Ухвала суду № 57924998, 26.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2016 рокусправа № 804/14131/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Міністерства юстиції України, в якому просить визнати положення про державні податкові інспекції, затвердженні наказом Міністерства доходів і зборів України №46 від 17.04.2013 року такими, що: 1) є актами, зведені норми права яких визначають організацію діяльності органів виконавчої влади і їх посадових осіб; 2) зачіпають права громадян і інших осіб, є обов'язковими для них до виконання; 3) надають право втручання у приватну власність, а саме зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, доступу до територій, приміщень та іншого майна, а також визначення сум податкових і грошових зобов'язань, застосовування штрафних санкції та здійснення контролю за готівковими розрахунками; визнати незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо належного здійснення контролю за додержанням суб'єктом нормотворення - Міністерства доходів і зборів України законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів; визнати незаконним рішення Міністерства юстиції України, щодо визнання наказу Міністерства доходів і зборів України №46 від 17.04.2013 року як акту ненормативного характеру, що не підлягає державній реєстрації та визнати даний наказ таким, що не набрав чинності і не тягне за собою правових наслідків; зобов'язати Міністерство юстиції України вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства України про держану реєстрацію нормативно-правових актів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України з заявою, щодо здійснення перевірки додержання Міністерством доходів і зборів України законодавства про державну реєстрацію нормативно правових актів та скасування винесеного ним наказу № 46 від 17.04.2013 року «Про затвердження Положень про територіальні органи Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області» (далі - Наказ № 46) як такого, що не пройшов державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду заяви листом №11862-0-33-15/10-1 від 20.04.2015 року першим заступником Міністра юстиції України Севостьяновою Н. надано позивачу відповідь, якою повідомлено про те, що за результатами проведених щомісячної безвиїзної та щомісячної виїзної перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерством доходів і зборів України за квітень 2013 року встановлено, що даний наказ є актом ненормативного характеру, спрямованим на організацію виконання Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанов Кабінету Міністрів України № 563 від 25.05.2011 року «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади» та № 229 від 20.03.2013 року «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», та не має правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер та відповідно до пп. «в», «д» п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України, не погодившись з чим позивач звернувся до суду.

Як встановлено приписами п.9 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 року Міністерство доходів і зборів України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання, що є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами, які підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку у разі їх нормативно-правового змісту.

Порядок здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів, передбачений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року (далі - Положення № 731).

Відповідно до пп. 2, 4 Положення № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації та мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Пунктом 5 Положення № 731 визначено ознаки, за наявності яких акти на державну реєстрацію не подаються, зокрема, це стосується актів ненормативного характеру, тобто актів оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення), а також актів, спрямованих на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Наказ № 46 за своєю суттю є документом організаційно-розпорядчого характеру та спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів (Президента України, Кабінету Міністрів України і власних рішень Міністерства доходів і зборів України) та не має нових правових норм відповідно до приписів пп. «в» та «д» п. 5 Положення №731, а тому необхідність здійснення державної реєстрації зазначеного наказу в Міністерстві юстиції України відсутня.

Крім того, змістом ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч.2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки даний наказ не можна вважати таким, що породжує для позивача певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є правомірними.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова