Ухвала суду № 57926012, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/29956/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Амєліна С.Є.,

Головчук С.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області), третя особа - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Маяк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року,

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держземагенства в Одеській області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді у строк, передбачений статтею 123 Земельного кодексу України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду звернення від 14 жовтня 2014 року стосовно не надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 125,9373 га в оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі;

- зобов'язати відповідача відповідно до статті 123 Земельного кодексу України видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що маючи намір щодо отримання у користування земельної ділянки площею 125,9373га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства, він звернувся до відповідача із відповідною заявою та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, однак отримав відмову. Позивач вважає таку відмову протиправною і такою, що не ґрунтується на вимогах чинного земельного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ Держземагенства в Одеській області щодо не видання на підставі заяви ОСОБА_4 від 14 жовтня 2014 року та доданих до неї документів наказу про надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Зобов'язано ГУ Держземагенства в Одеській області видати наказ про надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства площею 125,9373га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове про задоволення позову. Скаргу мотивує тим, що лист відповідача від 14 листопада 2014 року не містить підстав для відмови у розробленні проекту землеустрою, вказаних у частині 3 статті 123 Земельного кодексу України, натомість, така відмова протиправно ґрунтувалась на статті 7 Закону України «Про фермерські господарства», згідно з якою земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються єдиним масивом. Апеляційним судом не враховано, що спірна земельна ділянка знаходиться у запасі ГУ Держземагенства в Одеській області, у користуванні будь-кого не перебуває. Вважає, що відсутні докази погодження проекту землеустрою стосовно передачі СВК «Маяк» в оренду спірної земельної ділянки. Третя особа є неналежним користувачем спірної земельної ділянки, так як користується нею внаслідок незаконного самовільного її зайняття. Апеляційний суд незаконно залучив СВК «Маяк» до участі у справі в якості третьої особи, за відсутності документів, які б свідчили про їх відношення до спірної земельної ділянки.

У запереченнях на касаційну скаргу третя особа СВК «Маяк» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін. Зазначає, що кооператив використовує спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням, вчасно вносить плату за оренду землі. Просить суд врахувати висновок Кілійської районної державної адміністрації щодо неможливості порушення цілісності рисової системи, яка розташована на спірній землі. У випадку надання у користування земельної ділянки позивачу, СВК «Маяк», на балансі якого перебувають гідротехнічні споруди, спеціальні системи для обслуговування земельної ділянки, буде змушений провести демонтаж даних споруд і систем, що призведе до неспроможності обслуговування усієї ріллі.

Головне управління Держземагенства в Одеській області подало до касаційного суду клопотання про процесуальне правонаступництво у справі та просило у порядку статті 55 КАС України замінити відповідача на правонаступника - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ Держземагентства в Одеській області із двома заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду (строком на 49 років) для ведення фермерського господарства, а саме:

- орієнтовною площею 125,9373га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту;

- орієнтовною площею 222,93546га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

До заяв позивач додав копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування, розмір земельної ділянки, документ про наявність освіти та копію трудової книжки.

Листами ГУ Держземагенства в Одеській області від 14 листопада 2014 року №19-15-0.9-10854/2-14 та №19-15-0.9-10855/2-14 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із посиланням на статтю 7 Закону України «Про фермерське господарство», яка встановлює обов'язок надавати земельні ділянки громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом.

Під час розгляду справи судами встановлено, що згідно з розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 29 грудня 2007 року № 967 СВК «Маяк» надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, зокрема, щодо ділянки, якою позивач має намір користуватись.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині ненадання позивачу згоди на розробку проекту землеустрою, оскільки частина 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачає єдину підставу для відмови у наданні такої згоди - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. Відмову у наданні згоди на розробку проекту землеустрою на підставі статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» суд визнав необґрунтованою, оскільки позивач мав намір розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на двох земельних масивах. Стосовно тієї обставини, що спірна земельна ділянка з 2007 року перебуває у розпорядженні СВК «Маяк», суд вважав, що право оренди цього суб'єкта господарювання не зареєстровано в Державному земельному кадастрі, а тому земельна ділянка й досі вважається зареєстрованою за ГУ Держземагентства в Одеській області.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та приймаючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться у належному користуванні СВК «Маяк» і відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України не може бути надана у власність або користування іншій особі. Крім того, частина 6 статті 118 Земельного кодексу України вимагає погодження землекористувача у разі вилучення у нього земельної ділянки, а таке погодження СВК «Маяк» не надавав. Апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість підстав, зазначених ГУ Держземагенства в Одеській області у своєму листі щодо відмови ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» як таких, що суперечать Земельному кодексу України. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, необґрунтована відмова відповідача не може бути підставою для задоволення позову про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо невидачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про зобов'язання його видати, а інших вимог до відповідача ОСОБА_4 не заявляв.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні СВК «Маяк» і є невід'ємною частиною загальної Кілійської рисової системи з побудованими гідротехнічними спорудами і системами.

За результатами розгляду запиту ГУ Держземагентства в Одеській області щодо погодження надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки, Кілійська міська рада Одеської області у своїй відповіді від 11 листопада 2014 року №02-11/-24 висловила заперечення щодо можливості надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, з підстав наявності іншого землекористувача.

Згідно з розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, прийнятими в період 2007-2009 років, СВК «Маяк» надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради, загальною площею 376,8га ріллі.

Затверджуючи проект землеустрою, Кілійська районна державна адміністрація Одеської області в своєму розпорядженні від 12 жовтня 2010 року зазначила про надання СВК «Маяк» спірної земельної ділянки в довгострокову оренду і про укладання з ним договору оренди.

Відповідно до довідки Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 16 березня 2015 року № 18/450, спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 обробляється СВК «Маяк» на підставі тимчасових договорів оренди землі. Починаючи з 2012 року по 2015 рік між СВК «Маяк» та Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області щорічно укладалися договори оренди на спірну земельну ділянку, дане підприємство вчасно вносить орендну плату.

Враховуючи рішення Кілійської районної державної адміністрації Одеської області про надання спірної земельної ділянки в оренду СВК «Маяк» на підставі затвердженого проекту землеустрою, використання цієї землі за цільовим призначенням та сплату орендних платежів, можна дійти висновку, що існують перешкоди у наданні в користування позивачу земельної ділянки, на яку він претендує.

Дійсно, згідно з витягом із Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, державна реєстрація оренди спірної земельної ділянки відсутня. При цьому обов'язковість державної реєстрації договору оренди земельної ділянки передбачена статтею 126 Земельного кодексу України, статтями 6 та 18 Закону України «Про оренду землі». Разом з тим, це не свідчить про самовільне зайняття спірної земельної ділянки та не є підставою для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що СВК «Маяк» самовільно зайняв та незаконно користується спірною земельною ділянкою, оскільки правові підстави користування СВК «Маяк» цією ділянкою та причини відсутності державної реєстрації договорів оренди СВК «Маяк» не є предметом даного позову.

У справі містяться розпорядження та довідки Кілійської районної державної адміністрації Одеської області, яка є розпорядником спірної земельної ділянки, що підтверджують факт надання дозволу на користування нею третьою особою. Питання законності прийняття Кілійською районною державною адміністрацією спірних розпоряджень не підлягають дослідженню у цій справі, так як виходять за межі предмета позову.

Суди вважали необґрунтованими підстави, з яких ГУ Держземагенства в Одеській області відмовило ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (статтю 7 Закону України «Про фермерське господарство»), оскільки Земельний кодекс України містить вичерпний перелік підстав для відмови.

З таким висновком касаційний суд не погоджується та з цього приводу звертає увагу на правову позицію Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2902цс15), згідно з якою при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, передбачені статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство», як спеціальні по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України та у поєднанні з цією нормою закону.

У зв'язку з цим не можна вважати незаконною відмову ГУ Держземагенства в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для фермерського господарства, оскільки вона прийнята з урахуванням статті 7 Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Часткове неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права не потягнуло неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Амєлін С.Є.

Головчук С.В.