Ухвала суду № 57925836, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2016 року м. Київ К/800/8951/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року

у справі № 688/3675/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області

про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задоволено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скаргаШепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, згідно з записами у трудовій книжці 14 грудня 1994 року ОСОБА_1 прийнята на посаду фармацевта в Ізяславське ТОВ «Медтехторгсервіс», у якому працювала до 30 вересня 1998 року.

01 жовтня 1998 року ОСОБА_1 переведена у вказаному товаристві на посаду завідуючої аптечним кіоском № 5 в м. Шепетівка Хмельницької області, де працювала до 20 червня 2003 року.

Крім того, з 03 березня 2008 року по 28 лютого 2015 року працювала на посаді фармацевта у фізичної особи підприємця «ОСОБА_2».

Відповідно до листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Шепетівка та Шепетівському районі від 13 травня 2015 року № 5232/05 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи 25 років.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Разом з тим відповідно до примітки 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення аптечного закладу наведено в статті 16 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2801-ХІІ), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Таким чином, підставою для призначення пенсії за вислугу років є робота на посаді провізора чи фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров'я, при наявності загального стажу від 25 до 30 років, незалежно від віку.

При цьому, відповідно до п. 3 наказу Міністерства охорони здоров'я від 28 жовтня 2002 року № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я" до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціальною медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що позивач працювала у закладах охорони здоров'я (аптека) на посаді фармацевта протягом періодів зазначених у трудовій книжці, стаж її роботи становить понад 25 років, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Шепетівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі № 688/3675/15-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед