Рішення № 57949141, 25.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3124/16

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 - «Про визнання права власності», за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 - «Про визнання права власності на майно у порядку спадкування», за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

20.12.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були збільшені та уточненні, по якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та поновити їй строки для подання вище зазначеного позову.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_2 посилалась на те, що 14.09.1979 року між нею та ОСОБА_5 був укладений шлюб у відділі РАГС Київського району м. Одеси, який був розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2007 року. За час перебування в шлюбних відносинах, сторонами за спільні кошти була придбана земельна ділянка загальною площею 0,2 га на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу від 25.03.2003 року. З цих підстав ОСОБА_2 вважає, що придбана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а отже підлягає поділу відповідно до норм сімейного законодавства України. В своїй позовній заяві ОСОБА_6 також зазначила, що відомості про наявність у власності земельної ділянки її чоловіка, вона отримала лише у грудні 2013 року, що й стало підставою для звернення до суду. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_3, будучи сином померлого ОСОБА_5, є його правонаступником.

08.04.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, який у подальшому був неодноразово уточнений, по якому просив, визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1., а також на ? частину майна у вигляді автозапчастин та обладнання у приміщенні СТО, що знаходиться за вказаною адресою.

ОСОБА_3 посилався на те, що він є рідним сином померлого ОСОБА_5, та входить в першу чергу спадкоємців за законом. На момент смерті ОСОБА_5 на праві приватної власності йому належали: земельна ділянка та житловий будинок за вищезазначеною адресою. Також, ОСОБА_3 зазначив, що його батько на вказаній земельній ділянці здійснював господарську діяльність та побудував станцію технічного обслуговування. Після смерті ОСОБА_5 на СТО залишилось майно/запчастини для автотранспорту на загальну вартість 828 970,78 дол. США. Вартість цього майна зазначена у реєстрі придбання товарів, який вів ОСОБА_5 для зручності обліку на СТО. Підставою для звернення до суду ОСОБА_3, зазначив неможливості в отриманні свідоцтва на спадщину з огляду на те, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно та запчастини.

ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову підтримав, просив їх задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнала та просила відмовити в їх задоволені, обґрунтовуючи свою незгоду тим, земельна ділянка придбана за договором купівлі продажу 25.03.2003 року не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя з огляду на те, що ОСОБА_5 зареєстрував право власності на земельну ділянку 25.05.2004 року, шляхом отримання державного акту на право власності на земельну ділянку та реєстрації цього права. На той час ОСОБА_5 не перебував у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_2 Також, ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_2 пропущено строк позовної давності на подання позовної заяви та подала заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.02.2-16 року позов ОСОБА_2 задоволений: поновлено строк для пред'явлення позову до суду; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений: визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав на праві приватної власності ОСОБА_5;, визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину земельної ділянки, що належала на праві приватної власності ОСОБА_5 та яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2 га.; визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину майна, що зазначено в опису, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на технічному паспорті ділянки зазначена під літ. «А»), яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5

29.02.2016 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неповне з'ясування районним обставин у справі, які мають суттєве значення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_2, виходив із того, що позивачем доведено набуття в період шлюбу з ОСОБА_5 земельної ділянки, тому вона має право на ? її частину, а строк позовної давності на звернення до суду пропущено з поважних причин.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 у повному обсязі районний суд вважав доведеним його право на ? частину земельної ділянки, ? частину житлового будинку та на ? частину автозапчастин та обладнання. Колегія суддів вважає, в цій частині судове рішення є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, зробленим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому, в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_3 рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Судом встановлені наступні фактичні обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 14 вересня 1979 року, який був зареєстрований відділом РАГС Київського району м. Одеси.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано.

В період шлюбних відносин, 25.03.2003 року ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,2 га., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., та зареєстровано в реєстрі за № 3254.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2003 р., ОСОБА_5 був виданий державний акт направо власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 від 25.05.2004 року, площею 0,2 Га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на роз'яснення, викладені в п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» про те, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання, вартість його на момент припинення шлюбних стосунків.

Отже, районний суд правильно вважав, що оскільки зазначена земельна ділянка була придбана в період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, який підтверджує факт набуття майна у власність, а тому воно є сумісною власністю подружжя. Відповідно кожному із подружжя належить по ? частині цієї земельної ділянки.

Колегія суддів надає правову оцінку ствердженням апелянта про те, що реєстрація права власності ОСОБА_5 здійснювалася у травні 2004 року, тобто на час фактичного припинення шлюбних відносин, а тому земельна ділянка не є сумісною власністю подружжя.

Згідно судового рішення від 20.12.2007 року про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 просив розірвати шлюбу, зазначивши, що шлюбні відносини з дружиною припинені з 2004 року, у нього склалась інша сім'я, тому збереження шлюбу не можливо. Відповідач позов визнала.

Отже, в позові ОСОБА_5 не було зазначено конкретний місяць 2004 року щодо припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 Не убачається дана обставина і із тексту самого судового рішення.

Колегія суддів вважає, що отримання ОСОБА_5 у травні 2004 року державного акту на спірну земельну ділянку, не спростовує самого факту набуття її у спільну сумісну власність подружжя на підставі договору купівлі-продажу.

Крім того, з наданих до суду 12.05.2014 року заперечень ОСОБА_5 на позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя убачається, що він фактично визнає факт придбання ними в період шлюбу земельної ділянки, однак вважав, що позивач пропустила строк позовної давності на поділ цього майна, оскільки їй було відомо про наявність земельних ділянок, набутих ним та позивачкою в період шлюбу.

Судом першої інстанції правильно було поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності, оскільки цей строк позивач пропустила з поважних причин. ОСОБА_2 вважала, спірна земельна ділянка перебувала у володінні на підставі договору оренди, про що їй стало відомо у грудні 2013 року. Наведені ствердження ОСОБА_2 за час розгляду справи до ухвалення рішення судом ніким не були спростовані.

Отже, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 є законним та обгрунтованим.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина щодо його майна.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5, ст. 1268).

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Матеріалами справи підтверджено, що із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної А.О. звернулися: 3 вересня 2014 року його син ОСОБА_3; 1 лютого 2015 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої доньки спадкодавця ОСОБА_6; 1 лютого 2015 року дружина спадкодавця ОСОБА_4. 27 вересня 2014 року до нотаріуса звернулася донька спадкодавця ОСОБА_11 із заявою про відмову від належної їй частки спадщини на користь сина спадкодавця ОСОБА_3.

Отже, кожен із спадкоємців набув право на спадщину на ? частину спадкового майна, а ОСОБА_3 набув право на 1/2 спадкового майна.

Постановою приватного нотаріуса Шевиріної А.О. від 15 лютого 2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 до майна ОСОБА_5, а саме: відносно житлового будинку та та земельної ділянки площею 0,2000 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено, оскільки ні ОСОБА_3 ані іншими спадкоємцями не надані нотаріусу правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_3, як спадкоємць першої черги, виконав усі передбачені Законом дії щодо прийняття спадщини після смерті батька в строки визначені законом. Усунути перешкоди в оформленні і отриманні свідоцтва про право на частину спадщину у позасудовому порядку не є можливим.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування".

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено про те, що «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно порушує право позивача на оформлення спадщини, тому це право підлягає судовому захисту

Відповідно вимогам п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Отже, районний суд правильно вважав, що право ОСОБА_3 на отримання спадкових справ підлягає вирішенню у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що 5 грудня 2008 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12, яка після шлюбу отримала прізвище ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 від даного шлюбу народилась донька ОСОБА_6.

З матеріалів справи убачається, що за життя спадкоємця йому належала ? частина земельної ділянки площею 0,2 га., як подружня частка та зведений ним у 2009 році житловий будинок за цією ж адресою під літ. «Д», загальною площею - 237,1 кв.м., житловою площею -78,4 кв.м., підсобною площею - 153,4 кв.м., який належав спадкодавцю на підставу рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року. Отже, даний житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відповідно спадщина відкрилась відносно ? частини цього будинку.

ОСОБА_3 в зустрічному позові зазначив, що в період шлюбних відносин, для ведення господарської діяльності ОСОБА_5 на земельній ділянці сторонами ( тобто подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4.) побудовано та обладнано станцію технічного обслуговування.

28 травня 2015 року за вказаною адресою, державним виконавцем, на виконання ухвали суду про забезпечення позову, в приміщенні під літ. «А» - гараж, описано майно у вигляді запасних частин до автомобілів та обладнання 58 найменувань: свердлильний станок 2МН2 - 1 шт.; прес гідравлічний 50 тн. - 1 шт.; ковадло - 1 шт.; бочка металева 200 л. - 1 шт.; металевий стелаж - 5 од.; вогнегасник порошковий ОП100.01 - 1 шт.; компресор - 1 шт.; металева шафа - 6 од.; балон з вуглекиснем - 1 шт.; вогнегасник - 2 од.; металева шафа для болтів - 2 од.; металеві бочки 200 л. з мастилами напівпорожні - 4 од.; розігрівач СРРLL - 1 шт.; бочки металеві напівпорожні об'ємом 60 л. - 7 од.; гідравлічний кран - 1 шт.; драбина металева - 1 шт.; насос для мастила - 6 од.; лобове скло для автомобіля - 18 од.; кофейний апарат «Нескафе» - 1 шт.; дерев'яний стіл - 2 од.; дерев'яні стільці - 8 од.; дерев'яна лавка - - 1 шт.;аудіоцентр «Панасонік» - 1 шт.; офісні столи коричневого кольору - 2 шт.; шкіряні офісні крісла - 2 од.;диван коричневого кольору - 1 шт.; телевізор «Самсунг» - 2 од.; кондиціонер «Дайкін» - 1 шт.; акваріум об'ємом 500 л. - 1 шт.; монітор «Філіпс» - 1 шт.; монітор «Самсунг» - 1 шт.; принтер «Самсунг» - 1 шт.; системний блок комп'ютера - 2 од.; блок безперебійного живлення - 1 шт.; ресивер «Апіва» - 1 шт.; моделі автомобілів колекційні - 32 од.; полиці дерев'яні - 2 од.;картини дерев'яні - 2 од.; комутатор «Сомакс» - 1 шт.; колонки «Свен» - 2 од.; офісна шафа - 1 шт.; розтер «Зуксел» - 1 шт.; шафа з дерев'яними шухлядами - 3 од.; пластикові шафи - 2 од.; довідники та автомобільні каталоги - 38 од.; блок сигналізацій «Лунь» - 1 шт.; блок безперебійного живлення - 2 од.; дерев'яна шафа - 1 шт.; дерев'яна тумба - 1 шт.; стіл журнальний - 1 шт.; дерев'яний стіл офісний - 1 шт.; диван рожевий - 1 шт.; сейф металевий - 1 шт.; система відеоспостереження - 1 шт.; монітор «Самсунг» - 1 шт.; факс «Панасонік» -1 шт.; принтер «Епсон» -1 шт.; токарний станок - 1 шт.

Ствердження ОСОБА_3 про те, що описане в гаражі ( фактично приміщення СТО) майно 58 найменувань є супружнім майном батька та його дружини ОСОБА_4, в судовому засіданні ОСОБА_4 не спростовувалось. Отже, відносно даного майна відкрилась спадщина ? його частину, яка належала спадкодавцю. Відповідно на ? частину цього майна набув право спадкоємець ОСОБА_3, та на ? частину мають право ОСОБА_4 і малолітня донька спадкодавця ОСОБА_6 ( виходячи із їх права на 1/8 частину за кожною).

З даних встановлених районним судом обставин слід зробити висновок, що ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги набув право на спадщину: на 1/4 частину земельної ділянки, на ? частину житлового будинку та на ? частину запасних частин та обладнання 58 найменувань.

Однак судом першої інстанції, всупереч встановленим фактичним обставинам у справі, з порушенням норм матеріального права, визначено право ОСОБА_3 на спадщину на ? частину земельної ділянки, на 1\2 частину житлового будинку та ? запасних частин та обладнання.

Тому, судове рішення в частині задоволення у повному обсязі позову ОСОБА_3 слід скасувати з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на ? частину земельної ділянки, житлового будинку та запасних частин і обладнання.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно позову ОСОБА_3 колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт посилалась на те, що в матеріалах справи були відсутні докази повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій на ім'я ОСОБА_3 Однак, апеляційним судом було встановлено, що постановою нотаріуса від 15.02.2015 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, права ОСОБА_3 підлягали захисту саме таким чином, як визнання права власності в порядку спадкування за законом у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що районним судом при ухваленні рішення не були враховані її права, як дружини померлого, та неповнолітньої дитини, які є також спадкоємцями першої черги, колегією суддів визнані законними та обґрунтованими, тому в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 рішення районного суду скасовано та ухвалюється нове рішення про часткове задоволення позову з урахуванням спадкових справ апелянта та її неповнолітньої доньки.

Відносно майна, яке знаходилась в приміщенні СТО, апелянт стверджувала, що суд не вказав взагалі що це за майно, кому воно належало та на підставі якого правовстановлюючого документу і чому суд прийшов до висновку, що саме це майно входить до складу спадкової маси померлого ОСОБА_5.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення наведених положень цивільно-процесуального закону, апелянт за час розгляду справи не спростувала належними доказами доводи ОСОБА_3, що дане майно є подружнім майно ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Відповідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 - скасувати.

В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на наступне майно:

- на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, під літ. «Д», загальною площею - 237,1 кв.м., житловою площею -78,4 кв.м., підсобною площею - 153,4 кв.м., який в цілому складається з приміщень: 1-хол, площею 36,4 кв.м.; 2 - кухня, площею 30,6 кв.м., 3 - санвузол, площею 6,7 кв.в.; 4 - комірка, площею 2,5 кв.м.; 5 - житлова, площею 11,7 кв.м.; 6 - котельна, площею 7,6 кв.; 7 - гараж, площею 24,4 кв.м.; 8 - хол, площею 35,4 кв.м.; 9 - житлова, площею 33,6 кв.м.; 10 - санвузол, площею 9,8 кв.м.; 11 - житлова, площею 33,1 кв.м.;

- на ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,2 га., кадастровий номер 5110137300:34:016:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- на ? частину запчастин та обладнання 58 найменувань, які знаходяться в приміщенні під літ «А» за адресою: АДРЕСА_1: свердлильний станок 2МН2 - 1 шт.; прес гідравлічний 50 тн. - 1 шт.; ковадло - 1 шт.; бочка металева 200 л. - 1 шт.; металевий стелаж - 5 од.; вогнегасник порошковий ОП100.01 - 1 шт.; компресор - 1 шт.; металева шафа - 6 од.; балон з вуглекиснем - 1 шт.; вогнегасник - 2 од.; металева шафа для болтів - 2 од.; металеві бочки 200 л. з мастилами напівпорожні - 4 од.; розігрівач СРРLL - 1 шт.; бочки металеві напівпорожні об'ємом 60 л. - 7 од.; гідравлічний кран - 1 шт.; драбина металева - 1 шт.; насос для мастила - 6 од.; лобове скло для автомобіля - 18 од.; кофейний апарат «Нескафе» - 1 шт.; дерев'яний стіл - 2 од.; дерев'яні стільці - 8 од.; дерев'яна лавка - - 1 шт.;аудіоцентр «Панасонік» - 1 шт.; офісні столи коричневого кольору - 2 шт.; шкіряні офісні крісла - 2 од.;диван коричневого кольору - 1 шт.; телевізор «Самсунг» - 2 од.; кондиціонер «Дайкін» - 1 шт.; акваріум об'ємом 500 л. - 1 шт.; монітор «Філіпс» - 1 шт.; монітор «Самсунг» - 1 шт.; принтер «Самсунг» - 1 шт.; системний блок комп'ютера - 2 од.; блок безперебійного живлення - 1 шт.; ресивер «Апіва» - 1 шт.; моделі автомобілів колекційні - 32 од.; полиці дерев'яні - 2 од.;картини дерев'яні - 2 од.; комутатор «Сомакс» - 1 шт.; колонки «Свен» - 2 од.; офісна шафа - 1 шт.; розтер «Зуксел» - 1 шт.; шафа з дерев'яними шухлядами - 3 од.; пластикові шафи - 2 од.; довідники та автомобільні каталоги - 38 од.; блок сигналізацій «Лунь» - 1 шт.; блок безперебійного живлення - 2 од.; дерев'яна шафа - 1 шт.; дерев'яна тумба - 1 шт.; стіл журнальний - 1 шт.; дерев'яний стіл офісний - 1 шт.; диван рожевий - 1 шт.; сейф металевий - 1 шт.; система відеоспостереження - 1 шт.; монітор «Самсунг» - 1 шт.; факс «Панасонік» -1 шт.; принтер «Епсон» -1 шт.; токарний станок - 1 шт.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

25.05.2016 року м. Одеса