Рішення № 57943827, 27.05.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/477/16-ц

Номер провадження 2/229/410/2016

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2016 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого -судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування нерухомої речі,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_4 10 лютого 2016 р. звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування нерухомої речі.

Свої позовні вимоги позивач мотивула тим, що їй на праві власності належав жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1. 24 листопада 1998 року вона зробила заповіт на будинок своїй дочці - відповідачці по справі ОСОБА_2 Вони домовились, що відповідачка переїде до неї та буде їй допомагати, так як в силу свого віку та хвороби (хронічний бронхіт в стадії загострення,ІБЦ, атеросклеротичний кардіосклероз Н 11 А, АГ, артеріальна гіпертонія), вона сама не спроможна справлятися та потребує допомоги. Минув час відповідачка по справі в розмовах їй тільки обіцяла допомогу, а потім висунула умову, щоб вона цей будинок їй подарувала, що вона і зробила 26 березня 2006 року. Якщо до цього часу ОСОБА_2 з'являлась до неї, оскільки на її прохання та за її кошти оплачувала комунальні послуги, інколи допомагала по господарству, то після дарування будинку старалась не з'являтись, посилаючись на поганий стан здоров'я. Оскільки вона в силу своєї хвороби стала погано пересуватися, допомогу по господарству, ліки, харчі забезпечує їй син. В телефонній розмові з відповідачкою по справі, вона просила її розірвати договір дарування в добровільному порядку, але вона їй тільки обіцяє до цього часу. Її подарунок нерухомої речі втрачає будь-який сенс і вона змушена звертатися до суду з позовом про розірвання договору дарування.

Вважає, що кожен власник майна зобов'язаний дбати про нього. Проживаючи у будинку вона в силу своїх можливостей слідкує за ним, оплачує комунальні послуги, користуючись пільгами. Житловий будинок це та нерухома річ, яка швидко руйнується якщо не доглядати за ним. На відміну від квартири дім потребує більш ретельного догляду. Все треба робити самому. Комунальні служби обслуговують лише постачання світла, води та газу. А будь-який ремонт треба робити тільки за власні кошти. Обдарована не робила жодної дії по утриманню дома та по оплаті комунальних послуг. Якщо б вона не проживала у цьому будинку, не слідкувала за ним, то за весь цей час він би прийшов в занепад та перетворився на купу сміття внаслідок природних факторів, крім яких є ще і людські фактори. Відсутність догляду за такими речами тягнуть за собою їх втрату. Вона зробила помилку подарувавши нерухому річ людині, яка не має можливості і не бажає утримувати її в належному стані, що створює загрозу безповоротної її втрати або істотного пошкодження, та вона до кінця не зрозуміла різницю заповіту та подарунку, так як малограмотна. Другого житла крім цього будинку вона не має.

Просить розірвати договір дарування житлового будинку від 26 березня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні 11 травня 2016 року пояснила, що чоловік її дочки запропонував їй відписати хату їм, а вони переїдуть до неї жити. Вона подарувала їм хату, за переоформлення хати гроші платила вона. Відповідачка у будинок не переїхала, за світло, воду, сплачує гроші вона. Відповідач з чоловіком у будинку не зареєстровані, та не просили її щоб вона їх зареєструвала. У них є дача, біля неї. Їй допомогають сини. Зараз з нею мешкає син ОСОБА_7. Вона сама собі готує їжу. Також позивач пояснила, що вона не писала ніякий заповіт, підпис в заповіті не ставила. Вона знала, що подарувала будинок, але не знала кому. Півроку назад узнала, що будинок подарувала дочці. Впізнала, коли приходили переоформлювати договір на воду. Вона не розуміє, що таке заповіт, а що таке договір-дарування. Бажає, щоб їй повернули хату.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги позивачки та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що вона та її чоловік доглядають спірний будинок більш 15 років. Вона кожний рік в будинку прає ковдри, штори, білить будинок. Вона з чоловіком зробили у будинку нові вікна. Крім них, в будинку ніхто нічого не робив. Коли позивачка хворіє, вона купує їй ліки, продукти харчування. Вони з чоловіком провели у будинок новий водопровід. Вона готувала їжу позивачці, приїзджала з м.Ясинувата та на неділю готувала поїсти. Вона ніколи не лаялась з братами. Вони купили меблі у будинок, холодильник. Вони з матірю дуже гарно спілкувалися весь час, ніколи не виникало питання про те, щоб розірвати договір. Мати не зверталась до неї жодного разу з проханням розірвати договір, але наприкінці прошлого року, мати почала говорити, щоб вона віддала ОСОБА_7 будинок. Вони весь час оплачували комунальні послуги в будинку, були поодинокі випадки коли комунальні послуги оплачувала мати, але це було рідко. Вони не зареєструвались в будинку, оскільки вважали, що це не потрібно. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.,

Представники відповідача ОСОБА_3 підтримав заперечення відповідачки, а також просив застосувати строк позовної давності в один рік. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків , дослідивши докази по справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 травня 2006 року між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 було укладено договір дарування , згідно якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 , будинок АДРЕСА_1 (а.с.8)

Позивачка у позовній заяві просить розірвати договір-дарування, посилаючись на те, що дочка не піклується про неї та будинок, що вона не знала, що подарувала будинок саме дочці, помилялась до форми договору (заповіт чи договір-дарування). Але, дані пояснення позивачки спростовуються показаннями свідків.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що коли робили інвентаризацію по воді, робітники водоканалу бажали укласти договір і з'ясувалось, що позивачка не господар будинку. Оплачувала за все весь час позивачка. ОСОБА_2 мешкає в м. Ясинувата, позивачка мешкає одна. Зараз позивачку доглядає ОСОБА_7. Позивач добровільно виявила бажання повернути будинок. Позивач самостійно покупає вугілля, газ у будинок.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_2 раніше не мешкала разом з ОСОБА_4, але зараз ОСОБА_2 на протязі місяця мешкає у позивачки.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що мати подарувала будинок сестрі ОСОБА_2, оскільки вона зобов'язалась доглядати мати. Сестра казала, що мати подарувала будинок. Мати взимку питала у нього, як відмінити договір-дарування. Раніше усе було нормально. Сестра доглядала будинок та мати. Зараз його брата ОСОБА_7 вигнали з дому, тому мати вирішила, що хату треба відписати ОСОБА_7. ОСОБА_10 купила у будинок м'які меблі, холодильник. На протязі 5 років узимку сестра забирає мати до себе в м.Ясинувата, лише тоді він доглядає будинок. Комунальні платежі сплачує і мати,він, і ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що на протязі тривалого часу бабусю доглядає ОСОБА_2, яка з чоловіком утримує також і будинок. Їй відомо, що позивач подарувала будинок дочці, щоб вона її доглядала.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_4 ще в 2006 році казала, що вона будинок подарувала дочці. Квитанції на оплату за воду приносила ОСОБА_11

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про розірвання договору дарування і підставою розірвання зазначала ст. 727 ЦК України. В судовому засіданні позивачка посилалася на наявність помилки, що до форми укладення договору, те, що вона не знала кому подарувала будинок, бажала щоб її доглядали.

Відповідно до норми діючого законодавства, договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК, та, якщо договір дарування виконується у момент його укладення. Законом встановлені певні правові підстави розірвання договору дарування.

Статтею 727 ЦК України передбачені підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника а саме: 1)дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров*я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдарований вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування; 2) дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо одаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; 3) дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена; 4) дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим; 5) у разі розірвання договору дарування одаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_4 при зверненні до суду, а також в ході розгляду справи не надала суду об'єктивних доказів які б свідчили про наявність підстав розірвання договору дарування викладених в ст. 727 ЦК України, а саме, те, що відповідач умисно вчинила злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника; створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Згідно положень частини 2 статті 717 ЦК України договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не майнового характеру, не є договором дарування.

Жодних належних письмових доказів, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору, відповідно до ч.1ст.717 ЦК України позивачкою не надано. Навпаки, із змісту договору дарування, посвідченого у встановленому законом нотаріальному порядку 26 травня 2006 року, вбачається, що сторони договору підтверджують дійсність намірів при його укладенні, а також, що він не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, в його тексті зафіксовані всі істотні умови стосовно дарування будинку (а.с.8).

Обов'язків обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не майнового характеру договір не передбачав. Посилання позивача на неналежний догляд за нею та неналежне піклування як на умову укладення договору є безпідставними, оскільки текст договору не містить покладення такого обов'язку на відповідачку.

Таким чином, вказаною статтею зазначено вичерпний перелік підстав для розірвання договору дарування і він не містить в якості підстав обман, посилки з боку обдаровуваного.

Матеріали справи не містять даних про зміну позивачкою в установленому законом порядку позовних вимог і пред'явлення позову про визнання договору дарування недійсним.

Суд вважає, що позов ОСОБА_4 про розірвання договору з підстави, передбаченох ст. 727 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки з договору дарування вбачається, що ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок, який є нерухомістю і представляє собою матеріальну цінність, не становить історичну, наукову, культурну цінність, а приведена норма матеріального закону передбачає право дарувальника вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. За вказаних обставин в задоволені позову необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Договір дарування було укладено 26 травня 2006 року, про що у позовній заяві зазначає позивачка.

Відповідно до вхідної реєстрації позивачка звернулась до суду з позовом 10 лютого 2016 року, тобто понад 9 років з часу укладення договору.

Позивач пояснила у судовому засіданні, що вона раніше не знала кому подарувала будинок, але ці пояснення не відповідають дійсності, оскільки у позовній заяві позивач вказала, що 26 березня 2006 року вона подарувала будинок дочці, після отримання дарунку обдарована перестала доглядати її.

Крім того, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні також пояснила, що ще в 2006 році ОСОБА_4 казала, що подарувала будинок дочці.

Питання про поновлення строку та наведення причин поважності суду позивач не надала.

Позивач, вказує, що після подарунку будинку дочка перестала її доглядати, тобто в 2006 році.

Свідок ОСОБА_9 пояснив у судовому засіданні, що позивач звернулась до нього взимку 2015 року, з питанням про розірвання договору дарування.

Це спростовує пояснення позивачки, про те, що перебіг строку позовної давності починається у 2015 році.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування треба відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати стягуються той стороні на користь якої ухвалено рішення , оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати несе позивач .

На підставі ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 130, 131, 174, 209, 210, 212-215, 223 ЦПК України, та керуючись ст.ст. 257,258,261,267,717,724,727,728 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування нерухомої речі відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар