Рішення № 57947303, 23.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/134/15 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/1007/16 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цап П.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_4, Відділу Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області та визнання незаконною та скасування права оренди земельної ділянки.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що судом першої інстанції не врахованого того, що скасування рішення Дрогобицької міської ради №1159 про затвердження проекту землеустрою означає, що було порушено порядок, встановлений ЗК України, формування і виділення земельної ділянки, що в свою чергу є підставою для скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки, як такої, що сформована з порушенням закону. Так, на думку апелянта, вказане є необхідним для відновлення становища в попередній стан для отримання в користування позивачем нової земельної ділянки (яка буде сформована). Покликаючись на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважає, що визнання недійсним договору, на підставі якого відбулася державна реєстрація, означає про безпідставність такої реєстрації, а тому має бути скасованим рішення про її проведення, як і сама реєстрація.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.

Згідно рішення XX сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради №674 від 26.06.2012 року ОСОБА_6 надано дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту на земельну ділянку площею 0,0018 га для обслуговування тимчасової споруди на АДРЕСА_1 строком на 5 років.(а.с.233).

На підставі даного рішення 08.08.2012 року з ОСОБА_6 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми площею 18 кв.м в АДРЕСА_1(а.с.227-229).

З матеріалів цивільної справи №442/2197/13ц вбачається, що 22.03.2013 року ОСОБА_6 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,6 кв.м, з них на першому поверсі(магазин) -15,8 кв.м, мансарда(склад) -15,8 кв.м.

Свої позовні вимоги ОСОБА_6 не змінювала, не уточнювала, проте заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2013 року за нею визнано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 31,6 кв.м, з них на першому поверсі(магазин) -15,8 кв.м, мансарда(склад) -15,8 кв.м.

На підставі даного судового рішення 28.05.2013 року за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на дану будівлю(а.с.21).

З договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 03.06.2013 року вбачається, що ОСОБА_6 продала ОСОБА_4 нежитлове приміщення, яке розташоване у АДРЕСА_2, на першому поверсі магазин 15,8 кв.м., мансарда(склад) -15,8 кв.м, загальною площею 31,6 кв.м., яке належить продавцю на підставі заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2013 року.(а.с.15-16).

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 рішення Дрогобицької міської ради №674 від 26.06.2012 року визнано протиправним.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам моральним засадам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно роз'яснень, наданих у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.2014 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою та ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що волевиявлення сторін цього договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішенням №1161 від 28.11.2013 року XXXYII сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради «Про надання в оренду, продовження терміну оренди земельних ділянок», а саме пунктом 1.1 даного рішення, вирішено надати в оренду із земель комунальної власності ОСОБА_4, яка проживає на АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 18 кв.м. на АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, для обслуговування нежитлового приміщення строком на 3 роки.

З договору оренди землі від 31.01.2014 року вбачається, що між орендодавцем -Дрогобицькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_8, діючого на підставі ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, та орендарем ОСОБА_4. було укладено договір оренди забудованої земельної ділянки площею 18 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві власності. Невід'ємною частиною договору є витяг з рішення сесії Дрогобицької міської ради.

Проте, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, п.1.1 вищезазначене рішення XXXYII сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради №1161 від 28.11.2013 року було визнано нечинним, прийнятим з порушенням закону.

Відтак, оскільки згідно чинного законодавства рішення XXXYII сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради№1161 від 28.11.2013 року, як індивідуальний акт, з набранням законної сили постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2014 року, є нечинним з моменту прийняття його суб'єктом владних повноважень, то недійсним є і договір оренди землі від 31.01.2014 року, на підставі якого такий було укладено.

А тому оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

Так як визнано недійсним договір оренди землі, то слід визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,0018 га у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, проведену згідно рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 18.03.2014 року, індексний номер 11719865.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її сформування, тобто з моменту присвоєнням їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно чинного законодавства для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Рішенням №1159 від 28.11.2013 року XXXYII сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», а саме пунктом 1.4, вирішено затвердити матеріали з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4, що проживає на АДРЕСА_3, земельної ділянки площею 18 кв.м на АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, для обслуговування нежитлового приміщення.

04.02.2014 року земельна ділянка площею 0,0018 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_2 зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який знаходиться на а.с.11.

Оскільки постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2014 року п.1.4 рішення XXXYII сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради №1159 від 28.11.2013 року визнано нечинним, то відсутня правова підстава для проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0018 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по АДРЕСА_2 у Державному земельному кадастрі, а тому таку реєстрацію, здійснену 04.02.2014 року відділом Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, необхідно скасувати, задовольнивши у цій частині позовні вимоги ОСОБА_2

З наведених обставин є незаконним та підлягає скасуванню і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 18 березня 2014 року, індексний номер 117175542, згідно якого проведено реєстрацію права власності на дану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 31.01.2014 року, укладений між орендодавцем -Дрогобицькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_8, діючого на підставі ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, та орендарем ОСОБА_4, а саме забудованої земельної ділянки площею 18 кв.м., яка знаходиться у м. Дрогобич, на АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві власності.

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,0018 га у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, проведену 18.03.2014 року.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 18.03. 2014 року, індексний №117175542.

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0018 га у АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, здійснену 04.02.2014 року відділом Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області.

Стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_4, Відділу Держземагенства у м. Дрогобичі Львівської області, Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області в користь ОСОБА_2 по 328,86 грн. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: