Рішення № 57927943, 18.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016р. Справа№ 914/4015/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради, м.Дрогобич Львівської області

про стягнення 2 795 401,80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 представник (довіреність №14-100 від 18.04.2014р.);

від відповідача ОСОБА_5 представник (довіреність б/н від 08.01.2016р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до ОСОБА_3 підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради про стягнення 2 795 401,80 грн., з яких 720 520,10 грн. основний борг, 717 786,55 грн. пеня, 109 216,94 грн. 3% річних та 1 247 878,21 грн. інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача подав клопотання (вх.№21148/16 від 18.05.2016р.) про долучення до матеріалів справи документів, перелічених у вказаному клопотанні, позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доволи та заперечення представників сторін, господарський суд, -

встановив

19.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та ОСОБА_3 підприємством «Дрогобичтеплоенерго» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1396/14-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 13 800,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив протягом січня грудня 2014р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8 085 950,45 грн.

Однак, як вказано у позовній заяві, відповідачем було здійснено лише часткові платежі за поставлений природній, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 720 520,10 грн.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже позивач на підставі п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 717 786,55 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 109 216,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 247 878,21 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 2 795 401,80 грн., з яких 720 520,10 грн. основний борг, 717 786,55 грн. пеня, 109 216,94 грн. 3% річних та 1 247 878,21 грн. інфляційні втрати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він проти наявності заборгованості заперечує, посилаючись при цьому на Договір №568/30 від 02.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.»), Договір №1165/30 від 10.12.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.») та Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання №2609 від 03.12.2015р. за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Договір №568/30 від 02.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.») укладений між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем

Предметом вказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.» і Порядку та умов надання у 2014р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 4 449 978,21 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до п.п.2 п.10 вказаного договору з метою виконання цього договору сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно із платіжним дорученням №1326 від 17.10.2014р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 4 449 978,21 грн. призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є «оплата заборгованості за спожитий природній газ за 2014р. згідно договору №1396/14-ТЕ-21 від 19.12.2013».

Договір №1165/30 від 10.12.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.») укладений між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем.

Предметом вказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.» і Порядку та умов надання у 2014р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 1 106 891,59 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до п.п.2 п.10 вказаного договору з метою виконання цього договору сторони зобовязуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно із платіжним дорученням №1546 від 19.12.2014р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1 106 891,59 грн. Призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є «погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2014р. згідно договору №1396/14-ТЕ-21 від 19.12.2013».

Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання №2609 від 03.12.2015р. за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету укладене між Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, відповідачем та позивачем.

Предметом вказаного Спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій» (зі змінами).

Відповідно до п.2.5. Спільного протокольного рішення передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 720 500,00 грн. за природній газ 2014р. згідно з договором від 19.12.2013р. №1396/14-ТЕ-21.

Згідно із платіжним дорученням №1319 від 11.12.2015р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 720 500,00 грн. А згідно із платіжним дорученням №1248 від 01.12.2015р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 20,10 грн. Призначенням платежу відповідно до вказаних платіжних доручення є «оплата за спожитий природній газ за 2014р. згідно договору №1396/14-ТЕ-21 від 19.12.2013».

Відповідач стверджує, що уклавши вищезазначені Спільне протокольне рішення та договори про організацію взаєморозрахунків, заборгованість за спожитий природній газ була погашена. При цьому відповідач вважає, що сторонами було досягнуто згоди щодо зміни порядку здійснення взаєморозрахунків між сторонами договору купівлі-продажу природного газу, що в свою чергу свідчить про безпідставність нарахування відповідачу пені, 3% та інфляційних втрат.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, відповідачем було подано клопотання (вх.№3385/16 від 28.01.2016р.), в якому Комунальне підприємство Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради просить зменшити розмір неустойки на 50% в разі задоволення позову, з підстав викладених у поданому клопотанні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.12.2013р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1396/14-ТЕ-21, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за вказаним договором підтверджується актами прийому-передачі природного газу за період з січня 2014р. по квітень 2014р. та з жовтня 2014р. по грудень 2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява до господарського суду Львівської області подана 16.11.2015р. (відмітка поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду).

Отже станом на момент подання позовної заяви до господарського суду були укладені вищезазначені Договір №568/30 від 02.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.») та Договір №1165/30 від 10.12.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.»).

Згідно з умовами вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні; сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Суд приходить до висновку, що підписаними договорами сторони погодили інший порядок проведення розрахунків за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2014 року на підставі договору №1396/14-ТЕ-21, тому для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ст. 625 ЦК України та п.7.2. договору №1396/14-ТЕ-21, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків. Разом з тим, договори набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості. Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобовязань та підстав для інших грошових вимог. Даний правовий висновок викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2015р. по справі №908/2215/15 та постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15, від 01.07.2015 року у справі № 3-322гс15., від 09.09.2014 р. у справі № 3-105 гс14.

Відтак, сплативши 17.10.2014 року 4 449 978,21 грн. та 19.12.2014 року 1 106 891,59 грн., згідно договорів про організацію взаєморозрахунків, а також частково власні кошти, відповідач виконав зобовязання із оплати за газ, спожитий у січні-листопаді 2014 року, внаслідок чого прострочення за отриманий у цей період газ у нього немає і підстави для стягнення пені, та коштів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобовязаннями за період з січня 2014р. по листопад 2014р. включно.

Однак, як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач також просить стягнути заборгованість за зобовязаннями грудня 2014р., що складається із 720 520,10 грн. основного боргу, 191 296,02 грн. пені, 13 969,02 грн. 3 % річних та 303 352,93 грн. інфляційних втрат.

Вказані нарахування відбулися по акту прийому-передачі природного газу за грудень 2014р., тобто після здійснення організації взаєморозрахунків за Договором №568/30 від 02.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків та Договору №1165/30 від 10.12.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.»).

Як зазначалось вище, позовна заява до господарського суду Львівської області подана 16.11.2015р., в той час, як спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання №2609 було підписане в процесі розгляду даної справи, а саме 03.12.2015р.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 720 520,10 грн. за зобовязаннями грудня 2014р. був підставний.

Однак на виконання вищезазначеного протокольного рішення, відповідно до платіжного доручення №1319 від 11.12.2015р. відповідачем було погашено заборгованість в розмірі 720 500,00 грн. Крім того відповідно до платіжного доручення №1248 від 01.12.2015р. відповідачем було сплачено позивачу 20,10 грн.

Таким чином сума основного боргу за зобовязаннями грудня 2014р. в розмірі 720 520,10 грн. була погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі. Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720 520,10 грн. основного боргу за зобовязаннями грудня 2014р.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки спільне протокольне рішення було підписане сторонами після порушення провадження у справі, то суд вважає, що нарахування пені за зобовязаннями грудня 2014р. є підставним.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 191 296,02 грн. пені є обґрунтованою. Однак як зазначалось вище, відповідачем було подано заяву про зменшення розміру неустойки. При цьому відповідач посилається на низьку платоспроможність споживачів КП «Дрогобичтеплоенерго», а також на наявність у них значної заборгованості перед відповідачем. Також відповідач просив взяти до уваги, що ухвалами суду про розстрочку виконання рішення суду у справах №914/1044/13-г, 914/2900/14, 914/4906/12, 914/119/14 встановлено факт про те, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, дослідивши подані матеріали, враховуючи те, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, а також беручи до уваги, що сума основного боргу, яка є предметом спору у даній справі, є погашена в повному обсязі, зважаючи на інтереси обох сторін у даній справі, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 відсотків та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 95 648,01 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Оскільки спільне протокольне рішення було підписане сторонами після порушення провадження у справі, то суд вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за зобовязаннями грудня 2014р. є підставним.

Здійснивши перерахунок 3% річних за зобовязаннями грудня 2014р., суд дійшов висновку, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за зобовязаннями грудня 2014р. у розмірі 13 969,02 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за зобовязаннями грудня 2014р., суд зазначає наступне.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач нараховує інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 1 202 505,25 грн. за індексом інфляції, що існував в січні 2015р., а також на суму боргу в розмірі 757 797,76 грн. за індексом інфляції, що існував за період з лютого 2015р. по липень 2015р.

Суд звертає увагу позивача що за період з лютого 2015р. по липень 2015р. сума боргу становила не 757 797,76 грн., а 720 520,10 грн. Відтак судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за вказаний період.

Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 290 264,13 грн. інфляційних втрат.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №3008308 від 17.09.2015р. на суму 41 931,03 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню частково, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 7 432,93 грн. судового збору.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Індустріальна, буд.1, корп.А, код ЄДРПОУ 05445563) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 95 648,01 грн. пені, 13 969,02 грн. 3% річних, 290 264,13 грн. інфляційних втрат та 7 432,93 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 720 520,10 грн. основного боргу припинити провадження у справі.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.05.2016р.

Головуючий cуддя Петрашко М.М.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Сухович Ю.О.