Рішення № 57930704, 12.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа № 911/1066/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства “Єврофлекс”, м. Львів

до дочірнього підприємства “Аромат”, Київська обл., м. Сквира

про стягнення 213481,22 гривень

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, приватне підприємство “Єврофлекс” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства “Аромат” про стягнення 213 481,22 гривень за договором поставки №08/01/73 від 08.01.2014, з яких 166 728,88 гривень основного боргу, 37 219,37 гривень пені, 2 488,26 гривень 3% річних, 7 044,71 гривень інфляційних втрат, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленого товару.

Розгляд справи відкладався.

Позивач та відповідач в судове засідання 07.04.2016 року не з’явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез’явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між приватним підприємством «Єврофлекс» (постачальник) та дочірнім підприємством “Аромат” (покупець) було укладено договір поставки №08/01/73, за умовами якого постачальник зобов’язується поставляти у зумовлені даним договором терміни пакувальний матеріал з зображенням дизайн-макетів (товар), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару – зазначаються у специфікації на кожну партію товару, яка є невід’ємною частиною даного договору. Дана специфікація підписується сторонами договору протягом 5 календарних днів після отримання постачальником замовлення на виготовлення товару від покупця. Загальна сума по договору складається з суми вартостей товару, що поставляється згідно із специфікаціями до договору протягом терміну його дії (п. 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору покупець здійснює оплату за товар в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 (тридцять п’ять) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ м. Київ, вул. Ак. Білецького, 34- 4-й холодокомбінат (згідно умов Інкотермс) та у терміни вказаних в специфікації (п. 5.1. договору).

Згідно до п. 6.1. договору товар по кількості та якості проводиться згідно накладних та показників якості, вказаних в ГОСТах та інші нормативно-технічній документації.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 241 728,90 гривень, що підтверджується видатковими накладними: видаткова накладна № PH-0000791 від 08.12.2014 на суму 88 281,79 гривень; видаткова накладна № PH-0000008 від 12.01.2015 на суму 82 099,28 гривень; видаткова накладна № PH-0000046 від 02.02.2015 на суму 16 970,15 гривень; видаткова накладна № PH-0000167 від 30.03.2015 на суму 54 377,68 гривень, які підписані відповідачем та скріплені печаткою без будь-яких заперечень, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідач оплату товару за договором здійснив лише частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 166 728,88 гривень.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляну на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором поставки № 08/01/73 про від 08.01.2014, як і заперечень проти позовних вимог, суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 08/01/73 про від 08.01.2014, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 166 728,88 гривень, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 37 219,37 гривень пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладені норми закону, позивачем у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати товару нараховано 37 219,37 гривень пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 37 219,37 гривень, які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати наданих послуг за договором, вимога позивача про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню частково в розмірі 7 002,61 гривень інфляційних втрат, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині інфляційних втрат слід відмовити.

Позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 2 488,26 гривень, які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого товару за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 166 728,88 гривень основного боргу, 2 488,26 гривень 3% річних, 7 002,61 гривень інфляційних втрат, 37 219,37 гривень пені.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Аромат» (09000, Київська обл., м. Сквира, Сквирський район, вул. Рози Люксембург, 14, код 26438113) на користь приватного підприємства «Єврофлекс» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 22, код 30338348) – 166 728 (сто шістдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 88 коп. основного боргу, 37 219 (тридцять сім тисяч двісті дев’ятнадцять) гривень 37 коп. пені, 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 26 коп. 3% річних, 7 002 (сім тисяч дві) гривні 61 коп. інфляційних втрат, 3 201 (три тисячі двісті один) гривень 59 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.05.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник