Постанова № 57931898, 26.05.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5616/15-а Провадження № 2-а/0274/14/16

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.16 р., 14:00м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретарів судового засідання Жмурко В.І., Бондарчук Н.О.,

розглянувши адміністративну справу за позовомОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2,до1) Міністерства оборони України, представником якого є Літвін Сергій Миколайович, 2) Державної казначейської служби України, представником якого є Яницька Марія Валентинівна,третя особа:Житомирський обласний військовий комісаріат,провизнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви від 28.03.2016 р., яка була прийнята Судом до розгляду, просить визнати незаконними дії Міністерства оборони України з відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стягнути на його користь з Міністерства оборони України 243 600,00 грн. одноразової грошової допомоги по інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, зобов'язати Державну казначейську службу України виплатити йому з рахунку Міністерства оборони України стягнуті кошти у розмірі 243 600,00 грн. (а. с. 72 - 73, 74).

Міністерство оборони України проти позову заперечило, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не довів обставини, яка має значення для визначення йому розміру одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, а саме - дату встановлення йому інвалідності, документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, не надходили, а відтак воно рішення по суті не приймало (а. с. 25 - 28).

Державна казначейська служба України проти задоволення позову в частині вимоги щодо неї заперечила, посилаючись на те, що вона є неналежним відповідачем, будь-які неправомірні дії або бездіяльність з її боку щодо ОСОБА_1 не вчинялись (а. с. 34 - 35).

Від Житомирського обласного військового комісаріату заяви про визнання позову або заперечень проти позову не надходило.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 05.11.1972 р. по 21.09.1992 р., при цьому з 01.1980 р. по 7.1981 р. - учасник бойових дій у Республіці Афганістан, де що підтверджується довідками від 06.02.2014 р. № 1/140 та № 4/23 Бердичівського об'єднаного військового комісаріату Житомирської області (а. с. 10).

З 06.12.2013 р. ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою від 05.02.2014 р. до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а. с. 54).

З 10.08.2015 р. ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою від 04.09.2015 р. до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а. с. 53).

Зазначене спростовує наведене у запереченнях Міністерства оборони України твердження про те, що ОСОБА_1 не довів дату встановлення йому інвалідності.

ОСОБА_1 29.09.2015 р. звернувся до Бердичівського об'єднаного військового комісаріату Житомирської області з заявою від 29.09.2015 р., до якої додав певні документи, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності через поранення, контузію та захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 48 - 58).

Вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Департаментом фінансів Міністерства оборони України, який прийшов до висновку, що дія статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка набрала чинності 01.01.2007 р., та прийнята на її виконання постанова від 28.05.2008 р. № 499 Кабінету Міністрів України поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після цієї дати або продовжують проходити військову службу, тобто на ОСОБА_1, якого було звільнено з військової служби до 01.01.2007 р., не поширюється, що підтверджується листом від 21.10.2015 р. № 248/3/6/2837 Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а. с. 60).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як було встановлено Судом раніше, ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності після звільненні з військової служби - 10.08.2015 р., інвалідність встановлено у зв'язку пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто в період проходження зазначеної служби.

Таким чином ОСОБА_1 має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, а твердження Департаменту фінансів Міністерства оборони України у листі від 21.10.2015 р. № 248/3/6/2837 про те, що дія статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є необґрунтованим.

Цей висновок Суду зроблено з урахуванням висновків Верховного Суду України, які містяться у постанові від 18.11.2014 р. у справі № 21-446а14 та у постанові від 21.04.2015 р. у справі № 21-135а15.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що дії Міністерства оборони України (в особі Департаменту фінансів) з відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є протиправними, тобто позов ОСОБА_1 в частині визнання цих дій протиправними підлягає задоволенню.

Разом з тим, позов ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення на його користь з Міністерства оброни України 243 600,00 грн. одноразової грошової допомоги підлягає задоволенню частково, зважаючи на зміст статей 16, 16-2 та 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р № 499 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530, а саме - шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання призначення ти виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскілки це питання внаслідок дій Департаменту фінансів Міністерства оборони України, які раніше визнані Судом протиправними, безпосередньо Міністерством оборони України не розглядалось.

Щодо позову ОСОБА_1 в частині вимоги про зобов'язання Державної казначейської служби України виплатити йому з рахунку Міністерства оборони України стягнуті кошти у розмірі 243 600,00 грн., то ця частина позову задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, як випливає з попереднього абзацу, ОСОБА_1 фактично відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення на його користь з Міністерства оброни України 243 600,00 грн. одноразової грошової допомоги, а по-друге, ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів та Судом не встановлено, що між ним (ОСОБА_1) та Державною казначейською службою України існує спір з приводу правовідносин, які розглядаються, і що та вчиняла щодо нього будь-які неправомірні дії або бездіяльність у цих правовідносинах.

Керуючись статтями 6, 9 - 11, 15, 17 - 20, 69 - 71, 79, 87, 94, 158 - 163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Міністерства оборони України (в особі Департаменту фінансів) з відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", протиправними.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання призначення ти виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Роз'яснити, що:

- постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї, якщо таку скаргу не було подано;

- у разі подання на постанову апеляційної скарги вона, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження;

- апеляційна скарга на постанову може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, з одночасним надсиланням копії цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Корбут