Ухвала суду № 57935593, 26.05.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6570/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої - судді Тарасюк К.Е.,

суддів Литвинової І.В., Москаленко К.О.,

при секретарі Костишин Н.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Ткача А.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014100060006788 від 30.11.2014, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, п.9 ч.2 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_2, 30.11.2014 приблизно о 14.00 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_3, по запрошенню останнього, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклого конфлікту, із застосуванням гострого предмету ( ножа), умисно наніс останньому колото-різані поранення з ушкодженням м'яких тканин та м'язів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та сприяли крововтраті.

Того ж дня, приблизно о 14.40 год., ОСОБА_2, з метою приховання вказаного злочину, почав мити підлогу від крові ОСОБА_3, при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання смерті останнього, вирішив його вбити. З цією метою ОСОБА_2 підійшов ззаду до ОСОБА_3 і, використовуючи шнур на оптичному маніпуляторі від комп'юра, став здавлювати шию останнього, тим самим долаючи його волю до опору. Після чого ОСОБА_2, використовуючі гострі предмети умисно наніс множинні удари ним в життєво-важливі органи голови та тулубу ОСОБА_3, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді комбінованої травми: відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонки та в тканину головного мозку, множинних колото-різаних поранень шиї та живота з ушкодженнями внутрішніх органів з розвитком шоку, крововтрати, набряку -набухання головного мозку, - від яких настала смерть ОСОБА_3

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 заявила письмове клопотання про призначення психофізіологічної експертизи на поліграфі обвинуваченого ОСОБА_2 з підстав наявності суттєвих суперечностей між висновком експертизи №66 щодо психолого-психіатричного стану обвинуваченого ОСОБА_2 та фактичними обставинами справи та поясненнями ОСОБА_2, а також наявністю міжнародних норм та певних обставин вважати, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину перебував у неосудному або обмежено осудному стані, викликаному протиправною поведінкою потерпілого, тобто у стані афекту.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор заперечував проти необхідності задоволення вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність і на те, що в судовому засіданні шляхом допиту експертів обставини перебування ОСОБА_2 у стані афекту також були з'ясовані.

Потерпіла ОСОБА_4 про місце, день і час судового засідання повідомлялась належним чином, не з'явилась, суд визнав можливим проведення вказаного судового засідання за її відсутності.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження по суті внесеного клопотання, провівши судове слідство, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду справи суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на стадії досудового розслідування було призначено та проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу №66 від 27.01.2015, за висновками якої ОСОБА_2 у період кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, ознак психічних розладів та психічного захворювання не виявляв, та на даний час не виявляє. ОСОБА_2 за своїм психічним станом застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_2 у період, до якого відноситься кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не виявляв ознак яких-небудь психічних розладів. ОСОБА_2 не виявляє ознаки хронічного алкоголізму та наркоманії та лікування не потребує. ( т.2 а.с. 199-204).

Подане захистом клопотання і перелік питань, який ініціюється перед експертом, фактично є аналогічним тому, яким орган досудового розслідування ініціював перед експертами, що мають відповідний фах, відповідні знання у галузі психології і психіатрії коло питань, необхідних для перевірки факту перебування чи неперебування ОСОБА_2 у стані фізіологічного чи паталогічного афекту на момент подій, які йому інкримінуються як злочин. Відповіді на вказані питання отримані і викладені у вищенаведеному висновку експертизи №66. Посилання захисту на те, що експертами не враховувались положення «міжнародних норм», є безпідставним, оскільки в судовому засіданні допитані за клопотанням захисту експерти ОСОБА_5 (психіатр) та ОСОБА_6 (психолог) підтверджували, що у складеному ними висновку вони використовували Міжнародну кваліфікацію хвороб 10 перегляду (МКХ-10), який захист називає як «міжнародні норми», оскільки жодного іншого тлумачення цьому висловленню захист не навів.

Крім того, захист, не будучи наділеним спеціальними знаннями в галузі психології і психіатрії, в змісті клопотання стверджує про те, що при проведенні на стадії досудового розслідування експертизи експерти допустили «недоліки аналізу психічного стану підекспертного на період до, під час і після вчинення злочину», «недоліки формулювання діагностичного та експертних висновків з відсутності як їх обгрунтування так і доказового розмежування, враховуючи низку загально-методичних підходів», при цьому захист змістовно не вказує, з чого ним зроблені такі висновки і на яких різних методиках, ніж ті, що були використані експертами, грунтуються ці позиції. З тих же підстав є незрозумілими висновки захисту щодо недотримання експертами «меж їх компетенції» при складанні ними висновку, адже під час допиту експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було встановлено, що вони, маючи близько 20-річний експертний стаж складали і надавали висновки по поставленим питанням виключно і з чітким дотриманням меж своєї компетенції.

Крім того, захистом при ініціюванні експертизи не вказане, якій сам експертній установі, акредитованій в державі Україна, він просить призначити експертизу «на поліграфі», а питання, зокрема «чи вчиняв ОСОБА_2 вбивство ОСОБА_4» взагалі перебуває поза межами вирішення експертів, оскільки відноситься до виключної компетенції суду за результатами судового розгляду справи.

З огляду на викладене, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповіді на питання, які захист просить поставити на вирішення експертизи, були фактично надані як під час проведення експертного дослідження №66, так і були предметом додатково з'ясування під час допиту експертів в суді, ухвалою суду від 29.03.2016 в задоволенні клопотання захисту про призначення додаткової комплексної судової психолого-психіатричної експертизи за тими ж питаннями, було відмовлено, а відтак, судом не встановлено доцільності в призначенні психофізіологічної експертизи на поліграфі обвинуваченого ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 94, 242, 332 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні письмового клопотання захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення психофізіологічної експертизи на поліграфі обвинуваченого ОСОБА_2, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя К.Е. Тарасюк

Судді І.В. Литвинова

К.О. Москаленко