Ухвала суду № 57924945, 25.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26745/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІА» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису, постанов та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «МІА» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування:

припису від 18.11.2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.11.2015 року № 51/15/1/10/26-38/2011/02/4 та від 20.11.2015 року № 52/15/10/26-39/2011/02/4;

рішення від 23.11.2015 року № 43 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна архітектурно-будівельна інспекція України подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення, за адресою: вулиця Глибочицька, 13, місто Київ, за наслідками якої складено акт від 18.11.2015 року та винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015 року.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акта перевірки від 18.11.2015, припису від 18.11.2015 та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18.11.2015, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві прийнято постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.11.2015 року № 51/15/1/10/26-38/2011/02/4, від 20.11.2015 року № 52/15/10/26-39/2011/02/4 та рішення про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт від 23.11.2015 року № 43.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує помилковістю висновків суду першої інстанції про наявністю мораторію на проведення позапланової перевірки товариства, у зв'язку із непоширенням на спірні правовідносини Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.

На спростування зазначених доводів судова колегія зазначає наступне.

За змістом абз. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Одразу варто зауважити, що, застосовуючи словосполучення «контролюючі органи» законодавець не уточнює на які саме контролюючі органи розповсюджуються встановлені обмеження.

Вказаний Закон не містить положень про те, що поняття «контролюючі органи», яке вживається у п. 3 Прикінцевих положень цього Закону, необхідно розуміти виключно у визначенні п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Крім того, посилання апелянта на те, що Законом № 71-VIII внесено зміни виключно до Податкового кодексу України, апеляційна інстанція розцінює критично, оскільки «Прикінцевими положеннями» цього ж Закону внесено зміни ще до 19 законодавчих актів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведене поняття слід застосовувати у розумінні п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98 (далі - Указ № 817/98), відповідно до якого контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Також, з аналізу абз. 2 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слідує, що під органами державного нагляду (контролю) слід розуміти уповноважені законом центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, державні колегіальні органи, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Таким чином, вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII стосуються всіх без виключення контролюючих органів, а не лише Державної фіскальної служби України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархібудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Серед основних завдань Держархібудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду щодо здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Крім того, станом на день проведення перевірки діяла постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», якою затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, до якого входить і Державна архітектурно-будівельна інспекція.

За таких обставин, Державна архітектурно-будівельна інспекція є контролюючим органом у розумінні п. 1 Указу Президента України № 817/98, абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII.

З огляду на викладене, обмеження (мораторій) на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015 - 2016 років стосується всіх без виключення контролюючих органів, у тому числі і Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Така правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом України (справи № 826/13378/15 та № 826/17157/15).

Судом також встановлено, що обсяг доходу ТОВ «МІА» у 2015 році становив менше 20 мільйонів гривень (згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік товариство отримало дохід у розмірі 499640,00 грн.), а тому перевірку позивача відповідач мав право проводити лише з дозволу Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, апелянт ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 січня 2016 року у справі К/800/54487/15.

Апелянтом також зауважено на неврахуванні судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 грудня 2010 року по справі № 21-25а 10, відповідно до якої суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

В свою чергу, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки зазначена правова позиція Верховного Суду України стосується виключно випадків, коли контролюючий орган здійснює перевірку, маючи на це достатні законні повноваження. В даному випадку, відповідач не мав права на проведення перевірки, оскільки така заборона існувала на рівні Закону.

При цьому, колегія суддів враховує приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, за якими: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, призначення перевірки ТОВ «МІА» у період дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами є протиправним, а тому, правомірним є висновок суду першої інстанції, що рішення прийняті за результатом такої перевірки підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних припису, постанов та рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.05.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.