Ухвала суду № 57926261, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. м. Київ К/800/49126/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: прокурора - Гудименко Ю. В.,

представника третьої особи - Нестеренко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

встановив:

Заступник прокурора Миколаївської області звернувся з позовом до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 7 розділу 1 рішення від 19 листопада 2014 року № 44/32.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Миколаївська міська рада перевищила свої повноваження, оскільки фактично розпорядилася земельною ділянкою, яка відносить до водного фону Бузького лиману, розпорядження якими належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 44/32 від 19 листопада 2014 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» дозволу для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 793755 кв. м, з метою передачі її в оренду строком на 25 років для розміщення та подальшого обслуговування внутрішнього рейду терміналу, призначеного для відстою суден в очікуванні постановки до причалу або під час перерви у розвантажувальних роботах з обладнанням якірних місць по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, третя особа звернулась з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Ознайомившись з касаційною скаргою, в листі до Вищого адміністративного суду України відповідач зазначив про її підтримання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що пунктом 47 розділу 1 рішення відповідача від 31 жовтня 2013 року № 34/13 Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 793755 кв. м, з метою передачі її в оренду для розміщення та подальшого обслуговування якірної стоянки по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві.

Пунктом 7 розділу 1 рішення відповідача від 19 листопада 2014 року № 44/32 п. 47 розділу 1 рішення від 31 жовтня 2013 року № 34/13 змінено в частині строку передачі земельної ділянки в оренду (25 років) і цільового призначення (для розміщення та подальшого обслуговування внутрішнього рейду терміналу, призначеного для відстою суден в очікуванні постановки до причалу або під час перерви у навантажувальних роботах з обладнанням якірних місць).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, заступник прокурора звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуваним рішенням права держави не порушуються, оскільки за ним у третьої особи не виникає права на оренду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запроектована до відведення територія не може бути об'єктом земельних правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Згідно із ст.ст. 3 і 4 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; визначення пріоритетів водокористування; забезпечення розробки державних цільових, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; визначення порядку діяльності органів виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності; встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, днопоглиблювальні роботи, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також порядку розроблення та затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об'єкти нормується, розроблення та затвердження критеріїв оцінки забруднення підземних горизонтів водних об'єктів; прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скиди стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об'єктах; організація і координація робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів; прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства; затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області; керівництво зовнішніми зв'язками України в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; відведення акваторій морських портів; вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно із ст. 8 Закону України від 17 травня 2012 року № 4709-VI "Про морські порти України" межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно не перевірив, чи відносяться спірні земельні ділянки до земель водного фонду, та чи мав право відповідач в межах своєї компетенції приймати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки в оренду. Тоді як згідно інформації Миколаївського обласного управління водних ресурсів і Головного управління Держземагентства у Миколаївській області спірна земельна ділянка належить до внутрішніх вод загальнодержавного значення (а. с. 18-21).

Згідно із ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Між тим судом першої інстанції не з'ясовувалось питання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України.

Таким чином, незалучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосується спір у даній справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення судів і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при розгляді справи.

Водночас, суд апеляційної інстанції процесуальні помилки суду першої інстанції не виправив.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанцій допущені порушення норми матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: