Ухвала суду № 57943534, 23.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12711/15-ц Провадження № 22-ц/772/1579/2016Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А.В.Категорія 48Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів: Денишенко Т.О., Нікушина В.П., секретар - Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просила поділити спільне майно подружжя - автомобіль Toyota Camry, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості автомобіля в сумі 154 198,93 грн.

Позов мотивовано тим, що з 15.08.2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. В 2014 році за спільні кошти сторін був придбаний автомобіль Toyota Camry, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 21 500 дол. США, що еквівалентно 172 000 грн., який був зареєстрований на відповідача.

Подружнє життя не склалось, тому 22.03.2015 року відповідач залишив сім'ю та переїхав мешкати в будинок своїх батьків, залишивши в своєму користуванні автомобіль.

В квітні ОСОБА_2 дізналась, що відповідач перереєстрував даний автомобіль на свого дядька - ОСОБА_6, без її згоди, що на її думку, є способом уникнення від розподілу майна. На сьогоднішній день вартість автомобіля в середньому складає 14 949 дол. США, що еквівалентно 308 397,87 грн. Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_2, в якому, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 180), просив поділити рухоме майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме: визнати за ОСОБА_2 право власності на телевізор кольоровий стаціонарний марки «LG» моделі «42LА741», вартістю 10061,14 грн.; килим напільний довговорсий овальний виробництва фірми «Shaddy», вартістю 1 349,22 грн.; пральну машину автомат марки «Samsung» моделі «WF602B0BCWG», вартістю 5 111,60 грн.; гідробокс марки «ERLIT», вартістю 2 676,30 грн.; камін електричний марки «RED», вартістю 5 143,13 грн.; меблі кухонні з вбудованою технікою, в тому числі: гарнітур кухонний, вартістю 3 390,75 грн., газову стаціонарну чотирьохкамфорну плиту з електричною духовою шафою марки «Whirlpool» моделі «АКР 240/Ja» бежевого кольору, вартістю 4 260,00 грн., кухонну витяжку марки «Faber», вартістю 1690,00 грн., газову колонку марки «Ternet»,вартістю 2 880,29 грн., мийку для посуду з нержавіючої сталі вартістю 779,80 грн., всього на загальну суму 37 342,23 грн.; визнати за ОСОБА_4 право власності на холодильник марки «Samsung» моделі «RB31FERNDSA», вартістю 11 000,97 грн.; - мікрохвільову піч марки «Samsung» моделі «ME86VR», вартістю 1 455,44 грн.; диван шкіряний розкладний, вартістю 17542,00 грн.; спальний гарнітур, в тому числі: ліжко двоспальне, вартістю 6 247,82 грн. та матрац моділе «Lisma», вартістю 569,60 грн., всього на загальну суму 36 815,83 грн..

Зустрічний позов мотивовано тим, що за час шлюбу сторонами також було придбано майна на загальну суму 117000,00 грн., яке позивачка у своєму позові не включила до переліку майна, що є у спільній сумісній власності, а саме: мультиварка, вартістю 2000,00 грн.; телевізор LG, вартістю 12 000,00 грн.; пральна машина, вартістю 7 000,00 грн.; холодильник SAMSUNG, вартістю 12 000,00 грн.; мікрохвильова піч, вартістю 1 500,00 грн.; люстра, вартістю 3 000,00 грн.; душова кабіна (гідробокс), вартістю 7 500,00 грн.; камін електричний, вартістю 7 500 грн.; килим, вартістю 3 500,00 грн.; диван шкіряний, вартістю 10 000,00 грн.; спальня, вартістю 11 000,00 грн.; мебель кухонна з вбудованою технікою, вартістю 40 000,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2016 року позов первісний та зустрічний позов задоволено. Поділено спільне майно подружжя автомобіль Toyota Camry, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості автомобіля в сумі 154 198 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 93 коп. Поділено рухоме майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4: визнано за ОСОБА_4 право власності на: холодильник марки «Samsung» моделі «RB31FERNDSA», вартістю 11 000 (одинадцять тисяч ) грн. 97 коп.; микрохвільову піч марки «Samsung» моделі «ME86VR», вартістю 1 455 (тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 44 коп.; диван шкіряний розкладний, вартістю 17 542 (сімнадцять тисяч п' ятсот сорок дві) грн.; спальний гарнітур, в тому числі: ліжко двохспальне вартістю 6 247 грн. 82 коп. та матрац моділе «Lisma», вартістю 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп., всього назагальну суму 36 815 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 83 коп.. Визнано за ОСОБА_2 право власності на: телевізор кольоровий стаціонарний марки «LG» моделі «42LА741», вартістю 10 061 (десять тисяч шістдесят одна) грн. 14 коп.; килим напільний довговорсий овальний виробництва фірми «Shaddy», вартістю 1 349 (тисяча триста сорок дев'ять) грн. 22 коп.; пральну машину автомат марки «Samsung» моделі «WF602B0BCWG», вартістю 5 111 (п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 60 коп.; гідробокс марки «ERLIT», вартістю 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 30 коп.; камін електричний марки «RED», вартістю 5 143 (п'ять тисяч сто сорок три) грн. 13 коп.; меблі кухонні з вбудованою технікою, в тому числі: гарнітур кухонний, вартістю 3 390 (три тисячі триста дев'яносто) грн. 75 коп., газова стаціонарна чотирьохкамфорна плита з електричною духовою шафою марки «Whirlpool» моделі «FRH 240/Ja» бежевого кольору, вартістю 4 260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн., кухонна витяжка марки «Faber», вартістю 1 690 (тисяча шістсот дев'яносто) грн., газова колонка марки «Ternet», вартістю 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 29 коп., мийка для посуду з нержавіючої сталі вартістю 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 80 коп., всього на загальну суму 37 342 (тридцять сім тисяч триста сорок дві) грн. 23 коп.. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості автомобіля в сумі 49750 грн., в решті залишити без змін.

Апелянт мотивує скаргу тим, що рішення в частині задоволення первісного позову ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин у справі, зокрема, не взято до уваги, що дійсна вартість продажу спірного автомобіля підтверджується довідкою-рахунок; висновки щодо вартості автомобіля зроблено на підставі витягу з сайту продажу авто, а не за результатами проведеної експертизи; на купівлю спірного автомобіля були витрачені кошти від реалізації автомобіля Subaru, який був придбаний ОСОБА_4 до шлюбу.

На вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу також подала ОСОБА_2, в ній вона просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області, в частині задоволення вимог зустрічного позову, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд ухвалив рішення із недоведеністю обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків суду обставинам справи, зокрема не доведено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, а спірне майно придбане батьками ОСОБА_2.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 та апеляційної скарги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 1960. Після одруження ОСОБА_2 прийняла прізвище чоловіка -ОСОБА_2.

В період шлюбу, 29 січня 2014 року, сторонами було придбано спільне майно - автомобіль Toyota Camry, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

10 квітня 2015 року, в період шлюбу, даний автомобіль був проданий ОСОБА_6

Суд першої інстанції, зодоволивши вимоги в частині поділу спірного автомобіля, прийшов до висновку, що ОСОБА_4 відчужив спірний автомобіль, який є спільною сумісною власністю, без згоди дружини, а від так, автомобіль підлягає поділу шляхом стягнення з чоловіка грошової компенсації половини вартості автомобіля.

Також, суд першої інстанції, з'ясовуючи реальну вартість автомобіля, взяв до уваги не довідку-рахунок, а довідку ТОВ «Подільський експертний центр» про середню вартість аналогічного автомобіля, яка становить 310367,00 грн.

Відповідно до статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки, відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», якщо при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого подружжя не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги довідку ТОВ «Подільський експертний центр» про середню вартість автомобіля TOYOTA CAMRY, 2,4 2008 року, оскільки вона відображає реальну ринкову вартість спірного авто.

В даному випадку не може братись до уваги довідка-рахунок, в якій вказується ціна за якою було відчужений спірний автомобіль - 149900 грн., оскільки, вартість спірного автомобіля вказана у ній явно занижена порівняно з ринковою ціною.

ОСОБА_4 не заперечував щодо компенсації на користь ОСОБА_2 вартості проданого спірного автомобіля, але при цьому просив аби при визначенні розміру компенсації не враховувати кошти, які він отримав від продажу автомобіля Subaru, який був ним придбаний до шлюбу, і є його власними коштами.

Колегія суддів критично ставиться до цієї позиції ОСОБА_4,, оскільки під час розгляду справи встановлено, що автомобіль Тойота булу придбана як за кошти ОСОБА_4, які він отримав від продажу автомобіля Subaru, так і за кошти ОСОБА_2, які вона отримала від свого батька. Частка коштів кожного із подружжя при купівлі спірного автомобіля були рівними, що не заперечувалось сторонами, і становила приблизно 10000 дол. США.

Отже, фактично на купівлю спірного автомобіля були потрачені як особисті кошти ОСОБА_4, так і особисті кошти ОСОБА_2, і ці кошти витрачені на купівлю автомобіля для спільного користування.

Враховуючи дані обставини колегія суддів прийшла до висновку, що спірний автомобіль належав подружжю на праві спільної сумісної власності, і в даному випадку слід виходити з принципу рівності часток при його поділі.

Суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном, а відповідач розпорядилася ним на власний розсуд без письмової згоди позивача, а тому, позивач має право на ? грошової компенсації вартості спірного транспортного засобу.

Також, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині поділу майна, яке вказане у зустрічному позові, оскільки наявність цього майна підтверджується належними доказами у справі.

ОСОБА_4 у заяві про зменшення розміру позовних вимог перерахував майно, яке на його думку є спільною сумісною власністю.

З метою забезпечення зустрічного позову, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2015 року, накладено арешт на майно, вказане у зустрічній позовній заяві.

Відповідно до Акту опису та арешту майна складеного державним виконавцем на виконання вказаної ухвали суду, за адресою, де мешкали подружжя ОСОБА_4, виявлено та описано саме майно, яке вказано у зустрічному позові (крім люстр).

Опис та арешт вказаного майна проводився в присутності батька ОСОБА_2 - ОСОБА_9, який до Акту опису та арешту майна не вніс жодних зауважень та заяв з приводу належності майна, що відображено в Акті. Цим же актом описане майно передано на зберігання позивачу, ОСОБА_2, яке теж не зробила жодних заяв чи заперечень.

Слід відмітити, що описане та арештоване державним виконавцем спірне майно, було предметом дослідження судовим експертом при виконанні ним ухвали суду про призначення судово-товарознавчої експертизи. Дослідження проводилось в тому ж приміщенні в присутності ОСОБА_2, від якої не було будь-яких заяв чи заперечень.

Судовий експерт, при проведенні експертизи меблів кухонних з вбудованою технікою, розділив кожен елемент кухні окремо, визначивши ринкову вартість кожного з них окремо, і це було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

Крім цього, в апеляційній скарзі та в судовому засіданні ОСОБА_2 стверджувала, що все майно, крім килима та мікрохвильової печі, належить її батькові, який передав це майно у користування подружжю. На підтвердження цього, ОСОБА_2 надала копію товарно чеку (а.с.69), пояснивши, що даний чек підтверджує факт придбання телевізора, вказаного у чеку, її батьком.

Дослідивши вказаний товарний чек, колегія суддів прийшла до висновку, що не можливо стверджувати, що саме ОСОБА_9 (батьком ОСОБА_2.) було придбано вказаний телевізор, оскільки він не містить прізвище отримувача даного товару.

Інших належних та допустимих доказів, того, що спірне майно, було власністю батьків ОСОБА_2 позивачем не надано, так само як не надано доказів того, що в даній квартирі в момент її купівлі (до шлюбу), знаходилось будь-що з перерахованого у зустрічній позовній заяві майна.

Сам факт належності ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності квартири, в якій проживало подружжя, теж не може стверджувати про, те, що спірне майно не належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

ОСОБА_2 в судовому засіданні намагалась довести, що відповідач мав невеликі доходи, а тому не приймав участі в придбанні спірного майна. Однак, дані твердження є безпідставними, так як суперечать згаданій нормі (ч.1 ст. 60) СК України.

Фактично всі твердження ОСОБА_2 не доведенні останньою, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи те, що ОСОБА_2, оскаржуючи рішення суду в частині поділу майна, вказаного у зустрічній позовній заяві, заперечувала взагалі те, що це майно підлягає поділу як спільна сумісна власність, та не запропонувавши свій варіант його поділу, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно поділив вказане майно, врахувавши принцип рівності часток при поділі майна подружжя, вказавши при цьому чому необхідно саме так його поділити. Проти мотивів такого поділу ОСОБА_2 не заперечувала.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права, що в силу ст. 308 ЦПК України, є підставами для відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: