Ухвала суду № 57925252, 25.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20133/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про закриття провадження у справі при розгляді їх апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної в місті Києві ради в особі Комісії з припинення повноважень Шевченківської районної в місті Києві ради, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Департамент комунальної власності міста Києва, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", громадська організація "Кияни, об'єднуємось", акціонерне товариство відкритого типу компанія "Д.І.Б", Київська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про визнання недійсними розпоряджень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, як депутати Київської міської ради, звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах територіальної громади з адміністративним позовом про:

визнання протиправним з моменту прийняття та скасування рішення Старокиївської районної у місті Києві ради від 04.02.1998 року № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б. будинків № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській»;

визнання протиправним з моменту прийняття розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації від 31.08.1998 року № 476 «Про видачу свідоцтва про право власності на будинки № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській»;

визнання протиправними та скасування свідоцтв від 02.09.1998 року про право власності АТВТ «Компанія Д.І.Б.» на будинки № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними з моменту прийняття та скасовано рішення Старокиївської районної у місті Києві ради від 04.02.1998 року № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б. будинків № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській» та розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації від 31.08.1998 року № 476 «Про видачу свідоцтва про право власності на будинки № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа - ТОВ «Дім на Пушкінській» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та просять постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представником апелянта заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю даного спору юрисдикції адміністративних судів.

Інші учасники судового розгляду заперечували проти задоволення цього клопотання.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню,виходячи з наступного:

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.07.1997 року № 1141 АТВТ «Компанія Д.І.Б.» погоджено місце розташування житлово-громадського комплексу в складі реконструкції будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б на вул. Пушкінській.

Відповідно до вищезазначеного розпорядження Старокиївська районна рада народних депутатів м. Києва прийняла рішення від 11.09.1997 року № 171 «Про передачу на баланс АТВТ «Д.І.Б.» будинків, що підлягають реконструкції».

На виконання розпорядження № 1141 та рішення № 171 04.02.1998 року Старокиївська районна у м. Києві рада, користуючись делегованими повноваженнями Київської міської ради, прийняла оскаржуване рішення № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б. будинків № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській».

31.08.1998 року голова Старокиївської районної державної адміністрації на підставі вищезазначеного рішення № 202 видав розпорядження № 476 «Про видачу АТВТ «Компанії Д.І.Б.» свідоцтв про право власності на будинки № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській» та просив Київське міське БТІ зареєструвати право власності на ці будинки.

В результаті прийнятих рішень АТВБ «Компанія Д.І.Б.» видано свідоцтва про власності від 02.09.1998 року на будинки.

Пристаючи на правову позицію апелянта, судова колегія зазначає:

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування ( в даному випадку рішення Старокиївської районної у місті Києві ради від 04.02.1998 року № 202) є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Виходячи з цієї позиції, Верховний Суд України прийшов до висновку, що у разі прийняття … органом місцевого самоврядування рішення про передачу у власність майна комунальної власності (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (постанови від 17.02.2015 року № 21-551а14, від 24.02.2015 року № 21-34а15, від 07.07.2015 року № 21-700а15, від 07.07.2015 року № 21-847а15, від 16.06.2015 року № 21-222а15).

Рішення від 04.02.1998 року № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б. будинків № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській» є ненормативним індивідуальним актом, який вичерпує свою дію після реалізації. На його основі було прийнято розпорядження від 31.08.1998 року № 476 «Про видачу свідоцтва про право власності на будинки № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській» та видано відповідні свідоцтва. Таким чином, оскаржуване рішення № 202 було реалізоване шляхом реєстрації права власності та видачі свідоцтв, а тому вже вичерпало свою дію. Тобто, питання щодо правомірності набуття права власності на ці будинки слід вирішувати в порядку господарського судочинства.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (абз. 2 ч.1 ст. 244-2 КАСУ). При цьому, у колегії суддів відсутні правові підстави відступити від правової позиції Верховного Суду України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.06.2015 року № 826/8805/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, що розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» в розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Крім того, з аналізу змісту позову чітко вбачається, що спір у даній справі стосується права власності на житлові будинки, тобто цивільного права. Про це також свідчить сама назва позовної заяви, а саме: «Позовна заява про визнання недійсними правових актів органу місцевого самоврядування та розпорядження виконавчого органу місцевої влади, що порушують право власності». Більше того, у довіреностях, виданих позивачами на ім'я своїх представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказано, що останні мають право «представляти інтереси в судах у справах з повернення територіальній громаді будинків - пам'яток архітектури « 35-а, 35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській», тобто вчиняти дії, спрямовані на оспорювання права власності.

Таким чином, апеляційна інстанція вбачає підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки її належить розглядати в порядку не адміністративного, а господарського судочинства, що і було зроблено.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів не може залишити поза увагою рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року по справі № 910/541/15-г, яке набуло чинності.

Єдиною підставою звернення до суду у справі, що розглядається, є твердження про те, що 04.02.1998 року на ХV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва ХХІІ скликання питання про передачу у власність буд. № 35-а,35-б, 37-а, 37-б по вул. Пушкінській не вирішувалось. Це, на думку позивачів, підтверджується Стенограмою сесії від 04.02.1998 року. А тому рішення № 202 та відповідно розпорядження № 476 є незаконними.

Колегія суддів звертає увагу, що це питання з тих самих підстав вже було предметом розгляду у господарській справі. Під час судового розгляду було повно та всебічно досліджено Протокол XV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва 22-го скликання, Стенограму XV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва від 04.02.1998 року та встановлено наступне:

«Згідно з протоколом ХV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва ХХІІ скликання, до порядку денного було включено питання № 4.11 Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській".

При цьому, згідно з стенограмою ХV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва від 04.02.1998, виступів депутатів під час сесії, копія якої наявна в матеріалах справи, депутати Старокиївської районної у м. Києві ради прийняли порядок денний в цілому без зауважень.

Також, згідно Стенограми ХV сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва від 04.02.1998, питання передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м. Києві, які підлягають реконструкції - стенограма не містить даних щодо як прийняття рішення з цього питання, проте, не містить і відхилення цього питання та виключення його з порядку денного».

Саме ці висновки були покладені судом в основу рішення про відмову в задоволенні позову про визнання протиправним рішення від 04.02.1998 року № 202.

Таким чином, колегією суддів достеменно встановлено, що предмет, підстави і доказова база в судовому рішенні господарського суду та у даній справі є однаковими.

Більше того, слід наголосити, що розпорядження № 476 прийняте на виконання рішення № 202 та є похідним від нього. Зазначене розпорядження також визнано законним та правомірним постановою Шевченківського районного суду м. Києві від 02.02.2007 року по справі № 2а-157/07, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009 року.

Щодо суб'єктного складу при розгляді цих справ, апеляційна інстанція зазначає таке:

Позовну заяву до господарського суду було подано заступником прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах громади, позивачем у справі № 2а-157/07 був ОСОБА_5 в інтересах територіальної громади. Позивачі у даній справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 також звернулись до суду в інтересах територіальної громади м. Києва. Однаковими є і відповідачі в усіх справах, а саме: Шевченківська районна в м. Києві рада.

Тобто, в усіх справах позивачем є територіальна громада, не зважаючи на те, що її інтереси представляють інші особи, а відповідачем - Шевченківська районна у м. Києві рада.

Наявність у справах третіх осіб, які не заявляють самостійних на предмет спору, не свідчить про інший суб'єктний склад сторін у справі.

При цьому, твердження представника позивачів ОСОБА_5 про необхідність повного збігу сторін у справах є безпідставним. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_5 посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14. Однак, ця постанова стосується іншої категорії справ з іншими фактичними обставинами, а тому не може застосовуватися до даних правовідносин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що має місце вже розглянутий той самий спір між тими ж сторонами, щодо якого вже є судове рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи наявність рішень суду, що набрали законної сили, якими вже вирішено такий самий спір між тими ж сторонами та надано правову оцінку обставинам і фактам, на які знову посилаються позивачі, апеляційна інстанція зобов'язана закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст.157 КАС України (суд закриває провадження у справі, якщо є така, що набрала законної сили, постанова … суду з того самого спору та між тими самими сторонами).

Більше того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини ( справа «Желтяков проти України») право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

За п. 1, 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: п. 1 якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; п. 4 якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова … суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і … провадження у справі закривається з підстав, встановлених … статтею 157 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про закриття провадження у справі - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2016 року - скасувати, провадження у справі - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.05.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.