Рішення № 57933141, 19.05.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/599/16-ц

Провадження № 2/369/1028/16

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Кондратенко М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 22 жовтня 2005 року було зареєстровано шлюб між нею і ОСОБА_2. Спочатку сімейні відносини у неї з чоловіком складались добре, проте згодом він почав зловживати спиртними напоями. З кожним роком ситуація погіршувалась, і періоди, коли її чоловік не зловживав спиртними напоями, ставали все менш тривалими. В стані алкогольного сп»яніння її чоловік поводив себе неадекватно та агресивно, кричав, погрожував, міг поламати меблі в квартирі. В такі періоди вини вимушена була тимчасово переїжджати до своєї сестри, оскільки боялась залишатись з ним в одній квартирі. В період її вагітності її чоловік продовжував зловживати спиртними напоями, перед самими пологами він з»явився в стані сильного алкогольного сп»яніння та почав кричати на неї, і вона вимушена була їхати до сестри.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина ОСОБА_3. Вона мала сподівання, що після народження сина її чоловік не буде вживати алкогольні напої, проте її сподівання виявились марними.

З травня по вересень 2015 року він весь час вживав спиртні напої, в зв»язку із чим вона з дитиною практично не жила в своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вона їздила з дитиною до своєї матері, жила у сестри і певний час перебувала з дитиною в лікувальному закладі.

Починаючи з травня 2015 року, фактично шлюбні стосунки між нею і її чоловіком припинились, весь цей період часу вони разом не проживали, спільного господарств не вели. В зв»язку з цим позивачка вважала, що збереження шлюбу і сім»ї є неможливим.

Однак, восени її чоловік вмовив її спробувати зберегти шлюб і обіцяв, що покине вживати спиртні напої, і тому вона з дитиною повернулась додому. Через два дні він знову почав випивати, поводив себе агресивно, скандалив. Вона з дитиною були вимушені ночувати в готелі, а чоловік деякий час не впускав її з сином до її ж квартири.

В зв»язку з цим позивачка зазначала, що примирення її з чоловіком та збереження їхнього шлюбу є неможливим, та суперечить інтересам їхнього сина, який потребує постійного догляду та лікування. Постійні запої її чоловіка вкрай негативно впливають на їхнього сина, і вона боїться, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, може його скривдити.

Також позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу вона просила суд залишити їй прізвище ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1, і ОСОБА_2, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 05 жовтня 2005 року, актовий запис № 1965.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 22 жовтня 2005 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1. За час перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. В 2012 році вони придбали житло, а саме квартиру № АДРЕСА_1 за 400 000 грн..

Позивач ОСОБА_2 зазначав, що після народження їхнього сина він вимушений проживати у своїх друзів, оскільки ОСОБА_1 не допускає його до їхнього спільного житла і навіть не віддає його особисті речі, і при цьому є агресивною по відношенню до нього. Для нього сім»я є не просто звичайним словом, а має велике значення, оскільки він намагався будь за що зберегти її і повністю матеріально утримував, тобто всі свої зароблені кошти повністю він вносив до сімейного бюджету.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме квартиру № АДРЕСА_1 в рівних частках між ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 позов підтримала і просила його задовольнити, зустрічний позов не визнала і заперечувала проти його задоволення.

У судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_5 і його представник позов ОСОБА_1 визнали і не заперечували проти його задоволення, зустрічний позов підтримали і просили його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, показання свідків, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 22 жовтня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції від 14 листопада 2005 року. Позивач ОСОБА_1 зазначала, що сімейне життя між нею і ОСОБА_2 не склалось, і починаючи з травня 2015 року фактично шлюбні стосунки між нею і ОСОБА_2 припинились. Як вказувала ОСОБА_1, вона з чоловіком разом не проживають, спільного господарства не ведуть та не підтримують шлюбно-сімейних відносин. Їх спільні намагання зберегти шлюб і сім»ю позитивного результату не дали, в зв»язку з чим вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу між нею і ОСОБА_2. Різні погляди на життя, його цінності, в тому числі і на сім»ю, зумовили припинення між ними бажання продовжувати сімейне життя і подальше спільне проживання. Збереження шлюбу і їхнє спільне життя суперечить не лише її інтересам, а й інтересам їхньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею, своєю матір»ю ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав та не заперечував проти його задоволення і також вважав неможливим збереження шлюбу і сім»ї.

Сторони вважали недоцільним надання судом строку для їхнього примирення.

Згідно вимог ст. 112 Сімейного кодексу України суд з»ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв»язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки протягом тривалого часу-з травня 2015 року сторони фактично разом не проживають, спільного господарства не ведуть і не підтримують шлюбно-сімейних відносин, намагання в подальшому сторін у справі зберегти шлюб і сім»ю позитивного результату не дали, шлюб носить формальний характер, і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача і відповідача та їхньої дитини, і тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Після розірвання шлюбу суд залишає прізвище позивачу ОСОБА_1-ОСОБА_1, що відповідає вимогам ст. 113 Сімейного кодексу України.

Згідно вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно вимог ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За вимогами ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень. Згідно з положеннями вказаної ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 між ОСОБА_6, як продавцем, і ОСОБА_1, як покупцем, 25 квітня 2013 року був укладений Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов п. 1 якого за цим договором продавець продав квартиру № АДРЕСА_1, у власність покупця, а покупець прийняв відчужувану квартиру у власність і сплатив за неї грошову суму, визначену цим договором. Вказана квартира складається з однієї житлової кімнати загальною площею 57,3 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м..

Згідно умов п. 3 вказаного Договору купівлі-продажу квартири за домовленістю сторін цей продаж вчинено за 280 000 грн. і вказану суму грошей продавець отримав від покупця повністю до підписання даного договору. Підписами на договорі сторони підтверджують факт повного розрахунку.

Відповідно до умов п. 6 зазначеного договору купівлі-продажу квартири цей договір укладається за згодою дружини продавця, яка викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Федотовою О.В. 11 квітня 2012 року за реєстровим № 1577, та за згодою чоловіка покупця, яка викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В., 25 квітня 2013 року за реєстровим № 1466 і долучені до примірника цього договору, що залишається в справах приватного нотаріуса.

В поданих суду запереченнях на зустрічний позов позивач (відповідач за зустрічний позов) ОСОБА_1 зазначала, що на придбання спірної квартири нею витрачались її особисті кошти, які не були спільною сумісною власністю подружжя. Її чоловік ОСОБА_2 навмисно не повідомив суд, що для придбання квартири вона вимушена була продати свою квартиру в м. Чернівці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2011 року, яку було придбано до шлюбу-25 серпня 1999 року, і вказана квартира не була спільною сумісною власністю подружжя, і кошти, які отримані в результаті такої купівлі-продажу, були її особистими коштами і їх було витрачено на купівлю квартири АДРЕСА_1, яку в даний час ОСОБА_2 просив поділити в рівних частках.

Крім того, як зазначала ОСОБА_1 в своїх запереченнях на зустрічний позов, на купівлю-продаж спірної квартири, про поділ якої просив її чоловік ОСОБА_2, було витрачено її особисті кошти в розмірі 39 000 доларів США (в дану суму входять кошти, отримані від купівлі-продажу її особистої квартири в м. Чернівці), і дані грошові кошти містились на рахунках її матері ОСОБА_8, що підтверджується випискою з особового рахунку від 21 березня 2016 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд при винесенні рішення врахувати, що на придбання квартири АДРЕСА_1 було витрачено її особисті грошові кошти.

В послідуючому представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні 19 травня 2016 року надала суду копію боргової розписки від 31 грудня 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_1 цією розпискою підтверджувала, що 24 вересня 2011 року отримала позику від своєї матері ОСОБА_8, а саме грошові кошти в сумі 32611,82 доларів США, що на дату їх отримання по курсу НБУ становить 797,37 грн. за 100 доларів США, що еквівалентно 260 036,87 грн.; 10 000 Євро, що на дату їх отримання по курсу НБУ (1072,3032 грн. за 100 Євро), що еквівалентно 107 230,32 грн.. В розписці зазначено, що дані кошти позичаються їй особисто для придбання квартири АДРЕСА_1, і що вона зобов»язується повернути суму позики протягом місяця з моменту отримання вимоги про повернення боргу.

Суду надана була і друга копія розписки від 31 грудня 2011 року, в якій зазначено, що вона, ОСОБА_1, цією розпискою підтвердила, що 24 вересня 2011 року вона отримала від її матері ОСОБА_8, повну суму коштів, виручених від продажу її квартири № АДРЕСА_2, а саме 6388,18 доларів США, що по курсу НБУ на дату укладання договору купівлі-продажу (19 лютого 2011 року) еквівалентно 50 733 грн..

Слід зазначити, що про вказані копії розписок і їх надання суду представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 повідомлено і надано суду лише після дачі пояснень сторонами у справі. З невідомих причин оригінали вказаних копій розписок для огляду представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 суду не надавались.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка доводиться рідною сестрою позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1, суду надала свідчення, що грошові кошти на спірну квартиру привозили батьки ОСОБА_1. Квартиру в м. Чернівці особисто продавала їхня з сестрою мати ОСОБА_8, яка й особисто їх привозила до м. Києва. Мати ОСОБА_8 бажала, щоб квартира в с. Софіївська Борщагівка була оформлена на неї, однак ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були проти цього, і тому була написана розписка, що мати позичила ОСОБА_1 грошові кошти.

Однак, свідок зазначала, що письмові розписки від 31 грудня 2011 року були написані після передачі грошових коштів. Текст розписок придумувала сама свідок ОСОБА_9, яка вказала, що у вересні 2011 року була куплена спірна квартира, а розписки писались ОСОБА_1 під диктування її сестри, свідка у справі ОСОБА_9, у грудні 2011 року. Як вказала свідок, розписки її сестра писала за спільним наполяганням її, свідка у справі ОСОБА_9, і їхньої матері ОСОБА_8. Свідок ОСОБА_9 також вказала суду, що грошові кошти в розмірі 10 000 Євро були повернуті, але ким, не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка доводиться матір»ю позивачці (відповідачці за зустрічним позовом) ОСОБА_1, суду надала свідчення, що вона привозила грошові кошти на купівлю спірної квартири у вересні 2011 року в розмірі 39 000 доларів США і 10000 Євро в м. Київ, в помешкання ОСОБА_2 і ОСОБА_1, де вони проживали разом у гуртожитку. Свідок ОСОБА_8 зазначала, що вказані грошові кошти вона привозила для своїх дітей, а саме зятя ОСОБА_2 і дочки ОСОБА_1 на придбання ними квартири. Свідок вказувала, що вказаними грошовими коштами від продажу квартири в м. Чернівці розпорядилась вона сама і внесла їх на депозитний рахунок на своє ім»я, а пізніше ці грошові кошти зняла і привезла їх дітям на купівлю спірної квартири. Свідок ОСОБА_8 в наданих суду показаннях стверджувала, що її дочка ОСОБА_1 категорично відмовлялась, щоб придбана квартира в с. Софііївська Борщагівка була оформлена на своє ім»я, а наполягала, щоб квартира була оформлена на її чоловіка ОСОБА_2. В послідуючому договір купівлі-продажу був укладений на ім»я ОСОБА_1. Щодо вказаних копій розписок, то свідок ОСОБА_8 підтвердила, що тексти вказаних розписок були написані ОСОБА_1 під диктування її сестри ОСОБА_1 Складались вказані розписки у відсутності ОСОБА_2 і про них він нічого не знав. Свідок ОСОБА_8 вказувала, що одна розписка складена була на 7000 доларів США, друга-на 32000 доларів США, а на 10 000 Євро не писалась розписка (хоча в копії розписки вказані ці кошти-10000 Євро). Свідок ОСОБА_8 вказувала, що всі грошові кошти вона давала своїм дітям-дочці ОСОБА_1 і зятю ОСОБА_2 на купівлю для них спірної квартири. Як зазначала свідок ОСОБА_8, грошові кошти в розмірі 10 000 Євро ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом їх свідку повернули, а 32 000 доларів США і 7000 доларів США залишились неповернутими свідку.

В судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 не заперечував, що свідок ОСОБА_8, яка є матір»ю ОСОБА_1, давала йому і його дружині ОСОБА_1, як подружжю, грошові кошти на придбання спірної квартири, і 10 000 Євро він повернув ОСОБА_8.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, показання свідків в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про те, що на придбання спірної квартири витрачались її особисті грошові кошти, які не були спільною сумісною власністю подружжя, є необгрунтованими, оскільки спростовуються самими ж показаннями свідків, які вказували, що грошові кошти, про які вказувала ОСОБА_1, надавались їм, як подружжю, матір»ю ОСОБА_1 ОСОБА_10.

Посилання також позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 на ту обставину, що для придбання спірної квартири вона вимушена була продати свою квартиру в м. Чернівці 19 лютого 2011 року, що також свідчить про те, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, суд вважає також необгрунтованими, оскільки спростовуються показаннями свідків, письмовими доказами і поясненнями сторін, які підтвердили, що грошовими коштами від продажу квартири в м. Чернівці за згодою ОСОБА_1 розпорядилась її мати ОСОБА_10, яка внесла вказані кошти в АТ «УкрСиббанк» на депозитний рахунок, який відкритий був на її ім»я, і в послідуючому вказані грошові кошти привозила ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на придбання ними спірної квартири, та давала їх подружжю від свого імені.

Доводи позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1, що суд має відступити від засади рівності часток у відповідності до ст. 70 СК України у зв»язку з тим, що з нею проживає їхня спільна дитина ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки суду не надано належних доказів в їх обгрунтування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 права власності за кожним по ? частині квартири АДРЕСА_1, як майно, набуте подружжям під час шлюбу, що підлягає поділу між ними в рівних частках, а тому зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 60, 70, 110-114 Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України, п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції 14 листопада 2005 року, актовий запис за № 1965.

Залишити прізвище позивачу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу «ОСОБА_1».

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л. М.