Ухвала суду № 57935390, 25.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5167/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1214/16Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк», -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 676 918, 12 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ПАТ «Дельта банк» права власності на неї.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до договору від 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Дельта банк» набув прав вимоги як кредитор щодо боргу ОСОБА_2. Оскільки, ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору від 12.02.2008 року, у нього утворилася заборгованість у розмірі 676 918, 12 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.02.2008 року у розмірі 30682,15 доларів США, що за курсом НБУ складає 676918,12 гривень, з яких 27628 доларів США, що за курсом НБУ складає 609536,62 гривень заборгованості за кредитним договором, 3054,15 доларів США, що за курсом складає 67381,51 гривень заборгованості за відсотками звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34кв.м., житловою площею 18,9 кв.м., власником якого є ОСОБА_2,шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020) права власності на предмет іпотеки вартістю, визначеною відповідно до оцінки предмета іпотеки незалежним суб'єктом оціночної діяльності, складеного на момент проведення державної реєстрації права власності ПАТ «Дельта банк» на зазначене майно.

Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3654 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та упередженим.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (в наступному ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1601/0208/71-013, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35000,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 12.02.2008 року по 12.02.2038 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту № 1601/0208/71-013 від 12.02.2008 року, ОСОБА_2 за договором іпотеки від 12.02.2008 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на договору купівлі-продажу посвідченого 12.02.2008 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. реєстровий номер 833.

Відповідно до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 25.05.2012 року право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «Сведбанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству "Дельта банк".

Далі судом встановлено, що ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. В зв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість за договором № 1601/0208/71-013 у сумі: 30682,15 доларів США що за курсом НБУ складає -676918,12 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 27628 доларів США, що за курсом НБУ складає 609536,62 грн.; сума заборгованості за відсотками 3054,15 доларів США що за курсом НБУ складає 67381,51 грн.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно вимог ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначено у ч. 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахування викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34кв.м., житловою площею 18,9 кв.м.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано зазначив, що необхідно відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки положення вказаного Закону поширюються на спірні правовідносини.

Так, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.

По-перше, апелянт стверджує, що в кредитному договорі не визначено, при яких обставинах, позичальник може отримати кредитні кошти у розмірі 35 000 дол. США та те, що судом не було з'ясовано чи надано кредит позичальнику і чи отримував він кредитні кошти.

Дані твердження апелянта є необґрунтованими, оскільки як представником банку так і ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнано факт отримання останнім грошових коштів через касу банку в гривневому еквіваленті.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Кредит надається Банком у готівковій формі, через касу Банку або у безготівковій формі на підставі заяви Позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_4 в оплату за Договором купівлі-продажу, зазначеному в п. 1.4 цього договору.

По-друге, апелянт вказує, що укладений між банком та ОСОБА_2 кредитний договір є договором про надання фінансової послуги - споживчого кредиту.

Проте, такі твердження не впливають як на законність судового рішення так і на зміст кредитного договору, оскільки при його укладенні ОСОБА_2 погодився з усіма його пунктами та умовами, про що свідчить його підпис.

У відповідності до п. 10.1 Кредитного договору, Позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору Позичальник свідчить, що він до підпиання цього Договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів Банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту в ВАТ «Сведбанк» та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому Договорі.

Пунктом 10.2 Кредитного договору, сторони підтверджують, що текст Договору відображає дійсні наміри Сторін.

Пунктом 10.10 Кредитного договору, сторони цього Договору погодили, що з укладенням цього Договору, Сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які на думку будь-якої з Сторін можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

Пуктом 10.13 Позичальник підтверджує з підписанням цього договору, що перед укладенням Кредитного договору Банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також при укладенні Кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформацї споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, в повному обсязі.

Разом з вказаним, ОСОБА_2 укладений між ним та ВАТ «Сведбанк» кредитний договір № 1601/0208/71-01 від 12.02.2008 року не оспорював.

По-третє, апелянт вважає, що обставини по справі є недоведеними та судом порушено правила оцінки доказів, оскільки судом було відмовлено в задоволенні клопотань відповідача з приводу витребовування додаткових доказів. Так, відповідач в своєму клопотанні просив витребувати в ПАТ «Дельта Банк» копії ліцензій, Дозволу та Додатку до Дозволу НБУ станом на 12.02.2008 року, що надає право ВАТ «Сведбанк» надавати кредити в іноземній валюті та ці ж копії документів станом на 25.05.2012 року, що надає право ПАТ «Дельта Банк» отримувати від ОСОБА_2 долари США.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-У1 "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відповідно до вищевикладеного суд обгрунтовано відмовив відповідачеві в задоволенні клопотання про витребовування вищезазначених документів.

З метою спростування даної інформації до суду апеляційної інстанції позивачем було надано вищезазначені ліцензії та додакти для ознайомлення, що підтверджують правомірність видачі кредитних коштів ВАТ «Сведбанк» в іноземній валюті та право ПАТ «Дельта Банк» здійснювати банківські операції в іноземній валюті.

По-четверте, колегія суддів не вбачає порушень місцевим судом норм процесуального права через не розгляд по суті клопотання відповідача щодо витребування оригіналу графіку погашення процентів за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи міститься його копія, а факт його не підписання чи наявності не ставиться під сумнів.

По-п'яте, не беруться до уваги колегією суддів твердження апелянта, що в кредитному договорі відсутні істотні умови про його ціну та сукупну вартість кредиту та що йому не було надано в письмовій формі інформацію про сукупну вартість кредиту, не вказано наявні форми кредитування з коротким описом відомостей між ними, а також не надано детального розпису сукупної вартості кредиту, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язаннь споживача.

Такі доводи є необгрунтованими та безпідставними, оскільки невід'ємною частиною кредитного договора № 1601/0208/71-013 від 12.02.2008 року є Додаток № 1 до вищезазначеного кредитного договору, де є графік погашення кредиту, в якому зазначена сума платежів, залишок кредиту після сплати чергового платежу та строки погашення. Відповідно до цього, позичальник міг передбачити та й бачив всю сукупну вартість кредиту. В умовах договору, зокрема в пункті 1.3 передбачена відсоткова ставка в розмірі 11,9 % річних.

Пунктом 1.5 Кредитного договору передбачено, що до складу сукупної (загальної-) вартості кредиту для Позичальника (його витрат) у зв'язку з отримання кредиту на умовах цього Договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим Договором процентів, комісій, можливих неустойок, вартість витрат страхування, а також вартість витрат, пов'язаних з укладенням іпотечного договору, передбаченого п. 2.1 цього Договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього, та вартість страхування предмету іпотеки за іпотечним договором відповідно до - 5.1.8 Договору.

Даним пунктом Кредитного договору також повідомлено відповідача, що витрати, пов'язані з укладенням/зміною іпотечного договору, договору страхування предмету іпотеки, сплачуються Позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.

Виходячи з вищевикладеного, та як вже зазначалося, відповідач погодився з усіма істотними умовами договору, йому була надана банком вся необхідна інформація в письмовому вигляді, про що він зазначив в договорі шляхом його підписання, сукупна вартість кредиту та умови його погашення йому також були зрозумілі. Тому доводи апелянта з приводу того, що позичальником не було отримано повної інформації по кредиту та він не міг об'єктивно оцінити умови кредитного договору, а також те, що умвви кредитного договору є несправедливими - є не доведеними та безпідставними.

По-шосте, не суттєвими є доводи апеляційної скарги щодо відсутності первинних документів, а саме меморіальних ордерів (платіжних доручень), якими підтверджуються отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, оскільки в ході розгляду справи ОСОБА_2 не заперечував отримання примірників договорів, укладених між ВАТ «Сведбанк» та ним та часткового погашення кредиту в період з 12.02.2008 року по 30.09.2014 року, та зрештою і отримання самих кредитних коштів.

Також, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості та виписка по особовим рахункам ОСОБА_2, які підтверджують наявність заборгованості перед ПАТ «Дельта Банк».

По-сьоме, безпідставними є твердження апелянта, що наданий ПАТ «Дельта Банк» розрахунок заборгованості є недоведеним, з посиланням на те, що нарахований борг по відсоткам не підтверджений документально курсом НБУ на відповідну дату, оскільки як вбачається, в другій частині розрахунку заборгованості в графі «Курс НБУ за 100 дол. США» визначено курс НБУ по датам (а.с. 108-117 т.1).

Разом з тим, ОСОБА_2 належних та допустимих доказів на спростування даного розрахунку не надав.

По-восьме, апелянт зазначає в своїй апеляційній скарзі, що згідно виписки з Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року ПАТ «Дельта Банк» не надав доказів щодо правомірності підстав звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте в вищезазначеній виписці вказано, що ПАТ «Дельт Банк» також набуває прав вимоги і за іпотекою, яка є предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 106 т. 1).

Окрім того, в матеріалах справи є нотаріально завірена виписка з акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, тому дані твердження відповідача не знаходять свого обґрунтування.

Також, не суттєвими являються доводи апеляційної скарги щодо відсутності у кредитному договорі п. 3.11., виконання якого передбачало надання позичальнику кредиту, оскільки дана обставина жодним чином не вплинула на правовідносини між сторонами щодо отримання кредитних коштів і порядку виконання договору.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи та носять декларативний характер.

Відповідно до ст.ст.58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, заявлені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції клопотання щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення суду, у яких апелянт просить під час розгляду апеляційної скарги та складання повного тексту судового рішення навести в ньому змістовні відповіді на ряд питань, не підлягають до задоволення, оскільки не є доповненням апеляційної скарги та подані поза межами строку на апеляційне оскарження.

Такі клопотання приєднанні до матеріалів справи в якості додаткових пояснень.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення судовою колегією не встановлено, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року відстрочено апелянту сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до ст. 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Оскільки апелянтом не сплачено судовий збір в повній мірі, то сума недоплати підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2569 грн. 40 коп. за реквізитами:

Отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 38019510;

Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

Код банку отримувача: 831019;

Розрахунковий рахунок: 31217206780002;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Код ЄДРПОУ суду 02893077

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді:/підпис/ Обідіна О.І. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____ Панченко О.О.