Ухвала суду № 57940359, 24.05.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1332/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

24.05.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

Мурашка С.І.

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвали Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року та від 05 квітня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа-Територіальний сервісний центр МВС в м. Києві, про визнання договору відчуження автомобілю недійсним, скасування реєстрації транспортного засобу і

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Ленінського районного суду міста Кіровоград з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - Територіальний сервісний центр МВС в м. Києві, про визнання договору відчуження автомобілю недійним,скасування реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4

Одночасно з позовом та у березні 2016 року позивач подала заяви, в яких з урахуванням уточнень, просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль LEXUS GX 470, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3, об'єм двигуна 4 664 см куб., заборони ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вчиняти дії щодо відчуження вказаного автомобіля: знімати з реєстраційного обліку, передавати за дорученнями і угодами з іншими особами, виїжджати за межі міста Кіровограда, керувати цим автомобілем, вилучення автомобіля у відповідачів та передачу його їй на зберігання.

Заяви мотивувала тим, що без вжиття заходів забезпечення позову існуватиме очевидна небезпека та заподіяння шкоди її правам, свободам і інтересам як позивача, неможливістю виконання рішення суду.

Ухвалами Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року та 05 квітня 2016 року заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.

У апеляційних скаргах ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвали суду скасувати та постановити нові ухвали, якими відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 і ОСОБА_4, ОСОБА_7, який підтримував доводи апеляційних скарг, заперечення на скарги представника ОСОБА_5, адвоката Смірнової Г.Р., перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року підлягає відхиленню, а апеляційна скарга на ухвалу цього ж суду від 05 квітня 2016 року підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі статтею 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості потрібні для забезпечення позову (ч.2 ст.151 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. ч.1,8 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальним законом не передбачено надання особою, яка подає заяву про забезпечення позову, доказів того, що особа, у якої знаходиться спірне майно, має намір його відчужити.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 зазначеної постанови).

Згідно з п1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п.3 вказаної постанови).

Встановлено, що у заяві від 21 грудня 2015 року про забезпечення позову позивачем зазначені причини, у зв'язку з якими вона вважає потрібним забезпечити позов, а також види забезпечення позову. Зокрема, позивач посилається на те, що у липні 2015 року ОСОБА_6 без її згоди продав (передав) спірний автомобіль, що був придбаний у період шлюбу, ОСОБА_4, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати автомобіля та неможливості виконання рішення суду (а.с.20-22).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача щодо накладення арешту на спірний автомобіль, який знаходиться у користуванні відповідачів, заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження вказаного автомобіля: знімати з реєстраційного обліку, передавати за дорученнями і угодами з іншими особами, виїжджати на спірному автомобілі за межі міста Кіровограда..

Вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають положенням ч.1 ст.152 ЦПК України.

Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

12 квітня 2015 року ОСОБА_5 подала до суду додаткову заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 і ОСОБА_4 керувати спірним автомобілем, вилучення вказаного автомобіля у відповідачів і передачу його їй на зберігання (а.с.56-58).

Задовольняючи додаткову заяву позивача, суд виходив з того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у спосіб зазначений заявником, це може призвести до заподіяння шкоди позивачу та унеможливить виконання можливого рішення суду.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Передаючи позивачу на відповідальне зберігання спірний автомобіль суд першої інстанції не звернув уваги на приписи п.7 ч.1 ст.152 ЦПК України, відповідно до яких, позов може забезпечуватися передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Тобто відповідальними особами, в розумінні вказаної норми закону, можуть бути особи, які не беруть участь у справі, а тому висновок суду щодо визначення такою особою позивача у справі - ОСОБА_5, суперечить вимогам закону.

Крім того, застосування саме такого виду забезпечення позову є фактичним ухваленням судового рішення без розгляду справи по суті.

На думку колегії суддів ухвала Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року у повній мірі забезпечує позовОСОБА_5 і не потребує додаткових видів його забезпечення.

Позивачем в додатковій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено мотивів необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам керувати цим транспортним засобом, тому у суду не було передбачених законом підстав для її задоволення.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала суду від 05 квітня 2016 року постановлена з порушенням вимог закону, а тому підлягає скасуванню.

Згідно приписів п.п. 1,2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 312 ч.1 п.п.1,2, ст.ст.313315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 квітня 2016 року задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 від 12 квітня 2015 року про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 і ОСОБА_4 керувати автомобілем LEXUS GX 470, реєстраційний номер НОМЕР_4, чорного кольору, 2008 року випуску та вилучення вказаного автомобіля і передачу його позивачу відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О.Сукач

Судді В.П.Бубличенко

С.І.Мурашко