Постанова № 579291, 11.04.2007, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" квітня 2007 р. Справа №3/1003-А

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі,

м. Хмельницький

до фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 230,82 грн.

Суддя О.Д. Вибодовський Секретар судового засідання Марценюк А.В.

Представники сторін:

Від позивача: Ткачук С.П. -представник за довіреністю № 4745-2/07 від 20.12. 2006 р.

Від відповідача: ОСОБА_2. - представник за дорученням від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 230,82 грн.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, вказуючи, що вони підтверджені наявними у справі матеріалами. А саме, зазначив, що Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" не встановлено фіксованого pозмірy страхових внесків для oci6, які обрали особливий спосіб оподаткування, і цей розмір не міг бути визначений ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік". Відповідно до ст.5 вищезазначеного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в частині, що не суперечить цьому Закону. Тому ст.45 ЗУ„Про Державний бюджет України на 2005 piк", якою зобов'язано фізичних oci6 - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий cnoci6 оподаткування, сплачувати страхові внески до ПФУ у фіксованому poзміpi, але не менше

мінімального страхового внеску, який визначається згідно з ст.1 Закону як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (в першому кварталі 2005 року це було 262Х0,32=83,84 грн.), не визначила фіксованого розміру страхового внеску i порядку його обрахування, а він був розрахований відповідно до Закону. Так як фіксований розмір внеску не встановлено окремим законом, на що вказує відповідач у своєму відзиві, то позивач просить суд стягнути розмір мінімального страхового внеску, за який iншi внески не можуть бути меншими.

Відповідно до ст.45 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік" внесені зміни від 25.03.2005 року,які набули чинності з 31.03.05 р., якими скасовано для „спрощенців" обов'язок оплати страхоих внесків до ПФУ в poзміpi не менше мінімального страхового внеску, тому сума позову розрахована тільки за період: січень, лютий та 30 днів березня 2005 року. Як вважає позивач,

застосувати в даному випадку ст. 58 Конституції України, на яку наголошує відповідач, i якою передбачено, що нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, не можна, оскільки ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановив обов'язок, а не відповідальність.

Також позивач зазначив, що відповідно до п.4 Прикшцевих положень ЗУ „Про внесения змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 року сплата та зарахування до бюджету i державних цільових фондів сум єдиного та фіксованого податку для суб'єктів малого підприємництва зддійснюється у

порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2005 року. Тому управління ПФУ в Хмельницькому районі ПП ОСОБА_1. зарахувало страхові внески, оплачені в складі фіксованого податку (10% від податку), i визначило ціну позову таким чином 83,84+83,84+81,14-180*10%=230,82 грн. (де 83,84

грн. внески за січень i лютий, 81,14 грн. внески за 30 днів березня, 180 грн. сума фіксованого податку за 3 місяці).

Норми ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України...протягом 2004 року - 1-го кварталу 2005 року", як вважає позивач, управлінням не порушено, оскільки до відповідача не застосовувалися пеня та штрафні санкції, а 230,82 грн. це заборгованість тільки по страхових внесках.

В підтвердження позовних вимог подав копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які подавались відповідачем до Пенсійного фонду України , картки особового рахунку платника за вказаний період та розрахунок ціни позову.

Представник відповідачав судовому засіданні подав заперечення на відзив позивача. В якому просить позов позивача залишити без розгляду, мотивуючи тим, що п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IVпередбачено, що на період дії законодавчих актів з питань особливого оподаткування суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали

особливий спосіб оподаткування, сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, який поки що, не встановлено,

Відповідно до п.17.ст.14 Закону України „Про систему оподаткування”, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів оподаткування.

Як стверджує відповідач ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та розміри передбачені

Законом України „Про збір на обов'язкове страхування" для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

П.1ч.8 Розділу XV Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058- IV встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Визначення осіб які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинно здійснюватися на підставі положень Закону України „ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" , з урахуванням положень Указу Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Відповідач зазначив, що він є платником фіксованого податку , спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою фіксованого податку. Згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р„ платники

фіксованого податку звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п.15 Глави XV Закону України „ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

У відзиві відповідачем зазначено, що Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не є нормативно - правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку, Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV не є нормативно - правовим актом, який регулює порядок визначення осіб які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цей закон не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування. Указ президента України „ про спрощену систему оподаткування , обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва „ не суперечить положенням Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На думку відповідача, поки Закон "Про пенсійне страхування" стосовно ставок страхових внесків посилається на Закон України „ Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” внески на пенсійне страхування спрощенці сплачувати не зобов'язані.

Як стверджує відповідач, згідно ст.1 Закону України Закону України від 16.03.2006р. № 3583- IV „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1-го кварталу 2005 року” суми внесків до Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно чинним законодавством України протягом 2004 року -1-го кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час закону України ”Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року № 2285- IV, не можна вважати заборгованістю.

Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :

Фізична особа -ОСОБА_1 АДРЕСА_1 зареєстрований як приватний підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від ІНФОРМАЦІЯ_2. і згідно до ст.ст. 11, 15 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідача станом на ІНФОРМАЦІЯ_3., утворилася заборгованість по страховим внескам на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 230,82 грн.

Вказана заборгованість підтверджується поданими позивачем розрахунком суми заборгованості відповідача на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданими відповідачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті до Фонду, а також картками особового рахунку платника за вказаний період.

У відповідності до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу НОМЕР_1, яка отримана відповідачем та не оскаржувалася ним, що підтверджується корінцем даної вимоги.

Оскільки заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 230,82 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі -Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6 п. 2 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Нормами ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Судом приймається до уваги те, що відповідачем у поданих розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначено розміри внесків та в установленому законом порядку вимоги про сплату заборгованості не оскаржувались та не скасовані. Доказів про сплату заборгованості в сумі 230,82 грн. суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі, м. Хмельницький до фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 230,82 грн. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 інд. код НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі, (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2, р/р 25603301825 у ВАТ „Державний ощадний банк” м. Хмельницький, МФО 315784, код 14149786) заборгованість по страхових внесках в розмірі 230,82 грн. ( двісті тридцять гривень 82 коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.