Ухвала суду № 57933332, 23.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3274/14-ц Головуючий у І інстанції Телепенько А.Д.Провадження № 22-ц/780/1722/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Лівінського С.В.,

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області Київської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, який мотивували наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивачі: дружина померлого ОСОБА_2 та його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1. В установлений законом строк позивачі звернулися до нотаріальної контори, кожний з них успадкував по 1/3 частині вказаного житлового будинку. Даний будинок належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про спадщину від 19 вересня 1996 року, яке він отримав після смерті своєї матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Після його смерті спадкова справа не відкривалася, так як на момент смерті не було відомо про будь-яке майно, яке б належало померлому. В той же час на момент смерті ОСОБА_7 його дружина ОСОБА_6 і його син ОСОБА_5 були прописані і проживали з ним, відтак вважається, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, протягом шести місяців від її прийняття не відмовлявся.

Так як на час смерті ОСОБА_7 не було відомо про те, що у його власності знаходився житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, його син ОСОБА_5 за свого життя не звернувся до нотаріальної контори для оформлення свідоцтва на спадщину на нього. Про те, що зазначений будинок належав ОСОБА_7, свідчать нотаріально посвідчений договір забудови, витяг із рішення про закріплення садиби, акт відведення земельної ділянки. Проте оригіналів вказаних документів у позивачів не збереглося.

Зважаючи на наведене, позивачі просили суд встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті його батька ОСОБА_7, визнати за ними в рівних частинах в порядку спадкування право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014року позовні вимоги задоволено.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, особа, яка не приймала участі у справі, - ПАТ «Укртелеком»подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про визнання права власності на гараж по вул. Осіпова, 2 в м.Бровари скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт обґрунтував скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 увійшов спірний гараж. Натомість вказаний гараж був переданий разом із іншим майном Державним комітетом зв'язку та інформації України відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» як внесок до статутного фонду. За таких умов апелянт вважає, що вимога про визнання права власності за позивачами на спірний гараж підлягає залишенню без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

У відповідності до положень ст. 292 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були належним чином доведені сторонами.

Апелянт обґрунтовував свої права на спірний гараж фактом передачі такого гаражу до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» його засновником - Державним комітетом зв'язку та інформації України, в засвідчення чого надав до суду жодним чином не завірену копію переліку майна, переданого до статутного ВАТ «Укртелеком» відповідно до наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 155 від 27.12.1999 року, який (перелік) не містить жодного підпису та відтиску печатки. За таких умов вказаний документ, з точки зору колегії суддів, не може вважатися належним доказом по справі. Не було представлено до суду й доказів з приводу належності спірного майна вказаному комітету до моменту його передачі та наявності у комітету права на розпорядження ним. Факт же замовлення ВАТ «Укртелеком» технічної інвентаризації спірного об'єкту не може вважатися доказом належності йому такого майна, оскільки, як вбачається з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 р., можливість замовлення такої інвентаризації не залежить від наявності у особи права власності на цей об'єкт. Також апелянтом було направлено до апеляційного суду клопотання про витребування доказів, зокрема документів про державну реєстрацію права власності позивачів на домоволодіння, що є предметом спору по даній справі. В той же час, із зазначеного клопотання вбачається, що апелянт просить витребувати документи, що були створені (виготовлені) саме на підставі оскаржуваного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014 року, вже після його ухвалення, відтак вони не можуть мати доказового значення щодо законності вказаного рішення, оскільки є його наслідком, а не передумовою.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про недоведення апелянтом свої прав на спірний об'єкт. Натомість, відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Як вбачається з рішення Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2014 року у справі за позовом ВАТ «Укртелеком» до ОСОБА_7 про визнання права власності на будівлю, ВАТ «Укртелеком» вже висувало вимоги щодо належності йому домоволодіння АДРЕСА_2, однак за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про безпідставність вказаних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

С.В. Лівінський