Ухвала суду № 57925811, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/48397/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Озерової Аліни Ігорівни, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №22259352, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Озеровою А.І., про відмову у державній реєстрації права власності на 1/4 домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви за реєстраційним від 19.05.2015 №11461127.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про необхідність введення в експлуатацію частини приміщення для реєстрації права власності на заявлене майно, оскільки в рішенні суду, поданого для реєстрації, не йдеться про вказану прибудову, а право власності на майно належить на підставі двох різних правовстановлюючих документів. При цьому, право власності на частку майна, яка має за висновком реєстратора бути введеною в експлуатацію, вже зареєстровано.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 22.06.2015 №22259352, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Озеровою Аліною Ігорівною; зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 19.05.2015 за реєстраційним №11461127.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015 по справі №204/6446/2013-ц провадження №2/204/314/2014 затверджено мирову угоду між сторонами цивільної справи та визнано за ОСОБА_2 право власності на належні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 а саме:

- 1/12 частку домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право спадкування від 18 грудня 1952 року, виданого нотаріусом Другої Державної міської нотаріальної контори м. Дніпропетровська ОСОБА_6 Право власності на вказану частку зареєстровано в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 11.02.1953 року та реєстрову книгу за № 30-100;

- 1/12 частку домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 червня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, розташоване на земельній ділянці та в цілому складається з: А-1 - житловий будинок, глинобитна цегла, житловою площею 64,9 кв.м., загальною площею 103,3 кв.м., Б - сарай, дерево. Г - гараж, цегла, Д - сарай тимчасовий, сітка + метал, Е, З - навіси, Ж - альтанка, цегла, №1-18 - споруди, І, ІІ - замощення. Право власності на вказану частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 року, номер запису про право власності: 1432170;

- 1/12 частку домоволодіння № АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 червня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, розташоване на земельній ділянці та в цілому складається з: А-1 - житловий будинок, глинобитні цегла, житловою площею 64,9 кв.м. загальною площею 103,3 кв.м., Б - сарай, дерево. Г - гараж, цегла, Д - сарай тимчасовий, сітка + метал, Е, З - навіси, Ж - альтанка, цегла, №1-18 - споруди, І, ІІ - замощення. Право власності на вказану частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 року, номер запису про право власності: 1432231.

Ухвала суду набрала законної сили 10.02.2015 року.

Право власності на ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за позивачем на підставі договору довічного утримання від 30.07.1986.

19.05.2015 позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

22.06.2015 державний реєстратор розглянув заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 19.05.2015 16:26:38 за реєстраційним номером 11461127, яку подав позивач, для проведення державної реєстрації права власності (форма власності: приватна, спільна часткова) на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановила: подані документи не відповідають вимогам, встановленим законодавством.

У зв'язку із зазначеним відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 22.06.2015 №22259352.

Невідповідність поданих документів вимогам, встановленим законодавством, мотивована тим, що заявником до розгляду надано ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015, відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 яке складається з: А-1 - житловий будинок житловою площею 64,9 кв.м, загальною площею 103,3 кв.м.; Б - сарай; Г - гараж; Д - сарай (тимч.); Е, 3 - навіси; Ж - альтанка; № 1-8, споруди; І, ІІ - замощення; однак згідно з технічним паспортом від 03.02.2012 та листом КП "ДМБТГ ДОР" № 5994 від 03.06.2015 у житловому будинку літ.А-1 у 2008 році самовільно побудовано прибудову літ. а1-1; відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію. Крім того, пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, передбачено, що у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. У той же час, заявником не надано документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію.

Вказуючи на протиправність рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 22.06.2015 №22259352, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення державного реєстратора від 22.06.2015 №22259352 як такого, що прийнято на підставі помилкових висновків щодо подання заявником документів, які не відповідають вимогам законодавства. Так, судом зазначено, що спірна прибудова загальною площею 7,9 кв.м. входить до складу житлового будинку літ А-1 загальною площею 103,3 кв.м., що відповідає опису майна, вказаному в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення державного реєстратора від 22.06.2015 №22259352. Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що спірну прибудову здійснено у 2008 році, право власності на неї не реєструвалось; вона є невід'ємною частиною житлового будинку загальною площею 103,3 кв.м., право власності на яке заявлено до державної реєстрації, у зв'язку з чим в силу вимог пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 має бути введена в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Пункт 1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як визначено частиною другою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Так, згідно з пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнане право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що право власності на житловий будинок, який включає в себе прибудову, та який вважається новоствореною шляхом проведення самочинного будівництва річчю, може бути зареєстроване після прийняття об'єкта в експлуатацію згідно з вказаним Порядком.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до реєстрації заявлено право власності на житловий будинок загальною площею 103, кв.м.; спірна прибудова (кабінет) загальною площею 7,9 кв.м. є невід'ємною частиною житлового будинку та входить до загальної площі будинку; згідно з даними технічному паспорту зазначена прибудова складається з приміщення площею 2,8 кв.м. новозбудованого та приміщення площею 5,1 кв.м., утвореного під час переобладнання.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості тверджень позивача про те, що право власності на вказану прибудову вже було зареєстровано згідно з договором довічного утримання від 30.07.1986. Так, згідно з вказаним договором за позивачем зареєстровано право власності на 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Тобто право власності на вказану частку зареєстровано в ідеальній долі без виділення належних позивачу приміщень вказаного домоволодіння в натурі. Крім того, прибудова а1-1 самочинно збудована позивачем у 2008 році, тобто вже після реєстрації за ним права власності на 3/4 частини житлового будинку згідно з договором довічного утримання.

Пункт 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 передбачає, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Як встановлено державним реєстратором під час розгляду заяви позивача, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, поданий не був.

Відповідно до пункту 4 статті 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України від 22.06.2015 №22259352 та, відповідно, відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: