Рішення № 57942225, 19.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц-/790/2919/16 Головуючий І інстанції: Горбунова Я.М.

Справа № 643/2335/15-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Бобровський В.В., Черкасова В.В.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданої в особі його представника ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю юридична фірма «захист» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року позивач ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між АТ «ОТП Банк» та ТОВ ЮФ «Захист» укладено кредитний договір №CM-SME702/84/2008 від 03.06.2008 р. відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» було надано позичальнику кредитні кошти у сумі 787354,92 грн.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань між АТ «ОТП Банк» та ТОВ ЮФ «Захист» укладено іпотечний договір №PM-SME 702/84/2008 від 03.06.2008 р., предметом іпотеки за яким є нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею 283,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у день укладення іпотечного договору у Державному реєстрі іпотек в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Позивачу ПАТ «ОТП Банк» стало відомо, що предмет іпотеки був реалізований у процедурі банкрутства ТОВ «ЮФ «Захист» на користь ОСОБА_1, який набув право власності на нежитлову будівлю на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В., 22.11.2013 р. за реєстровим номером 1270.

Банк не отримував коштів від реалізації вказаного майна, у зв'язку з чим оскаржив у апеляційному порядку постанову господарського суду Харківської області від 14.10.2013 р. у справі № 922/3670/13 про визнання ТОВ ЮФ «Захист» банкрутом. Постанову скасовано, провадження у справі припинено, як таке, що порушено безпідставно.

Виходячи з того, що вважати іпотеку нерухомого майна за договором іпотеки припиненою відсутні підстави, оскільки заміна іпотекодавця не є для цього підставою, позивач просив звернути стягнення на спірне нерухоме майно для задоволення його вимог за кредитним договором у сумі 1147319,73 грн. та встановити спосіб реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено.

Звернуто примусове стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 283,8, за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» за Кредитним договором №СМ-8МЕ702/84/2008 від 03.06.2008 р. у сумі 1147319,73 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 745388,22 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 19.03.2008 по 02.01.2012 р. - 347865,89 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 19.06.2009 по 27.09.2009 р. - 27065,62 грн.

Встановлено спосіб реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі З 654,00 грн.

За результатами розгляду заяви відповідача ОСОБА_1, ухвалою суду першої інстанції від 16 березня 2016 року в перегляді заочного рішення відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та постановлення нового, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» відмовити. Вирішити питання щодо судових витрат.

Вобґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування того, що спірна нежитлова будівля, придбана ним, відсуджена була в період ліквідаційної процедури, відкритої на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2013 року щодо визнання ТОВ ЮФ «Захист» банкрутом, а також того, що Закон України «Про іпотеку» не підлягає застосуванню в процедурі банкрутства.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам цивільного процесуального законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Розглядом справи достеменно встановлено, що між АТ «ОТП Банк» та ТОВ ЮФ «Захист» укладено кредитний договір №CM-SME702/84/2008 від 03.06.2008 р. відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» надано ТОВ ЮФ «Захист» кредитні кошти у сумі кредитні кошти у сумі 787354,92 грн. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань між юридичними особами було укладено іпотечний договір №PM-SME 702/84/2008 від 03.06.2008 р., предметом іпотеки за яким є нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею 283,8, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-20).

Обтяження даного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна03.06.2008 р. згідно витягів №18922568, №18922279 (21, 22).

Постановою господарського суду Харківської області від 14.10.2013 р. у справі № 922/3670/13 ТОВ ЮФ «Захист» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Беляєву О.В. (а.с.27-30).

Згідно п.2 резолютивної частини вказаної постанови від 14.10.2013 р., з дня прийняття постанови скасовуються арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника (в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна) (а.с.29).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. постанову господарського суду Харківської області від 14.10.13р. у справі № 922/3670/13 скасовано, провадження у справі №922/3670/13 припинено, як таке, що порушено безпідставно (а.с.31-34).

Спірне нерухоме майно було реалізовано ОСОБА_1 у процедурі банкрутства ліквідаторам ТОВ «ЮФ «Захист». ОСОБА_1 набув право власності на предмет іпотеки на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В. 22.11.2013 р. за реєстровим номером 1270, ціна продажу - 92 990, 70 грн. (а.с.37)..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що збереження обтяження майна іпотекою у зв'язку із скасуванням постанови господарського суду, напідставі якої здійснено виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на нежитлову будівлю.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна. Відповідно до статті 28 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952-1V у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб (стаття 26 Закону № 1952-ІУ у редакції, чинній на час прийняття постанови господарським судом).

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду (пункт 25 Тимчасового порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 23 Закону № 898-ІУ у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон № 2343-ХІІ.

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іиотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положення Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачають.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону № 898-ІУ.

За змістом статті 1 цього Закону № 898-ІУ іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотеко держателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права.

ОСОБА_1 не є та не був кредитором за основним зобов'язанням боржника та не вступав у правовідносини з ПАТ «ОТП Банк», тому не може перебрати на себе права та обов'язки іпотекодавця. Відповідач обтяженого іпотекою майна не придбавав.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги, неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», не давши оцінки тому факту, що відповідач обтяженого іпотекою майна не придбавав та не був стороною у основному зобов'язанні, яке забезпечувалось іпотекою.

Позивач мав право оспорювати правомірність віднесення спірної будівлі до ліквідаційної маси.

Вказані висновки погоджуються з правовою позицією Верховного суду України у справі №6-58цс13 та у постанові №6-201цс14 від 24.12.2014 року.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, як порушення або неправильне застосування норм матеріального права, у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судова колегія, у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 червня 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -