Ухвала суду № 57926193, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/23153/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 рокута ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 рокуу справі№815/7172/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНАГРО»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНАГРО» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ГРЕЙНАГРО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09 грудня 2014 року №0004172206 та №0004182206.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у період з 27 жовтня 2014 року по 14 листопада 2014 року згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНАГРО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10 травня 2011 року по 31 грудня 2013 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 10 травня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки 21 листопада 2014 року складено акт №7061/15-53-22-06/37679570.

Відповідно до висновків акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ГРЕЙНАГРО» вимог:

пункту 186.3 статті 186, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пунктів 208.4, 208.5 статті 208 Податкового кодексу України, пунктів 9-11 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 356677,00 грн.;

пунктів 208.2, 208.4, 208.5 статті 208 Податкового кодексу України, пунктів 9-11 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, підприємством при отриманні послуг, які постачаються нерезидентом на митній території України, до дати реєстрації у якості платника податку на додану вартість, не подано Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, за травень 2012 року

На підставі акта перевірки відповідачем 09 грудня 2014 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0004172206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 445846, 00 грн., з яких 356677,00 грн. - за основним платежем та 89169,00 грн. за штрафними санкціями;

№0004182206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 170,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ГРЕЙНАГРО» у перевіряємий період укладено агентські договори з брокерською компанією «Creac'h Noel Courtage&Cie SARL» (Франція), відповідно до умов яких ТОВ «ГРЕЙНАГРО» є принципалом, брокерська компанія «Creac'h Noel Courtage&Cie SARL» - комерційним агентом. Предметом агентських договорів є зобов'язання комерційного агента сприяти укладенню зовнішньоекономічних угод від особи принципала на продаж на експорт з України товару.

Комерційний агент зобов'язаний здійснювати таке сприяння щодо укладення угод в межах Західної Європи.

За перевіряємий період ТОВ «ГРЕЙНАГРО» перераховано на адресу підприємства «Creac'h Noel Courtage&Cie SARL» 215857,42 дол. США (1725340,47 грн.) та отримано агентських послуг на загальну суму 223119,42 дол. США (1783385,64 грн.).

За результатами дослідження зазначених договорів, а також первинних документів, наданих платником податків на підтвердження їх виконання, податковий орган дійшов висновку, що місцем постачання послуг, які отримані позивачем, є митна територія України, а тому вартість таких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання послуг визначається як будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПК України за загальним правилом місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Пункт 186.3 статті 186 ПК України закріплює, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

б) рекламні послуги;

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця;

ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів;

д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;

ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для встановлення місця постачання послуг за місцем реєстрації отримувача таких послуг як суб'єкта господарювання або - у разі відсутності такого місця - місцем постійного чи переважного його проживання є наявність таких послуг у переліку, наведеному в пункті 186.3 статті 186 ПК України.

Як вірно встановлено судами, посередницькі послуги, які надавались нерезидентом позивачу не забезпечують надання покупцю послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 ПК України, а тому ТОВ «ГРЕЙНАГРО» правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для їх оподаткування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі №815/7172/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна