Рішення № 57934396, 25.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10184/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1547/16Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі", фермерського господарства "Кегичівське", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі" на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 100142,35 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі" на користь держави у відшкодування судових витрат судовий збір в сумі 1001,42 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Кулиничі» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зокрема вказує на те, що суд в основу рішення поклав висновок судового експерта від 21 липня 2015 року, який проведений по кримінальній справі, натомість він суперечить дослідженню оцінювача, проведеного 4 серпня 2015 року, згідно якого матеріальний збиток становить 41344,18 грн., з яким фактично погодився і сам позивач, оскільки отримав згідно даного дослідження страхове відшкодування від страховика. Крім того, автомобіль позивача є фізично знищеним, а відтак порядок відшкодування повинен відповідати положенням ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 червня 2015 року в м. Кременчуці на просп. Полтавський сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керування ОСОБА_2 та автомобіля марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_3. під керуванням ОСОБА_3, який порушив ПДР України.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня, а автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 жовтня 2015 року, який набрав законної сили 28 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначено покарання та стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В ході кримінального провадження, 21 липня 2015 року проведено судову автотоварознавчу експертизу № 07/58/15, згідно до висновків якої вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 складає 212135 грн. 38 коп., вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент ДТП і становить 151752 грн. 01 коп.

На час скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Полтавський хлібокомбінат «Кулиничі» та керував транспортним засобом, що перебував у відповідача в оренді.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом страхування в ПАТ «НАСК «Оранта».

Позивачем не заперечується, що 22 січня та 28 січня 2016 року «ПАТ «НАСК «Оранта» йому було перераховано 10775,48 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю та 40834,18 грн. за шкоду заподіяну майну.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст.ст. 1188, 1192, 1194 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, яка в даному випадку становить 151752 грн.01 коп. та отриманою потерпілим страховою виплатою в розмірі 51609 грн. 66 коп.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як свідчать матеріали справи, висновком експертизи №07/58/15 судової від 21 липня 2015 року вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 складає 212135 грн.3 8 коп. при ринковій вартості самого транспортного засобу на момент ДТП в 151752 грн.01 коп.

Зазначене свідчить, що автомобіль позивача є фізично знищеним, а його ремонт економічно необґрунтованим.

В ході розгляду апеляційної скарги, позивач ОСОБА_2 підтвердив те, що його автомобіль зазнав значних механічних ушкоджень і він був вимушений його продати, з його слів, за 1500 доларів США.

При цьому, сам потерпілий не заперечує, що він отримав від страхової компанії НАСК «Оранта» страхове відшкодування в розмірі 41344 грн.18 коп. згідно до висновків автотоварознавчого дослідження від 04.08.2015 року, яке становить вартість відновлювального ремонту його автомобіля.

Вказані обставини свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_2 самостійно визначився з варіантом страхового відшкодування, погодився з його розміром, визначеним автотоварознавчим дослідженням і не вирішував з страховиком питання відшкодування шкоди внаслідок фізичного знищення належного йому транспортного засобу за правилами ч.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно роз'яснень викладених в п. 15 постанови Пленуму ВССУ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, в даному випадку питання про відшкодування шкоди має вирішуватись згідно до ч.2 ст.30 наведеного Закону.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що власник пошкодженого транспортного засобу, після отримання страхового відшкодування від страховика та відчуження пошкодженого автомобіля, ставить питання про отримання відшкодування за правилами ст. 1194 ЦК України.

Між тим, з висновків експертизи, якими обґрунтовані заявлені вимоги, вбачається, що експертом питання про визначення вартості транспортного засобу після ДТП (залишків), як того вимагають положення ч.2 ст.30 Закону № 1961-IV взагалі не досліджувались, позаяк висновки експертизи містять лише дані про вартість відновлювального ремонту автомобіля на суму 212134 грн.38 коп. та вартість матеріальних збитків, яка дорівнює вартості самого транспортного засобу на момент ДТП.

Зазначене свідчить про неповноту проведеної по кримінальній справі автотоварознавчої експертизи, у зв'язку з чим колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України пропонувала сторонам вирішити питання про проведення по справі додаткової автотоварознавчої експертизи, предметом дослідження якої мало бути визначення вартості залишків транспортного засобу для встановлення розміру відшкодування як різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, в ході апеляційного розгляду позивач відмовився від проведення додаткової автотоварознавчої експертизи, мотивую тим, що розмір визначеного ним відшкодування є значно меншим від реальної вартості пошкодженого автомобіля з оглядку на ріст курсу долару США по відношенню до гривні.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що при проведенні автотоварознавчої експертизи експертом не було визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, не досліджено питання щодо визнання вартості транспортного засобу після ДТП (залишків), зазначене позбавляє можливості колегію суддів визначити розмір відшкодування, пов'язаного з фізичним знищенням транспортного засобу, як того вимагає положення ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності обставин, якими обґрунтовуються заявлені вимоги.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі" задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат "Кулиничі", фермерського господарства "Кегичівське", публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення матеріальної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів.

З оригіналом згідно.

С У Д Д І :