.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінального провадження, суть поданих апеляційних скарг, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та захисника Кругляка В.В. про законність та обґрунтованість вироку суду, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, представників потерпілих - Сапіча В.М., Тетьякова С.М. на підтримку поданих представниками апеляційних скарг, думку прокурора Паливоди Л.В. на підтримку апеляційної скарги прокурора з внесеними змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга зі змінами та доповненнями прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційні скарги представників потерпілих - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч.3 ст. 374 КПК України суд у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначає - формулювання обвинувачення, яке пред»явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд, а у разі визнання особи винною - зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.

У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані під час досудового слідства, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Однак цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався, не дав належного аналізу усім зібраним у справі доказам.

Так, з оскаржуваного судового рішення вбачається, що у мотивувальній частині вироку суд визнаючи ОСОБА_2 винною за ч.2 ст. 286 КК України обмежився зазначенням доказів наданих стороною обвинувачення, а саме показаннь обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, експертів ОСОБА_13, ОСОБА_14, висновки експертиз: судово-автотехнічної № 237 від 28.12.2012 року, транспортно-трасологічної №158 від 14.11.2012 року, комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 43/44 від 19.02.2015 року, судово-медичної експертизи № 844,1546,1548,1810, комплексної судово-автотехнічної та технічного стану транспортного засобу № 360/361 від 25.03.2013 року не давши належної оцінки всім цим доказам, не зазначив достатніх мотивів неврахування висновку комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 5946 від 31.10.2014 року та взагалі не зазначив дані ведеореєстратора, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 22.09.2012 року з схемою, протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_2, комісійної судово-медичної експертизи № 150/2012 від 23.01.2013 року, автотоварознавчої експертизи № 140 від 29.01.2013 року і відповідно не дав їм ніякої оцінки.

В той же час, виправдуючи ОСОБА_2 за ч.1 ст. 135 КК України, суд першої інстанції обмежився зазначенням тільки показань обвинуваченої ОСОБА_2 не давши при цьому оцінки цим показанням, взагалі не зазначив докази кримінального провадження, надані стороною обвинувачення і відповідно не зазначив мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Проте виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 не містить обґрунтування конкретної підстави для виправдання останньої, передбаченої ч.1 ст. 373 КПК України та не містить посилання на Закон, яким суд керувався, що суперечить положенням п.1 ч.3 ст. 374 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дане кримінальне провадження розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а апеляційний суд в даному випадку немає можливості усунути вказані недоліки, в умовах відсутності клопотань учасників кримінального провадження про повторне дослідження обставин кримінального провадження чи дослідження доказів, які досліджувалися судом першої інстанції, тому колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора зі змінами та представників потерпілих Сапіч В.М., Третьякова С.М. щодо скасування судового рішення, а вирок щодо обвинуваченої ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

У зв'язку із скасуванням вироку суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів в обговорення доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченої, кваліфікації інкримінованих їй злочинів, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом того чи іншого кримінального закону та покарання, не входить.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг представників потерпілих та прокурора, мають бути предметом дослідження при новому судовому розгляді справи, де суду першої інстанції слід ретельно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення і звернути увагу на наведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року висновки про те, що колегія суддів погодилась з доводами прокурора, представників потерпілих щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання внаслідок м»якості, зокрема, й у зв»язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 286 КК України, що є тяжким, конкретних обставин вчиненого, наслідків що настали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора з внесеними змінами і часткове задоволення апеляційних скарг представників потерпілих з передбаченої п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підстави.

Тому, враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Слинька І.В. зі змінами, внесеними заступником прокурора Сумської області Маслюком С.В., задовольнити в повному обсязі, апеляційні скарги представників потерпілих - адвокатів Сапіча В.М. та Тетьякова С.М. - задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Залишити обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Ухвала апеляційного суду Сумської області вступає в законну силу негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Олійник В. Б. Шунько Г. О.

.