Ухвала суду № 57948082, 23.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1759/15-ц 23.05.2016 23.05.2016

Провадження №22-ц/784/1188/16

Категорія 21 Єдиний унікальний номер 481/1759/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/1188/16

Головуючий у І інстанції Уманська О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Прокопчук Л.М.,

Суддів - Маляренко І.Б., Темнікової В.І.,

Із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року, ухваленого за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Савченко Алла Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 березня 2011 року між ними був укладений договір дарування житлового будинку № АДРЕСА_1, відповідно до якого право власності на вказане житло набув його син - відповідач ОСОБА_5

Позивач зазначає, що даний договір дарування укладено ним під впливом тяжкої для нього обставини, внаслідок психологічного тиску на нього з боку його сина. На початку 2005 року позивач почав співмешкати із ОСОБА_7, однак дізнавшись про це відповідач по справі переїхав до батька та почав постійно вчиняти в сім'ї сварки, застосовував фізичне насилля як до позивача так і його співмешканки. ОСОБА_5 постійно вимагав переоформлення житлового будинку, застосовуючи при цьому фізичне та психологічне насилля, внаслідок чого 21 березня 2011 року позивач і уклав оспорюваний договір дарування. Після нетривалої перерви, відповідач продовжує свої протиправні дії відносно позивача, тому позивач просив суд визнати недійсним правочин, а саме договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,1000 га, посвідчений 21.03.2011 року приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Савченко А.В.( а.с. 2-3).

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Савченко Алла Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування - залишено без задоволення (а.с. 45-48).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_4 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд(а.с. 50).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову за його недоведеністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт застосування до них фізичного або психологічного тиску з боку відповідача чи інших осіб при укладенні спірної угоди, а саме договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ним та відповідачем 21 березня 2011 року та посвідченого нотаріально.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна.

Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що і має бути доведено позивачем.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не надав ніяких доказів, які б підтверджували позовні вимоги.

Негативна характеристика відповідача, на що посилається в апеляційній скарзі позивач, не може бути доказом фізичного або психічного впливу на позивача з метою спонукання до укладення правочину.

Пояснення свідка ОСОБА_8 про включення відповідачем електричних приладів та залишення їх без нагляду, яке було вчинено відповідачем через декілька років після укладення спірного правочину, також не є доказом насильства або погрози, під впливом якого було вчинено правочин.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом відмовлено в позові у зв'язку із застосування позовної давності, не відповідає висновкам суду, викладеним в рішенні, з тексту якого вбачається, що в позові відмовлено за недоведеністю.

Текст договору дарування свідчить про те, що сторони договору, укладаючи його, діяли добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного так і психічного (а.с. 5).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не містять підстав для його скасування.

За такого з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з додержання норм матеріального і процесуального права, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді