Ухвала суду № 57925844, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/5252/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

у справі № 804/12756/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Такелаж» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Такелаж») звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Криворізька центральна ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 17.09.2013 №0002682201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у період з 22.08.2013 по 29.08.2013 відповідачем на підставі наказу №191 від 21.08.2013, повідомлення від 21.08.2013 №124, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 3, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Такелаж» з питань нарахування податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з контрагентом ПП «КОЛОРИТ» за квітень 2013 року за результатами якої складено акт від 04.09.2013 № 467/04-81-22-01/35230561.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 96420,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що у ході проведення перевірки ТОВ «Такелаж» не було підтверджено фактичне виконання Агентського договору від 19.03.2013 №118, а саме відсутні будь-які документи, які підтверджують: контроль ходу виконання договору підряду; розробку та участь в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору підряду (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламенти робіт, технічні завдання тощо); роботу з аналізу документації, яка має відношення до договору підряду; будь-які повідомлення Принципала про виявлені недоліки у документації; сприяння своєчасному укладенню усіх документів, які пов'язані з виконанням договору підряду; пропозиції Принципалу про внесення змін та доповнень до договору підряду з метою його покращення.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №0002682201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 144630,00 грн. (основний платіж - 96420,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 48210,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції погодився із твердженням відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді є ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Судами встановлено, що між позивачем (Принципал) та ПП «КОЛОРИТ» (Комерційний агент) був укладений агентський договір від 19.03.2013 №118 предметом якого було надання позивачеві послуг із сприяння в укладенні договору між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» на виконання робіт з ремонту ємностей і системи вивантаження залізничних вагонів.

Також, п.1.4 вказаного договору було визначено, що після укладення договору, сприяння в укладенні договору полягає в тому, що Комерційний агент: контролює хід виконання договору підряду; розробляє та приймає участь в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору підряду (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламенти робіт, технічні завдання тощо); аналізує усю документацію, яка має відношення до договору підряду; повідомляє Принципала про виявлені недоліки у документації; сприяє своєчасному укладенні усіх документів, які пов'язані з виконанням договору підряду; вносить пропозиції Принципалу про внесення змін та доповнень до договору підряду з метою його покращення.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме копіями: відповідного договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку на оплату, податкової накладної, укладеного на виконання агентського договору підряду №03973 від 19.03.2013 між позивачем та ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а також платіжних доручень про оплату позивачем агентських послуг, де у складі вартості наданих ПП «КОЛОРИТ» послуг позивачем, у тому числі було сплачено і суми.

Також доказом реальності здійснення виконання умов агентського договору є і первинні бухгалтерські документи за договором підряду №03973 від 19.03.2013р., які свідчать про те, що позивачем не лише було укладено договір підряду на виконання агентського договору, а й виконано роботи по ремонту залізничних вагонів для ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», а саме копіями: додатків до договору підряду, акту виконання робіт № 53 від 01.04.2013, копіями додатків №1-6 до акту виконаних робіт від 01.04.2013, копією рахунку на оплату № 53 від 01.04.2013, копією акту виконаних робіт №54 від 01.04.2013, копією рахунку на оплату № 54 від 01.04.2013, копією акту виконаних робіт №64 від 18.04.2013, копією рахунку №64, копією акту виконаних робіт №65 від 29.04.2013, копіями додатків до акту, копією рахунку на оплату №65 від 29.04.2013, а також банківськими виписками.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, однак зроблено висновки у акті від 04.09.2013 про те, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 96420,00 грн. за квітень 2013 року на підставі того,що згідно довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за результатами проведеної зустрічної звірки ПП «КОЛОРИТ» встановлено, що ПП «КОЛОРИТ» за квітень 2013 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «КОЛОРИТ» по ланцюгу постачання та підтвердити виконання ПП «КОЛОРИТ» (Комерційного агента) послуг із сприяння укладення договору, їх зміст та суть не надається можливим.

З наведеного вбачається, що в основу порушення позивачем норм податкового законодавства України покладено висновки щодо перевірки контрагента позивача - ПП «КОЛОРИТ» про порушення саме контрагентом позивача норм чинного законодавства України.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи відповідача та висновки акта перевірки про відсутність підстав для віднесення вищевказаної спірної суми до податкового кредиту у зв'язку з не підтвердженням факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентом позивача по ланцюгу постачання спростовуються тим, що чинне законодавство не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати податку його контрагентами.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до чинного законодавства України та ст. 61 Конституції України зокрема юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також є безпідставними твердження відповідача про не підтвердження позивачем фактичного виконання агентського договору через відсутність документів, які б свідчили яким чином позивач здійснював контроль за ходом виконання договору підряду та інших документів, які визначені у п.1.4 агентського договору, оскільки виконання вказаних робіт охоплюється поняттям предмету договору, а саме: сприяння в укладенні договору підряду з ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна», та не потребувало будь-яких додаткових документів, при цьому, факт надання таких послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 30.04.2013.

Отже, колегія суддів вважає, що зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Такелаж» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис) С.Е. Острович