Ухвала суду № 57925845, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2016 року м. Київ К/800/9196/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року

у справі № 814/1551/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

до Миколаївської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови у прийняті митної декларації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 року № 504000006/2015/000003/1, а також визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 12 березня 2015 року №504010000/2015/00026.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Миколаївської митниці ДФС, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, 12 березня 2015 року з метою митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію № 504010000/2015/000642, разом з документами, необхідними для митного оформлення товарів. В вказаних деклараціях митна вартість товару визначена за основним методом – за ціною договору (контракту).

У зв'язку з виникненням сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, на етапі перевірки митної вартості товару, відповідачем було відмовлено позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості та було витребувано у декларанта додаткові документи.

На вимогу митниці позивачем надані запитувані документи. Крім того, позивачем повідомлено, що оплата за товар буде здійснена після його митного оформлення у відповідності з постановою НБУ від 23 лютого 2015 року № 124 «Про особливості здійснення деяких валютних операцій». Також, було повідомлено, що товар не страхувався, інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару не укладалося, а тому ці документи не можуть бути надані.

За результатами розгляду поданих підприємством документів, 12 березня 2015 року Митницею прийняте рішення № 504000006/2015/000003/1 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за другорядним методом. В рішенні також зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи.

Після цього, з метою здійснення митного оформлення товарів, позивачем була подана нова митна декларація, у якій ціна ввезеного товару була визначена відповідно до прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 року № 504000000/2015/000003/1.

На підставі вказаної декларації митним органом було здійснене митне оформлення товарів та випущено їх у вільний обіг.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вимагаючи у Товариства надання додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості, митним органом не зазначено, які саме розбіжності, ознаки підробки містять надані документи, або яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять, тобто не зазначено, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

Щодо не надання позивачем на вимогу митного органу копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, документів щодо страхування, судами попередніх інстанції вірно встановлено, що 11 листопада 2013 року позивач звернувся до ВАТ „ЄТК" з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантаження товару, а також документи, які містять відомості щодо вартості товару.

Листом від 14 листопада 2013 року № 240/5262 контрагент позивача зазначив, що надати вищевказані документи не є можливим, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010).

Таким чином, в даному випадку ненадання позивачем копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом, укладеним в даному випадку позивачем, пов'язано з об'єктивною неможливістю, через ненадання вказаних документів контрагентом позивача - ВАТ „ЄТК".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товарів та підтверджено всі складові їх митної вартості.

В той же час митним органом не вказано про розбіжності, неточності чи інші недоліки, документів, які б не дозволили митному органу визначити митну вартість товарів за першим методом їх визначення.

Доводи митного органу, з приводу наявності обгрунтованого сумніву в достовірності поданих декларантом відомостей, що не дозволяло визначити митну вартість товарів за основним методом її визначення, спростовано судами першої інстанції та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 814/1551/15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед