Ухвала суду № 57933331, 24.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5007/14-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/2646/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 20 24.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Васильківської районної державної нотаріальної контори, Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Іваннікової Ольги Олексіївни, третя особа ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса протиправними,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання дій нотаріуса протиправними, посилаючись на допущення нотаріусом порушень при оформленні спадщини та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності, просила визнати протиправними дії Васильківської районної державної нотаріальної контори при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом Ткаченко О.М., визнати протиправними дії приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Іваннікової О.О. при посвідченні 10 липня 2001 року договору дарування, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Васильківською районною державною нотаріальною конторою Ткаченко О.М. та свідоцтво про право власності, визнати недійсним договір дарування від 10 липня 2001 року.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року та постановити нову ухвалу про відкриття провадження в справі, направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2014 року відкрито провадження в справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 грудня 2015 року, позивач ОСОБА_6 була повідомлена про час і місце розгляду справи 28 січня 2016 року під підпис (а. с. 62 т. 2).

28 січня 2016 року в зв'язку із неявкою позивача судове засідання відкладене на 18 лютого 2016 року (а. с. 80 т. 2).

Судову повістку із повідомленням про час і місце розгляду справи ОСОБА_6 не отримала, оскільки лист повернуто до суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 86 т. 2).

Відтак, позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи 18 лютого 2016 року.

Однак ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду ухвалою від 18 лютого 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що в судові засідання, призначені на 28 січня 2016 року та 18 лютого 2016 року, позивач та його представник повторно не з'явилися, про час та дату розгляду справи позивач повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою, яка зазначена в позовній заяві, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу з відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

Проте з таким висновком суду не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

За змістом вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, повідомленого належним чином, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка.

Установлено, що підставою для залишення заяви без розгляду стали неявки представника позивача в судове засідання на 28 січня 2016 року та 18 лютого 2016.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Відомості про те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи 18 лютого 2016 року, в матеріалах справи відсутні.

Наявний в матеріалах справи лист, повернутий до суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання, не свідчать про виконання судом вимог ч. 6 ст. 74 ЦПК України.

З огляду на відсутність доказів щодо належного повідомлення позивача відповідно до положень ст. 169 ЦПК України, суд першої інстанції був зобов'язаний відкласти розгляд справи та вжити заходів щодо належного повідомлення позивача про час розгляду справи.

Отже встановлений статтями 74 - 76 ЦПК України порядок повідомлення позивача судом першої інстанції не дотриманий.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і за відсутності доказів про належне повідомлення позивача про розгляд справи постановив незаконну і необґрунтовану ухвалу про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

При цьому вимога про постановлення ухвали про відкриття провадження задоволенню не підлягає, оскільки провадження в справі вже відкрите і постановлення таких ухвал відноситься до компетенції суду першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_2 просила повернути їй помилково сплачений судовий збір.

Дійсно, 15 березня 2016 року ОСОБА_2 сплатила судовий збір на рахунок отримувача 32217206780001, код отримувача 820019 в ГУ ДКСУ в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Частиною 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» встановивши, що судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, вирішує питання про повернення помилково сплаченого судового збору.

Таким чином, оскільки апелянтом помилково сплачено судовий збір не за місцем розгляду справи, сума судового збору 275,60 грн. повинна бути їй повернута.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Клопотання про повернення судового збору задовольнити.

Повернути ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 275,60 грн., сплачений за квитанцією № 315 від 15 березня 2016 року на рахунок отримувача 32217206780001, код отримувача 820019 в ГУ ДКСУ в м. Києві.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Фінагєєв В.О.