Рішення № 57928438, 25.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2016 р.

Справа № 926/378/16

За позовом публічного акціонерного товариства “Державна продовольча – зернова корпорація України”, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Сварог -Буковина”, с.Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Дутка В.В.

представники сторін: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство “Державна продовольча – зернова корпорація України” звернулася до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сварог -Буковина” про зобов’язання вчинити дії з відвантаження зерна пшениці 3 класу в кількості 1910,700 тон.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з відвантаження зерна пшениці відповідно до умов договору складського зберігання зерна від 14.07.2015р. №14/07-15/СБ.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.03.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.03.2016р.

Відповідач у відзиві від 15.03.2016р. просить відмовити у задоволенні позову з огляду на ухилення позивача від виконання зобов’язань з оплати послуг із зберігання зерна. Відтак, відповідач згідно умов п.7.2. Договору має право на притримування продукції поклажодавця до повної сплати наданих послуг.

Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою від 26.04.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 19.05.2016р.

У судовому засіданні 19.05.2016р. оголошувалась перерва до 25.05.2016р.

24.05.2016р. через відділ діловодства суду надійшли клопотання сторін про розгляд справи без участі їх представників.

Представники сторін у судове засідання 25.05.2016р. не з’явилися, що не перешкоджає розгляду спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

14 липня 2015р. товариство з обмеженою відповідальністю “Сварог -Буковина” (Зерновий склад) та публічне акціонерне товариство “Державна продовольча – зернова корпорація України” (Поклажодавець) уклали Договір №14/07-15/СБ складського зберігання зерна.

Відповідно до умов п.1.1 Договору Зерновий склад зобов'язується прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане Поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а Поклажодавець зобов’язується оплатити надані послуги згідно даного, Договору. Місце зберігання зерна: Чернівецька область, Сокирянський район, ст. Васкауци, вул. Залізнична, 5.

Асортимент та кількість зерна вказується у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.3.Договору).

Згідно п.1.4.Договору документом підтверджуючим кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні на Зерновому складі є складська квитанція на приймання зерна згідно Наказу Міністерства Аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198.

Сторони в п.2.2. домовилися, що Зерно передається на зберігання Зерновому складу на період вказаний у Додатку №1 до даного Договору. У додатку №1 сторони встановили строк зберігання пшениці до 31 грудня 2015р.

Згідно п.9.1. Договору, із змінами внесеними додаткової угодою №1 від 14.07.2015р., Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01 липня 2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному Договору.

Виходячи з умов договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

У відповідності до ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Частиною 1 ст. 961 ЦК України передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Як вбачається зі ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон), зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст. 37 Закону зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна.

Згідно зі ст. 43 Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов п.1.4 Договору Поклажодавець передав Зерновому складу зерно пшениці в кількості 8750,000 тон, що підтверджується складськими квитанціями від 15.07.2015р. №320, від 17.07.2015р. №№ 322, 324, від 22.07.2015р. №№334, 335, 337.

На виконання умов Договору Зерновий склад виставив рахунок на оплату №36 від 31.07.2015р. за зберігання пшениці в кількості 119500 тон, а Поклажодавець сплатив 118305,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9659 від 04.08.2015р.

За відвантаження Поклажодавцю пшениці в кількості 3000 тон останній сплатив Зерновому складу 240 000,00 грн., згідно платіжного доручення №9661 від 04.08.2015р.

З 05.08.2015р. по 07.10.2015р. позивачу відвантажено 3074,3 тон зерна пшениці, що підтверджено накладними №№37795176, 37795192, 37832086, 37825908, 37818903, 37818937, 37808615, 38338174, 38342184, 38351649, 38357059, 38369153, 38369179, 38375994, 38379368.

На підставі рахунку на оплату №47 від 31.08.2015р. за зберігання та зважуваня пшениці Поклажодавець сплатив 239 510,37 грн.,

Згідно рахунку на оплату №52 від 11.09.2015р. вартість послуг за відвантаження 5600 тон пшениці становила 448000,00 грн., за визначення показників безпеки та ГМО в пшениці кількістю 8750 тон – 61250,00 грн., всього з ПДВ 509 250,00 грн. Позивач оплатив рахунок №52 частково: за відвантаження пшениці сплатив 440 000,00 грн. (фактично за 5500 тон пшениці), що підтверджується платіжним дорученням №13748 від 28.09.2015р.

З 29.09.2015р. по 07.10.2015р. позивачу відвантажено 3765 тон зерна пшениці, що підтверджено накладними №№38529673, 38562583, 38562559, 38562534, 38566246, 38577029, 38576997, 38580411, 38590626, 38590634, 3810176, 38615795, 38615811, 38636239, 38636213, 38645594.

Таким чином, відповідач прийняв на зберігання 8750 тон пшениці, відвантажив позивачу (3074,3+3765) 6839,3 тон , що підтверджено також підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт №361 від 31.08.2015р., №422 від 30.09.2015р., №442 від 22.10.2015р. Залишок зерна пшениці на складі відповідача станом на 08.10.2015р. становить 1910,7 тон., що підтверджується актом звірки по зерну за період з 01.07.2015р. по 01.12.2015р. та не спростовується сторонами.

Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, внаслідок порушення відповідачем його зобов'язання в частині повернення позивачеві зерна пшениці 3-го класу в кількості 1910,700 тон після звернення з письмовою вимогою про повернення зерна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 17.09.2015р. повідомив позивача, що з 21.09.2015р. елеватор тимчасово припиняє завантаження вагонів. Виходячи з цього просив попередити перевізника не планувати електронні заявки на залізницю.

Листом відповідача від 09.10.2015р. повідомлено позивача, що з 08.10.2015р. по елеватору ТОВ “Сварог-Буковина” вийшов з ладу редуктор, що задіяний по елеватору при відвантаженні зерна у вагони, заміна буде здійснена в місячний термін. При цьому запропоновано позивачу відвантажити зерно на автотранспорт.

Листом позивача від 09.10.2015р. повідомлено відповідача про не погодження актів виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2015р. №29, від 30.09.2015р. №30, оскільки позивач не замовляв послуги з визначення показників безпеки та ГМО.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 17.11.2015р. №17/11-60 про відвантаження пшениці 3 класу в кількості 1910 тон (відвантаження: залізничний транспорт, експедитор: ТОВ “Укрзернотранс-К”, початок відвантаження 19.11.2015р.).

Позивач листами від 23.11.2015р., 10.12.2013р., 01.02.2016р. звертався до відповідача з вимогами відвантажити зерно пшениці в кількості 1910 тон.

У відповіді від 23.11.2015р. відповідач повідомив позивача про завантаження графіку відвантаження з/д транспортом по товариству (ст.Васкауци) до 27.12.2015р. Уточнення для подальшого планування відвантаження зерна, запропоновано надати після 21.12.2015р.

Листом від 04.02.2016р. відповідач повідомив, що станом на 01.02.2016р. на зберіганні у відповідача знаходиться пшениця в кількості 1910 тон (Чернівецька область, ст.Васкауци, вул.Залізнична, 5).

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 957 ЦК України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Крім того, статтею 32 Закону зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до статті 35 Закону зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, позивач оплатив відповідачу 680 000,00 грн. на підставі виставлених рахунків за послуги з відвантаження зерна пшениці в кількості 8500 тон, а фактично відповідачем відвантажено 6839,3 тон. Таким чином, позивач не одержав пшениці зі складу відповідача в кількості 1660,7 тон., послуги з відвантаження якої позивачем оплачено.

Посилання відповідача на письмові повідомлення про тимчасове припинення завантаження вагонів позивача не звільняє відповідача від обов’язку відвантажити позивачу зерно пшениці в кількості 1660,7 тон.

Щодо відвантаження позивачеві зі складу відповідача решти зерна пшениці (8750-8500) у кількості 250,000 тон, суд зазначає таке.

Згідно додаткової угоди №1 від 14.07.2015р. сторони пункт 5.2. Договору виклали в такій редакції: оплата послуг здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Поклажодавця на поточний рахунок Зберігача у строк до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Підставою оплати є рахунок, що виставляється Зерновим складом.

Оплата послуг, зазначених у п. 5.1. Договору провадиться Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зернового складу чи передачі у власність Зернового складу (за згодою сторін) зерна за договірною ціною (п.5.4.Договору).

Згідно рахунку на оплату №52 від 11.09.2015р. позивач не оплатив за послуги відвантаження 100,000 тон пшениці на суму 8000,00 грн. Доказів виставлення позивачеві рахунків на оплату послуг з відвантаження решти 150,000 тон пшениці відповідач суду не подав. У свою чергу, позивач не надав доказів проведення розрахунку за послуги по зберіганню, відвантаженню 250, 000 тон зерна пшениці. Згода сторін на передачу зерна Зерновому складу в рахунок оплати послуг відповідно до п.5.4. Договору відсутня.

За змістом п.5.5 Договору остаточний розрахунок за надані послуги за даним Договором проводиться при повному поверненні зерна Поклажодавцю або при його переоформленні Поклажодавець зобов’язаний оплатити Зерновому складу послуги по переоформленню, відвантаженню, зберіганню залишків зерна і т.і. шляхом передоплати не пізніше ніж за один день до відвантаження чи переоформлення.

Згідно умов п.5.6 Договору при не внесенні передоплати Поклажодавцем до моменту відвантаження залишків зерна чи його переоформленні, Зерновий склад має право припинити відвантаження і відпуск зерна позивачеві до проведення повного розрахунку за надані послуги.

Відповідач не подав суду доказів у підтвердження виставлення позивачеві (остаточного) рахунку на оплату послуг із зберігання 250, 000 тон пшениці, що належить позивачеві.

Вимоги позивача (листи від 17.11.2015р. №17/11-60, 23.11.2015р., 10.12.2015р.) про відвантаження пшениці в кількості 1910 тон відповідачем протягом 7 (семи) календарних днів не виконані, що є порушенням умов п.2.3, 4.5 Договору.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач всупереч умов договору майно позивачу не повернув, що свідчить про порушення останнім зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно оплати послуг із зберігання 250, 000 тон зерна пшениці, то сторони не позбавлені права реалізувати свої права та обов’язки у відповідності до умов Договору та чинного законодавства.

Судовий збір за приписами ст. 49 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Сварог -Буковина” (60235, с.Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 35125900) вчинити дії з відвантаження публічному акціонерного товариства “Державна продовольча – зернова корпорація України” (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1 код ЄДРПОУ 37243279) зерна пшениці 3 класу в кількості 1910,700 тон.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сварог -Буковина” (60235, с.Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 35125900) на користь публічного акціонерного товариства “Державна продовольча – зернова корпорація України” (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1 код ЄДРПОУ 37243279) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В.Дутка